Бірюзові озера, заповідні ліси та акустичні дива: ТОП-5 природних чудес Харківщини, де можна прекрасно відпочити влітку

Мандрівки до інших країн істотно ускладнені все ще закритими кордонами, та і на поїздки всередині України не в усіх вистачає часу. У таких випадках можна відпочити по-місцевому. Тим більше, що красивих місць на Харківщині теж вистачає. Так, у нас немає своїх Карпат, проте є білосніжні крейдяні гори. Немає моря, але є солоне озеро та живописні кар’єри.

Ближче до води

Влітку особливо приємно зануритися в прохолодні солоні води. Але для цього зовсім не обов’язково їхати на море. Можна завітати до села Антонівка та відпочити на березі Солоного озера. У місцевих мешканців це улюблене місце дозвілля. Деякі з них переконані, що води озера корисні для здоров'я. Водойма має цілком штучне походження. У 1962 році у цій місцині вівся видобуток газу, проте під час буріння щось пішло не так: установка провалилася під землю і утворила глибокий кратер. Він швидко наповнювався ґрунтовими водами, які якраз проходили через поклади солі. Так вода і стала солоною. Але колись це озеро втратить свій статус, адже з роками його води все більше і більше опріснюються. Тож з відвідинами зволікати не варто.

Також можна завітати до одного з мальовничих кар’єрів Харківщини. Наприклад, це може бути Шебелинський крейдяний кар’єр поблизу села Мілова. На його території розміщені аж три озерця, причому в кожного з них свій колір – бірюзовий, синій та рудо-червоний. Вартий уваги і Кварцовий кар’єр в селі Новоселівка. Частина харків’ян навіть переконана, що це одне з наймальовничіших місць регіону. Їх можна зрозуміти: це озеро тішить око бірюзовим кольором води і берегами з білого піску.

На фото: Солоне озеро в Антонівці

За ще одним мальовничим кар’єром слід завітати до Куп’янська. Колись він утворився на місці крейдяної гори. Зараз там можна побачити чимало реліктових та ендемічних рослин. Є можливість зустріти якогось зайця та косулю. Або ж пошукати скам’янілі рештки кальмарів, що мешкали тут 100 мільйонів років тому.

Для водного відпочинку можна обрати більш мейнстрімне Печенізьке водосховище. Його спорудили ще у 1960-х роках. Згідно з початковими планами, воно має забезпечувати всю область водою. Але зараз Печенізьке водосховище також є найпопулярнішим місцем відпочинку харків’ян. Тут чимало мальовничих місць для шанувальників кемпінгу. Приваблює водосховище і тих, хто звик відпочивати у відносному комфорті, адже на його берегах знаходяться чимало готелів та баз відпочинку.

Краса та прохолода слобожанських лісів

Також літом хочеться зайти глибше в ліс. Високі дерева, яскрава зелень, чисте повітря і прохолода – що може бути кращим у спекотний день? Для такого відпочинку чудово підійде національний природній парк "Гомільшанські ліси". Він вважається одною із наймальовничіших місцин Харківщини. Тут можна побачити вкриті квітами і травами галявини, луки, широкі тераси, кручі та озера. Флора парку багата та різноманітна. Науковці вже нарахували 132 види рідкісних рослин. Також парк може пишатися старинними дібровами – деяким деревам там виповнилося кілька сотень років.

У "Гомільшанських лісах" точно знадобиться хороша камера – його тваринний світ також вражає своїм різноманіттям. Наприклад, тут можна зустріти майже 130 видів птахів, у тому числі й рідкісних. Є можливість побачити деркача, орла-могильника, скопа, яструба коротконогого чи змієїда. Зустрічаються рідкісні та зникаючі види тварин, такі як європейська норка, видра річкова, борсук та горностай.

Із "Гомільшанськими лісами" може зрівнятися природний парк "Дворічанський", розташований уздовж річки Оскіл. Це унікальна природна пам'ятка України. Адже тут у відносній недоторканності залишилися крейдяні схили, які стали прихистком низки рослин-ендеміків. На сьогоднішній день на території парку налічується 974 види рослин та грибів. Деякі з них вважаються доволі рідкісними. Також ці унікальні рослини дають можливість існувати не менш унікальним комахам. Це, наприклад, метелик синявець піренейський, занесений до Червоної книги України.

