Від кишенькових злодіїв до контрабанди наркотиків: Етнічні злочинні угруповання Харкова

Етнічні злочинні угруповання - об'єднання осіб за етнічною ознакою для здійснення злочинної діяльності в певній сфері суспільного життя, що мають матеріальну, інформаційну бази, а також механізм захисту від соціального контролю.

Харків — багате торговельне місто, ще й розташоване поблизу кордону. Починаючи з 1990-х років минулого століття, в місто в пошуках кращого життя вирушили емігранти з менш успішних країн і регіонів (такі, виявляється, існують). Багато із претендентів на щасливе життя проходили через місто транзитом на шляху до Європи, але чимало їх у Харкові залишилося і облаштувалося. Причому разом з іноземними трудягами, крамарями і студентами приїжджали і представники злочинних спеціальностей.

Із кримінальних новин можна довідатися про діяльність етнічних ОЗУ лише тоді, коли злочинці-іноземці виходять у своїх діях на вже відомі місцеві кримінальні схеми або об'єктами їхнього інтересу стають громадяни інших країн.

Річ у тім, що багато національних угруповань орієнтовані суто на своїх співвітчизників. Про протиправні дії проти своїх співгромадян від таких ОЗУ переважно не заявляють.

Кавказці

Так уже склалося, що уродженці країн Кавказького регіону зазвичай вважаються у нас як не лиходіями, то безумовно здатними на певні насильницькі та незаконні дії. Причина — в ментальності та певних історично-національних особливостях поведінки. Не секрет, що в деяких районах Кавказу, особливо гірських, молоді чоловіки змушені були займатися грабунками і викраденнями, аби вижити. І таку злочинну в загальноприйнятому сенсі поведінку не тільки не засуджували, але й заохочували.

У 1990-х, за часів особливо агресивної експансії кавказьких ОЗУ, у Харкові панував певний спокій. 1995 року на Південному вокзалі з'явилися п'ятеро братів чеченців на чолі зі старшим братом на ім'я Адам. Злочинного досвіду вони практично не мали, були звичайними біженцями від вельми неспокійних подій у себе на батьківщині. Намагалися не завжди вдало "прикрутити" місцевих таксистів та дрібних крамарів. Але Південний вокзал завжди був у "зоні особливої уваги" місцевих авторитетів, домогтися там серйозних успіхів без повномасштабних військових дій було нереально.

Певна річ, ніхто не називає всіх представників цього регіону злочинцями. Переважна більшість кавказців зараз — це законослухняні й шановані громадяни. Проте іноді в цих закритих етнічних бізнес-спільнотах відбуваються серйозні з'ясування стосунків, переділ власності та впливу. І все це здійснюється, з огляду на закритість і ментальність, лише у "своєму" колі. Публічні вбивства кавказьких бізнесменів, що вряди-годи трапляються, це крайні та непопулярні заходи в цьому середовищі.

Багато бізнесменів регулярно виплачують солідні суми в "общак" стабільних ОЗУ із суміжних держав та історичної батьківщини. І саме представники цих угруповань "розрулюють" внутрішні конфлікти. Без залучення місцевої влади і криміналітету. Іноді конфлікти вирішуються дистанційно, через засоби зв'язку. В найбільш складних ситуаціях і з огляду на "великий куш" від угруповань делегують постійних емісарів, "смотрящих".

Осібне місце серед кавказців посідають грузини.

Про затримання "грузинських етнічних ОЗУ" найчастіше рапортують правоохоронці. Йдеться про групи "гастролерів" із Грузії, що найчастіше займаються викраденнями машин, кишеньковими і квартирними крадіжками і крадіжками з автомобілів у місті. Вплив їх на загальний кримінальний фон незначний, але статистику поліцейським псують регулярно. Але є ще так звані лаврушники, горезвісні впливові "злодії в законі" з Грузії, більшість яких - у сумнозвісному "списку санкцій РНБО". Ці грузинські авторитети справді можуть мати значний вплив на кримінальне життя і бізнес у країні. Особливістю цих авторитетів є те, що багато хто з них, маючи величезну"вагу" в Україні, хтозна коли були в країні, а деякі і на карті її не знайдуть.

Росіяни

Навряд чи у нас зараз можуть існувати "суто російські ОЗУ".

Саме "російськими ОЗУ" називають злочинні угруповання за кордоном, причому до цих угруповань зазвичай можуть входити всі вихідці з колишнього СРСР.

Вплив "російського злочинного світу" в Україні і Харкові зокрема складно переоцінити. Вся злодійська ідеологія та й саме поняття з 1990-х "ОЗУ" прийшли з Росії. Наразі злочинні групи із суміжної держави досить могутні в популярному злочинному промислі, що розквітнув саме у Харкові, — в контрабанді. Всі районні центри Харківщини на кордоні з РФ є центрами взаємодії місцевих саме з російськими ОЗУ на грунті вигідного і вічного "контрабаса". І там все вже напрочуд давно поділено і розподілено. Можна сказати, що кожне конкретне містечко на кордоні є сферою впливу певного злочинного угруповання із суміжного боку.

