Історія, література та мистецтво: Топ-5 музеїв Харківщини, які варто відвідати кожному

Хто сказав, що музеї – це нудно та нецікаво? Можливо, такі люди просто не знайшли "свій" музей, який би відповідав їхнім смакам та інтересам.

Насправді музеїв так багато, що кожна людина може знати щось корисне та цікаве саме для себе. Є художні музеї, де зберігаються чудові твори видатних митців минулого та сучасності. Є історичні музеї, які прийдуться до душі тим, хто цікавиться історією та археологією. А є літературні музеї, які розкажуть як про мистецькі процеси минулого, так і про історичні факти, що прямо на них впливали. Тому до вашої уваги – топ-5 музеїв Харківщини, які варто відвідати цього року

Харківський літературний музей

Це чудовий вибір для тих, хто хоче познайомитися з непростою історією літератури Слобожанщини. Ідея створення музею виникла ще на початку 1930-х років. Це були часи, коли Харків по праву вважався центром українського літературного процесу. Перший такий музей відкрився 19 грудня 1932 року. Але із його роботою якось не склалося. Саме тоді сталінська влада розпочала терор проти інтелігенції, від репресій постраждало чимало літераторів. Після Другої світової українські письменники вирішити відновити роботу літературного музею. У 1971 році харків’яни Петро Черемський і Анатолій Гавриленко запустили збір підписів на підтримку цієї ідеї. Ініціативу підтримали такі літератори, як Ірина Вільде, Петро Панч, Іван Драч, Павло Загребельний, Юрій Мушкетик та інші. І у 1988 році на базі маєтку початку XX століття постав Літературний музей у Харкові. Завдяки зусиллям ентузіастів.

Колекція Літмузею налічує понад 47 тисяч експонатів, що мають стосунок до літературного життя як Харківщини, так і України в цілому. Це і Розстріляне відродження 1920-х років, і рух шістдесятників, і навіть сучасні літературні процеси, які мають як місцеве, так і загальнонаціональне значення. Кістяк колекції становлять експонати 1910-1930-х років, які свого часу надійшли з архівів Андрія Чернишова, Івана Дніпровського та Марії Пилинської. Це, наприклад, книги з автографами Миколи Хвильового, Майка Йогансена, Миколи Куліша та інших літераторів, особисті листи письменників, періодичні видання, фотографії, картини харківських художників, а також особисті речі та документи тогочасних письменників. Зокрема, в музеї зберігаються ще неопубліковані архіви Гната Хоткевича, Івана Дніпровського, Василя Мисика та Володимира Свідзінського.

Харківський літературний музей

Особливо цікава історія архіву української перекладачки, мешканки легендарного будинку "Слово" Марії Пилинської. У 1993 році він дістався музею майже у повному обсязі. Як виявилося, це була справжня знахідка. Поміж книжками і документами співробітники знайшли дві записки. Надпис "Архів знищити" залишив перший власник архіву, драматург Іван Дніпровський. А його дружина Пилинська залишила іншу записку. "Прохання зберегти", – наголошувала вона. Саме Пилинська близько півстоліття берегла цю валізу від обшуків.

Сьогодні на території Літмузею розміщується низка різноманітних експозицій. Наприклад, у садку можна побачити виставку портретів українських письменників авторства харківського художника Нікіти Тітова. Це чудова нагода безпечно провести час на свіжому повітрі. Загалом, експозиція вміщує 28 оригінальних портретів – від Григорія Сковороди до Сергія Жадана. Всередині музею проходить виставка "Книга на лаві підсудних". Присвячена вона книгам, які з тих чи інших причин спалювали, засуджували, "позбавляли громадянства", відлучали від церкви або "ув’язнювали" у спецфондах. Ну, а дітям буде цікава експозиція "Супер! Герой", яка звертається до образу героїв української масової культури. До того ж, Літмузей – це місце, де вирує культурне життя міста. Тут проводиться чимало цікавих мистецьких заходів, читань, концертів та відкритих лекцій, куди запрошуються літератори, митці та науковці зі всієї України. Словом, це хороше місце для такого собі інтелектуального відпочинку.

Харківський історичний музей імені М. Сумцова

Музей заснований 21 січня 1920 року за ініціативи відомого етнографа, фольклориста, літературознавця та науковця Миколи Сумцова. Саме він запропонував структуру з трьох відділів: історичного, художнього та етнографічного. Зокрема, науковець планував організувати ще й четвертий відділ, присвячений Тарасу Шевченку. Але не склалося. У своєму початковому вигляді музей проіснував лише одне десятиріччя. Але навіть за такий короткий термін він зміг завоювати репутацію потужного регіонального центру вивчення культури та побуту Слобожанщини.