На фото: НПП "Гомільшанські ліси"

У парку можна не тільки насолодитися мальовничими краєвидами, а й покращити здоров’я. Тут є мінеральні джерела та цілюще, чисте повітря. Сам парк знаходиться далеко від промислових підприємств. Він по праву вважається одним із найчистіших місць України. Не дивно, що він привертає увагу туристів. Тут серед сосен є спеціально відведені місця для кемпінгу. Також допитливі відпочивальники можуть прогулятися екостежками. Там співробітники парку розкажуть чимало цікавих речей про місцеву про флору та фауну.

Також вартий уваги національний парк "Слобожанський", який межує з Полтавською областю. Парк об’єднує у собі природні особливості двох зон – Полісся і Лісостепу. Подібні ландшафтні особливості зумовлюють його біорізноманіття. Зокрема, тамтешні умови дають можливість існувати нетиповим для цієї зони рослинам і тваринам. Цей парк – один із природних ядер Слобожансько-Галицького екологічного коридору. Понад 90% території займають ліси. Цікавим місцем є унікальні торф’яні болота. Вони стали домівкою для рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, у тому числі – червонокнижних.

На території парку мешкає чимало птахів, дрібних ссавців і земноводних. Зокрема, там можна зустріти лисиць, борсуків та кабанів. Проте головним символом парку по праву вважаються бобри. Саме завдяки їх популяції колись вдалося зберегти і відновити унікальні болотисті низини. Також тут збереглися деякі рукотворні пам’ятки. Це в першу чергу скіфські та давньослов'янські кургани, а також городище "Замок" поблизу села Городнє. Територія парку чудово підходить для пішого туризму. Там, до речі, розташовані рекреаційні пункти, де можна зупинитися на кілька днів із наметами.

Маленькі харківські гори

Велична краса гір здавна приваблює мандрівників. Але зараз Альпи не відвідаєш, а на дорогу до Карпат теж треба витратити чимало часу. Хоча таку красу – звісно, в куди меншому масштабі – можна побачити не виїжджаючи за межі області. Наприклад, відвідавши білосніжні Крейдяні гори на березі річки Оскіл. Це справді унікальна пам'ятка природи: то єдині в Україні крейдяні гори, де збереглася первозданна природа крейдяних відкладень. Утворилися вони понад 70 млн років тому, коли на цій місцині знаходилося стародавнє море. До речі, про "морське" минуле гір свідчать так звані "чортові пальці", які являють собою залишки молюсків-белемнитів.

Ці крейдяні пагорби простягаються на кілька десятків кілометрів. Гори стали домівкою близько 30 видам рослин і тварин, у тому числі й червонокнижних. Тут можна чудово відпочити: поруч з пагорбами є піщані пляжі, а трохи далі – ліс. Біля гір можна зробити чимало гарних світлин. Досвідчені мандрівники зазначають, що чудовий вид річки Оскіл можна побачити з найвищого пагорба. Також неподалік знаходяться джерела з лікувальною мінеральною водою.

На фото: парк "Дворічанський"

Ще цікавим місцем відпочинку є гора Кременець в Ізюмі. Таку назву вона отримала завдяки каменю, з якого вона і складається. Археологи розповідають, що тут добудували кремній ще в добу мезоліту. Але частина дослідників заявляє, що назва прийшла з тюркських мов. У XIV столітті на цьому місці розташовувалася татарська фортеця, яка носила назву "Кермен". Згодом її почали називати Кременецем. До речі, це найвища точка Харківщини. Висота гори сягає 218 метрів.

Із гори можна побачити чудові краєвиди, які приваблюють фотографів. Але і на самому пагорбі є на що подивитися. Наприклад, тут можна побачити цілу колекцію скіфських кам’яних баб, зібраних на території області. Рослинний світ різноманітний: на цій території росте близько 200 видів дерев і чагарників, в тому числі й рідкісних. Також на схилах можна побачити численні органічні залишки брахіоподів, коралів, морських їжаків.

А на території вже згаданих "Гомільшанських лісів" можна відвідати Козачу гору. Хоча вона, якщо казати чесно, не є горою в геологінчому сенсі. Це круча, яка здіймається над Сіверським Дінцем на висоті 60 м. Але це вельми красиве місце, що давно полюбилося шанувальниками зеленого відпочинку. Тут колись розташовувався Свято-Миколаївський монастир, в якому знаходили останній дім літні козаки-запорожці. У XVIII столітті за наказом Катерини ІІ царські війська взяли його в облогу. Проте розграбувати його не вийшло: козаки закопали золото, а срібло викинули до озера. На сьогоднішній день від того монастиря залишилися хіба що руїни.

