Зберігай спокій та фільтруй інформацію: Як українцям протистояти війні фейків

Більше чотирьох років в Україні говорять про інформаційну війну з боку Росії та необхідність якось їй протидіяти. Дезінформація, фальсифікація, жонглювання штампами та кліше, навала інтернет-тролів, поширення фейків – заради домінування в інформаційному просторі можуть згодитися будь-які методи.

Деякі російські фейки свого часу перетворилися на меми. "Новини" про двох рабів та вбивство українськими школярами снігурів не висміяв хіба що ледачий. Але разом з тим наслідки розповсюдження фейків не такі вже й кумедні: вони не тільки надають неправдиву та викривлену інформацію, а й підвищують напругу в соціумі, сіючи паніку та розбурхуючи ненависть і нетерпимість.

"Найяскравіші фейки в соцмережах в 2018 році пов'язані з введенням воєнного стану в Україні, – розповіла голова правління Інформаційного центру "Майдан Моніторинг" Наталія Зубар. – Вірусного поширення в соцмережах та "Вайбері" набув текст про нібито запровадження тотальної цензури в Інтернеті, в якому згадується "федеральний уряд". Він дослівно повторює вірусний текст, який розповсюджувався в Російській Федерації в другій половині 2017 року у відповідь на ухвалення обмежувальних законів. Цікаво, що поширення тексту не зупинила відсутність в Україні "федерального уряду".

Були ще й інші фейки, пов'язані з воєнним станом. Вони виглядали як накази місцевих органів влади або МВС про конфіскацію автомобіля на потреби війська. Накази поширювалися у вигляді нібито сканів документів, що містили численні та явні граматичні помилки. Також у них були фактичні помилки у прізвищах посадовців.

"Інформаційна безпека – це така штука, яка робить нас трішки параноїками, – пояснює тренерка з медіаграмотності, доцент кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету ім. Семена Кузнеця Ганна Старкова. – Важливо не впадати в крайнощі, все має бути з розумом. А її ввімкнення – особиста відповідальність кожного. Звісно, воєнне положення вносить свої корективи. З чіткого усвідомлення, що воно таке та як працює, я б і радила почати роботу над власним інформаційним полем".

За словами Старкової, у цій ситуації важливо не обмежуватися одним джерелом інформації. Вона зазначила, що у своїй роботі мусить постійно моніторити усі офіційні сайти та заяви перших осіб як України, так й інших держав. Тому важливо, щоб спожиті дані відповідали фактам. При цьому достовірність офіційної інформації не важко перевірити. Наприклад, закони стають обов'язковими до виконання лише після публікації в газеті "Урядовий кур'єр", це зазначено в Законі України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності". Що стосується офіційної інформації, Старкова радить, по-перше, дочекатися публікації у відповідних джерелах. По-друге, спробувати самостійно розібратися у документі. Як приклад вона наводить Указ президента про введення воєнного стану в Україні.

"У ньому безліч посилань на інші акти. Тож варто передивитися та зрозуміти їх усі, на сайті Верховної Ради, – розповіла Старкова. – Потім йдуть документи влади на місцях. Так же "нахрапом" у них не розберешся, лише з часом все стає зрозумілим, особливо якщо звертатися до словників і підручників. Так, це довго та нудно, але таким чином я формую власну думку, а на коментарі будь-яких політиків і експертів взагалі не зважаю або порівнюю їх з викладеним у документах".

Однак разом із тим неправдива та недостовірна інформація не завжди розповсюджується зі злим умислом – фейки можуть з'являтися через "людські фактори". "Наприклад, я завжди усім нагадую, що журналісти також люди, яким властиво помилятися, – роз'яснює Старкова. – Тобто не варто думати, що єдина їх мета – дезінформувати вас, і вони завжди отримують за це гроші. Ні, вони можуть поспішити, не розібратися у темі, довіритися думці експерта або все скопом. Іноді на публікацію є кілька хвилин. Спробуйте створити за цей час логічний текст та ще й без попереднього обмірковування".

Нерідко фейки мають на меті виклик сильних негативних емоцій – гніву, страху, обурення, шоку. У такому стані людина стає більш вразливою від чужого впливу та не може мислити критично. Звідти ж, зокрема, ростуть ноги сумнозвісного фейку російських пропагандистів про розіп'ятого хлопчика: історії, які мають стосунок до смерті та страждання дітей, мало кого можуть залишити байдужими.

"Без паніки" – думка, яка має приходити автоматично, коли стикаєшся з шокуючою інформацією", – підкреслила Старкова. Інформацію потрібно перевіряти у кількох джерелах, а тільки потім публікувати. "От добре було б, аби до репосту якогось резонансу так робив кожен користувач. Не знайшов – заспокоївся, не репостнув. І все на тому, дезінформація не пішла далі", - зазначила вона.

Перевіряти можна не тільки інформацію, а й викладені зображення. За словами експерта, стандартний функціонал "Гугл" дозволяє здійснити пошук по зображенню. І отримати не лише тотожну, а й трошки модифіковану картинку. Так можна подивитися, де вона з'явилася раніше або як виглядала. І зробити певні висновки. Так само з текстами: можна скопіювати найбільш шокуючий уривок (краще – пряму мову) та вставити у віконце пошуку. Так можна побачити, хто і коли опублікував інформацію. Це справа п'яти хвилин.

За словами Зубар, інформаційна війна порівняно з 2014 роком мало в чому змінилася. Єдине, було створено тисячі сторінок, груп, сайтів і ботів для поширення російських фейків і пропаганди. Найприкріше те, що їх важко відрізнити від реальних українців. Такі самі інформаційні операції Російська федерація проводить у США, Британії та інших країнах. Там вони вже стали предметом парламентських розслідувань, управлінці соцмереж змушені були виявляти та припиняти їх існування, а також публікувати звіти про їхню діяльність. Зубар висловила сподівання, що наступного року черга дійде і до розслідування діяльності російських агентів у соцмережах в Україні.

"Україна як держава і українці як суспільство мають усвідомити реалії масштабної інформаційної війни, яку веде проти нас Російська Федерація, – наголосила Зубар. – І виробити навички інформаційної гігієни як в медіа, так і в соцмережах. Це передовсім стосується перевірки інформації перед поширенням, ретельної перевірки джерел інформації, обережності в користуванні Інтернет-сервісами. Безпека в Інтернеті має стати шкільною дисципліною, мають бути підготовані нові вчителі і тренери".

Взагалі розвиток медіаграмотності зараз дуже на часі. Для цього інтернет-користувачам варто не тільки знати основні маніпулятивні прийоми та ознаки розповсюдження фейків, а й вчитися критично мислитися та не бути рабом власних емоцій. Залишається тільки сказати: зберігай спокій та фільтруй інформацію.