За довгі роки свого існування музей зазнав чимало труднощів. Під час Другої світової війни лише незначну частину колекції вдалося евакуйовати до Уфи. Але навіть вона не вціліла: по дорозі потяг потрапив під бомбардування, багато цінностей було знищено. Напередодні визволення Харкова від нацистів будівлю музею взагалі спалили. Так було знищено майже усю його колекцію. Але занепад тривав недовго. Уже в повоєнний період заклад перетворився на один із найбільших музеїв України. Історичний музей активно поповнював свої колекції, створював нові виставки та експозиції, а також популяризував історію Слобідського краю.

Сьогодні колекція музею налічує близько 335 000 експонатів, які ілюструють історію краю з давніх часів до сьогодення. Експозиції розміщені не за історичними періодами, як це часто прийнято, а за тематичними модулями. Наприклад, на першому поверсі представлена історія краю до початку ХХ сторіччя. Другий поверх присвячений участі Харкова у Другій світовій війні. На третьому можна побачити такі експозиції, як "Харківщина від відбудови до перебудови 1943–1991", "Калейдоскоп музейних скарбів у вимірі часу" та "Традиції на просвітництво".

Гетьманський прапор в Харківському історичному музеї / Вікіпедія

Особливо цікава виставка "Слобожани", під яку відведено нижній поверх музею. Перше, що тут бачить відвідувач – це нижня щелепа мамонта та старовинні знаряддя праці. Далі він натикається на реконструкцію поховання часів бронзової доби. Скелет розміщений у позі ембріону, в могилі видніється поховальний інвентар – ніж, посуд та сокира. Давні люди вірили, що ці речі знадобляться померлому вже в потойбічному світі.

Поряд представлені унікальні мечі часів Київської Русі, які могли собі дозволити хіба що князі та знатні воїни, ятагани, якими володіли турецькі яничари, церемоніальний меч, шабля роду Радзивіллів, корабела та тогочасні дорогоцінні монети. Є експонати часів Хмельниччини – зброя, одяг та різні атрибути гетьманської влади. Зокрема, у відвідувачів є можливість подивитися на унікальний гетьманський прапор. Стяг виготовили у 1686 році на замовлення гетьмана Івана Самойловича. Проте дістався він його наступнику Івану Мазепі, а після нього – Данилу Апостолу. На сьогодні залишилося всього три таких прапори. Один із них наразі знаходиться у Швеції, другий – на Росії.

Цікавою особливістю виставки стала її інтерактивність. На першому поверсі музею розміщена реконструкція слобожанської хати. Там відвідувачі можуть уявити життя середньовічних людей. До того ж, на інтерактивному моніторі вони читатимуть цікаву інформацію про життя українців тих часів, слухатимуть пісні та дивитимуться мультфільми.

Національний літературно-меморіальний музей Г. Сковороди

Цей музей, як легко здогадатися, присвячений життю та творчості українського філософа та поета Григорія Сковороди. Ідею його створення вперше висловив академік Дмитро Багалій ще у 1922 році. Проте відкриття музею відбулося лише 1972-му, якраз до 250-річчя з дня народження мислителя.

Розташований музей у селі Сковородинівка. До речі, воно обране зовсім не випадково. Саме у цій місцині Сковорода прожив свої останні роки. Тут він і похований. На території музею є будинок поміщиків Ковалівських, у якому мешкав філософ, ставок, сад і парк. На березі того ставка все ще росте багатолітній дуб, в затінку якого любив працювати і відпочивати філософ. Цікавим є і старовинний парк, планування якого з часів Сковороди практично не змінилося. Там збереглася криниця, місце першого поховання філософа, а також його могила.

Парковий комплекс у Сковородинівці

Експозиція музею розташована в самому будинку. У перших двох залах розкривається життєвий шлях Сковороди, його основні філософські ідеї та художні твори. Третій – присвячений вшануванню пам’яті мислителя та вивченню його творчості. Ну, а завершуються відвідини музею біля меморіальної кімнати, де Сковорода помер. Вона також відкрита для відвідувачів.

До експозиції увійшли видання творів Сковороди, присвячена йому література, книги видатних філософів і поетів, яких він вивчав, етнографічні експонати, картини й графічні роботи, пов'язані з життям мислителя. Там також є деякі його особисті речі. Відвідувачі також можуть послухати аудіозаписи української духовної музики XVIII століття та пісні самого Сковороди у виконанні українського барда. Або подивитися художні та документальні фільми на відповідну тематику. Після огляду музею відвідувачі прогулюються територією парку та садку. Там вони крокують тими самими стежками, по яких ходив поет, а також оглядають його улюблені місця.

