Кримінальні розбірки і бандитські "стрілки": Як це було насправді у Харкові

Історія із кумедним, інтернетним кримінальним "батею Проном" завершилася своєрідними розбірками в Телеграмі

Журналіст Depo.Харьків
Кримінальні розбірки і бандитські "стріл…

Як насправді відбувалися кримінальні "розбірки" в нашому місті? Завдяки фільмам про "буремні 90-ті" у обивателя склалося чітке уявлення про так звані "стрілки", коли в якомусь глухому і занедбаному місці збираються дві групи молодих і зухвалих людей в спортивних костюмах, шкіряних куртках, зі зброєю і майже без попередніх розмов починають смалити одне в одного.

Читайте також: Контроль за крімінальнім світом Харкова: Чим небезпечні заяви самопроголошених авторитетів

Історія. Спочатку було "толковище"

Було раніше в кримінальних колах таке поняття, як "толковище". "Толковище" — це насамперед розмова, з'ясування стосунків, бесіда рівних за статусом у кримінальній ієрархії. Відбувалася ця дія за певними неписаними законами, і використання зброї було можливим, але лише у крайньому разі.

Закон "толковища": якщо дістав ніж — бий!

Такі зустрічі могли відбуватися де завгодно. І в місцях позбавлення волі в арештантських робах, і на "блатхатах", і в розкішних ресторанах в дорогих строгих костюмах. Завжди в суперечці двох або більше кримінальних лідерів першорядну роль грали не фізичні або матеріальні можливості когось із сперечальників, а авторитет і ім'я, його "справи". Авторитет і ім'я в кримінальному світі цінувалися понад усе. Втративши авторитет, повернути назад його вже було неможливо.

Авторитет, як гроші: плекаєш роками, а втратити можна за одну мить!

У кримінальному середовищі особливо цінувалися люди, що вміють грамотно "розкинути по понятіях" будь-яку ситуацію, ґрунтуючись на певних правилах.

Саме тому якісь галасливі і масові з'ясування стосунків у колишньому кримінальному світі до 1990-х були неможливі. Все вирішували авторитетні особистості між собою, із дотриманням "понять" і, якщо треба було, із залученням "третейського судді".

Читайте також: Міські історії: Реальні прізвиська легендарних злочинців із Харкова

Найшанованім кримінальним "третейським суддею" 1980-х і 1990-х був Олександр Кочев (Вася Корж), що мешкав у місті Люботин під Харковом. Саме його присутність у місті звільнила Харків від кривавих розбірок в 1990-х. Зброєю Коржа були слово і "злодійський закон", авторитет його був безсумнівним. Корж принципово неприхильно ставився до вбивств і насильства, врятувавши чимало життів.

Буремні 90-ті. Авторитет все ще цінується

В "каламутні" часи в кримінал прийшли люди, для яких "поняття" і неписані закони були чужими. Найбільше стали цінуватися сила, гроші і вплив. Досі за інерцією спрацьовував принцип "авторитета", якщо авторитету бракувало, хапалися за зброю.

Харківський авторитет Олександр Чередниченко (Шуня) приїжджав на "стрілку" із Покотилівською ОЗГ у повному складі сам-один. Варто було лише назвати себе і пояснити ситуацію — і конфлікт сходив нанівець.

Авторитет і вокзальний старожил Михалич (Венгр) просто брав за лікоть лідера гастролерів-зайд – самоправків з Кавказу – відводив убік і пояснював тихо і зрозуміло: "Тут, на "бану" (на вокзалі), багато хороших людей годуються. Це наше місце і наше житло. Після вашої "роботи" (пограбувань) підуть "заяви", менти почнуть "щемити", гарні люди без шматка хліба залишаться". І "джигіти" спокійно від'їжджали!

Сама лише мовчазна присутність на "стрілці" Віктора Моршнева (Мохи), знаменитого і авторитетного харківського боксера, вгамовувала суперечку.

Главное следственное управление полиции в Харьковской области, улица Веснина

Але, найімовірніше, криваві сутички обминули Харків через банальну причину – колосальний вплив правоохоронців на криміналітет. Траплялося, що учасника якоїсь кримінальної майнової суперечки просто висмикували із машини і везли до красивої будівлі на вулиці Весніна (головне слідче управління міліції області, – ред.), де йому також зрозуміло пояснювали, що в цій суперечці він "не має рації"... і відпускали цілим і неушкодженим. Все залежало від "ваги" авторитета в місті і суми суперечки. А іноді після такого "прийому" людина просто зникала назавжди.

Що й казати, якщо деякі старші офіцери міліції навіть мали повноцінні кримінальні прізвиська!

Реальна "стрілка". Харків, літо 1994 року

Причина конфлікту була не дуже серйозною. Олег "Бєшений" віддав знайомому ювелірові золотий брухт вагою близько 90 грамів для виготовлення ланцюга і хреста — це тоді було модно. Але ювелір дуже довго зволікав із виконанням замовлення, і "Бєшений" вирішив забрати "рижйо" і віддати іншому майстру. Так і зробив, та інший майстер під час перевірки з'ясував, що в золотому брухті майже третина "бовванок", тобто несправжнього золота. Олег перестрічає ювеліра в Будинку побуту на Південному вокзалі, де той працював, ламає йому носа і нараховує віддати саме 90 грамів золота.

Ювелір звернувся до одного зі своїх клієнтів, спортсмена із Нових Будинків, молодого авторитета, що набирав силу. Той вийшов на "Бєшеного" і запропонував зустрітися, "забив стрілу". Зустріч мала відбутися в придорожному кафе на київській трасі, на в'їзді до Харкова. І конфлікт, попри "незначу" суму суперечки, міг вилізти боком. Річ у тім, що Олег "Бєшений" був одним із лідерів незаконного ігрового бізнесу на Південному вокзалі і мав серйозну підтримку кримінальних авторитетів, що дотримуються "старих понять". Молодий "новодомівський" лише набував сили і авторитету, і для зміцнення цього авторитету йому необхідно було принципово вирішити цю суперечку на свою користь і максимально жорстко.

У "Бєшеного" до силового рішення не схилялися, приїхали п'ять людей, всі серйозні й авторитетні в місті люди. А ось "новодомівські" приїхали на чотирьох повних машинах і, як згодом виявилося, п'ятеро з них були "заряджені", тобто з пістолетами, а в одній із машин під водійським сидінням сховали обріз мисливської рушниці 16-го калібру.

Ось тільки сама "стрілка" завершилася, не розпочавшись, і "суто по-харківськи". Щойно всі вийшли з машин, на майданчик перед кав'ярнею вилетів мікроавтобус, з якого майже на ходу вистрибували люди в чорній формі, масках і з автоматами. За мить всі учасники "стрілки" лежали обличчями в асфальт, з руками за головою... Хто і навіщо "здав" зустріч, так і не з'ясували. Але потенційно небезпечний захід із можливим кровопролиттям закінчився відбитою прикладом ниркою у "Шуні". А Олегові "Бєшеному", що забарився після команди "лежати", теж прикладом розсікли лоба.

Вже наступного дня всі учасники конфлікту були на волі, щоправда, ту частину конфліктного золота, яка була справжньою, Олегові довелося віддати.

Читайте також: Сірі кардинали крімінального Харкова: Кого насправді поважали "злодії в законі"

Всі новини Харкова сьогодні читайте на Depo.Харків

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"