Степ та пустеля

Степи та пустелі можуть бути вельми привабливими. Особливо у той момент, коли літня спека перестає докучати мандрівникам. У прохолодні дні непогано було би завітати до Кицівської пустелі, розташованої на правому березі Сіверського Дінця. Це справді особлива природна зона для нашого регіону. Її населяють десятки унікальних та рідкісних тварин. Зокрема, там можна зустріти декілька видів комах, які на українських теренах майже не водяться.

Піщані утворення, які нагадують дюни, виникли на місці колишнього танкового полігону. Навіть у наші часи тут подекуди проводять танкові навчання, а в пісках, часом, можна знайти відстріляні патрони чи снаряди. Але час все-таки бере своє: у деяких місцях піщані пагорби вже встигли порости мохами, лишайниками, чагарниками і травою.

На фото: Кицівська пустеля

Також за новими враженнями можна завітати до Великобурлуцького степу. Цей мальовничий парк створили всього 21 рік тому заради збереження рідкісної флори та фауни. Раніше такі природні зони не цінували: люди степи знищували, засаджували та розорювали. Через нищівні дії скорочувалася популяція тварин цього ареалу. На щастя, такі часи вже в минулому.

На сьогоднішній день рослинний і тваринний світ степу тішить своїм різноманіттям. Тут налічується 20 видів рідкісних рослин, 15 із яких занесені до Червоної книги України. Завдяки захисту тваринам тут живеться комфортно. Зокрема, на просторах степу можна зустріти таких рідкісних для Харківщини тварин, таких як бабак, білий лелека, сіра куріпка, лунь лучний, боривітер звичайний тощо. Зустрічаються види, які свого часу занесли до Європейського Червоного списку – сліпак звичайний, видра річкова, деркач, та хохітва.

Створено людськими руками

Деякі природні красоти Харківщини мають суто рукотворний характер. Як, наприклад, Краснокутський дендропарк, історія якого налічує більше 200 років. Розташований він у мальовничих околицях Краснокутська. У 1793 році парк заклав біолог Іван Каразін. Щоправда, у першій половині XX століття дендропарк зазнав чимало серйозних випробувань. Надто бурхливі і трагічні події перепали на ту добу. Тому відновленням парку вдалося зайнятися тільки в 1957 році.

Нині на території парку є понад 350 видів рослин. Тут можна помилуватися софорою японською, корковим деревом, лікерною і плакучою горобиною. Також у цій місцині вже більше 200 років зростає гігантський сріблястий клен. Рослинний світ парку вельми різноманітний. Проте найбільшу популярність серед відвідувачів здобуло дерево гінкго. Існує навіть таке повір’я, буцімто обійми з ним можуть подарувати людині щастя, багатство та довголіття. На території дендропарку розташовані дамби, струмки та ставки. На одному з них можна побачити так званий "Острів любові", який насипали ще за часів Каразіна. Цей острівець користується великою популярністю серед молодят.

На фото: Співочі тераси

У селі Городнє розмістилася така незвична та цікава пам'ятка, як Співочі тераси. Вона також має рукотворний характер. Появі Співочих терас слід завдячувати меценату та цукрозаводчику Петру Харитоненку, який жив у цій місцині у ХІХ столітті. Свого часу він намагався облаштувати фруктовий сад. Але теплолюбним деревам місцевий клімат не підійшов. Цій проблемі Харитоненко знайшов оригінальне вирішення: він побудував кілька терас півколом, облаштував кам’яну кладку, яка накопчувала тепло. Це все допомогло вберегти теплолюбові дерева від негоди.

Варто зазначити, що поблизу основи терас будь-які звуки багаторазово посилюється. А коли дме вітер, вони створюють своєрідні мелодії. Не дивно, що свого часу ці тераси назвали "співочими". Кам’яні кладки непогано збереглися і до сьогоднішнього дня. Також там продовжують рости та плодоносити дерева. Причому багато яблунь відносяться до елітних сортів. Поруч зі Співочими терасами є кілька ставків. Там можна пошукати невеличкий піщаний пляж та відпочити.