Харківський художній музей

Музей вмістив чимале зібрання творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва як України, так і інших країн. Розташований він в колишньому маєтку промисловця Ігнатищева. Заснуванню музею слід завдячувати Василю Каразіну, який свого часу активно сприяв придбанню художніх творів. Так, до збірок потрапили гравюри Луки Джордано, Джованні Кастільоне, Гверчіно, Пітера Брейгеля-старшого, Хендріка Гольциуса-молодшого та Антоніса ван Дейка. Перлиною стали оригінали німецького майстра Альбрехта Дюрера.

За часів СРСР музей існував під різними назвами: спочатку це був Церковно-історичний Музей, потім Музей Українського Мистецтва, а згодом – Харківський художній музей. І випробувань він зазнав чимало. У 1933 році прокуратура сфабрикувала справу про контрреволюційний блок музейників. Згодом провідні співробітники музею зазнали репресій. Цікаво, що вони торкнулися не тільки живих людей, а й художнього надбання. Так влада, наприклад, вилучила з колекції живопису авангардних художників. Під час Другої світової війни музей зазнав значних пошкоджень, а кількість його експонатів катастрофічно зменшилася. Він назавжди втратив колекції творів Стародавнього Єгипту та країн Далекого Сходу, а також левову частину робіт Івана Бецького.

Картина Рєпіна з Харківського художнього музею

На початку нульових експозиція музею займала 25 залів. Це відділи дореволюційного, радянського, закордонного і декоративно-ужиткового мистецтва. Наприклад, в українському відділі значне місце займає зібрання творів Сергія Васильківського, які сам художник заповів музею, є картини Порфирія Мартиновича, Петра Левченка, Михайла Беркоса, Дмитра Безперчого, Михайла Ткаченка і Тараса Шевченка. Окрему кімнату приділено творчості Іллі Рєпіна. Зокрема, тут можна побачити варіант його відомої картини "Запорожці пишуть листа …".

Пархомівський історико-художній музей

Він вважається одним із найкращих сільських музеїв України. Не просто так: тут розміщена унікальна колекція творів мистецтва і предметів старовини. Нараховує вона близько трьох тисяч експонатів основного фонду. Це унікальні твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, цінні археологічні та етнографічні матеріали. На сьогодні Пархомівський музей розташовується у колишньому палацовому приміщенні Підгоричани.

Заснований музей у 1955 році за ініціативою вчителя історії, шанувальника старовинної культури та мистецтва Панаса Луньова. Його особиста колекція стала основою першої експозиції. Допомагали облаштовувати музей його учні. Вони проводили пошукові роботи в Пархомівці та сусідніх селах, збирали картини, ікони, старовинний одяг, монети, медалі та предмети побуту. Шкільний музей підтримали харківські художники, які подарували йому близько півсотні своїх творів. Згодом Пархомівський музей став своєрідним культурно-освітнім осередком краю, а в 1960-х роках він отримав визнання далеко за межами України. Але разом із тим понад тридцять років музей існував на громадських засадах. Тільки у 1986 році він отримав статус державного.

Пархоміський музей

Експозиція музею займає 16 залів. Є тут відділи іконопису, вітчизняного мистецтва XVIII–XX століть та його сучасного періоду, відділи зарубіжного та декоративно-ужиткового мистецтва, відділи археології та історії краю. Зокрема, музей може пишатися унікальним зібранням станкового живопису і графіки XVIII–XX століть, старовинними іконами, а також роботами таких відомих митців, як Ілля Рєпін, Сергій Васильківський, Іван Айвазовський, Тарас Шевченко, Михайло Врубель, Іван Шишкін, Карл Брюллов, Василь Кандинський та Казимир Малевич.

Значну частину експозиції присвячено вітчизняному мистецтву XX століття. Там можна побачити твори живопису, графіки та скульптури, які свого часу подарували самі митці. Також варта уваги збірка зарубіжного мистецтва, на якій представлено пам’ятки різних країн та епох. Це і давньоєгипетська пластика, і античне мистецтво Індії, Японії та Китаю. Особливе місце в колекції займають твори західноєвропейського живопису і графіки XVI–XX століть. Відвідувачі музею можуть подивитися на "Портрет дівчинки" Фердінанда Боля, а також побачити твори Едуара Мане та Каміля Піссарро.

Зала Пархоміського музею

Серед найцінніших творів – картини голландських митців ван Рейсдала, ван Дейка та де Хоха, а також гравюри італійського майстра XVIII століття Джованні Піранезі. Музей володіє двома унікальними роботами Пабло Пікассо. Одина з них – це знаменитий "Голуб миру". Також музей сподобається поціновувачам історії рідного краю. Адже там представлено знаряддя праці та зброю найперших поселенців епохи неоліту та бронзи, предмети місцевого побуту XII – XIX століть, витвори народного мистецтва, елементи українського традиційного одягу і не тільки.