Нігерійці

Так звана нігерійська мафія з'явилася у нас на початку нульових. Основний вид злочинної діяльності — контрабанда і поширення важких наркотиків.

На початку нульових громадяни далекої і загадкової африканської країни ринули через Україну транзитом до Європи. Також досить суворе життя на батьківщині зобов'язувало громадян цієї країни бути менш законослухняними, аби вижити. Це вельми закрите і жорстоке середовище.

Осідаючи в Україні і далі на Захід, африканцями створювався ланцюжок наркотрафіку. Якщо ще десяток років тому з'являлися повідомлення про затримання нігерійців, то зараз подібних новин майже немає. Звичайно, це не означає, що всі колишні члени нігерійської мафії взялися за розум і пішли працювати на будівництво. Просто з часом склалися стійкі канали транспортування і збуту заборонених речовин, а в Європі у цій організації дуже серйозні та міцні позиції. Україна, і зокрема Харків, - не "найсолодше" місце для збування наркотиків за ціною від 150 доларів за грам і вище, однак незначна частина речовин лишається в місті. Поширюються серед тих-таки студентів і постійних клієнтів. Ще саме нігерійці, як найбільш агресивні та організовані, традиційно обкладають даниною бізнесменів-співвітчизників і взагалі африканців у місті.

В'єтнамці

Нація, що асоціюється з головною визначною пам'яткою Харкова, з його "містоутворюючим підприємством", - ринком "Барабашово". Нація дуже працьовитих і завзятих людей. Більшість із них приїхали до нас, не маючи нічого. Але завдяки своїм діловим якостям "піднялися" тут, а деякі і "озолотилися". Незважаючи на неймовірні суми обігу та особливості ведення бізнесу в Україні, представників цієї країни практично ніколи не згадують у кримінальних зведеннях.

Всі спірні питання в'єтнамці вирішують тільки всередині спільноти, причому навіть найжорсткіші. У разі необхідності контакту з місцевими правоохоронцями це роблять приватним чином, уникаючи розголосу. Для вихідців із країни, де організована злочинність має глибоке історичне коріння і майже інтегрована у владу та бізнес, вести справи без щільного контакту із цією самою організованою злочинністю геть неможливо.

Існує чимало інформації про японських "якудза" і китайські "тріади", але майже нічого не відомо про в'єтнамську мафію. Хоча за впливом і жорстокістю ця глобальна злочинна організація, яку іноді називають "змією", не поступається ані китайцям, ані японцям.

Це, безумовно, найбільш закрита діаспора в країні. Скласти уявлення про організовану злочинність цієї національності можна тільки за розрізненими чутками, що часом надходять. Але існують і факти, і ось деякі з них.

Перші в'єтнамці приїхали до Харкова ще за Радянського Союзу. Вони працювали на заводах і навчалися. Представники нації з таким виразним підприємницьким хистом не могли залишитися осторонь під час переходу на ринкову економіку. Перші "човникарі" у місті — то вони. Починалося все із ширвжитку гидкої якості із В'єтнаму та Китаю. Майже одразу новоспечених бізнесменів почали грабувати, причому свої ж одноплемінники. Згодом росли обсяги обігу та суми, і, відповідно, розвивався "свій" рекет.

Є думка, що потяг в'єтнамців до компактного проживання в місті обумовлений саме острахом перед "своїми" рекетирами і можливістю чинити їм опір.

Представники в'єтнамського криміналітету завжди були чітко орієнтовані лише на своїх співвітчизників. У реальній кримінальної історії міста не зафіксований жоден конфлікт із місцевими авторитетами.

На місці закритого в 2004 році кінотеатру "Салют" і прилеглої до нього території були побудовані кілька невеликих котеджів для особливо високопоставлених в'єтнамців та їхніх родин. Заходи безпеки на цій закритій території діяли надмірні. Пропускна система з тимчасовими перепустками за потребою. Охоронців було більше, ніж мешканців, причому в підвалі будівлі охорони була добре обладнана спортивна зала. Навіть на території, що добре охоронялася, няні гуляли з дітьми у супроводі особистих охоронців.

Про вплив цієї діаспори на ринку "Барабашово" в нульових свідчить такий факт: для того, щоб "працювати" криміналу на ринку, треба було обов'язково "домовитися" з місцевою міліцією, і після досягнення "домовленості" тодішній місцевий міліцейський начальник, даючи добро на кримінал, ставив умову — не чіпати в'єтнамців.

Араби

З огляду на чисельність представників цього етносу, що мешкає у Харкові, злочинності аж ніяк не уникнути.

Спершу представниками арабських країн в місті були студенти. Із дрібних правопорушень — контрабанда ширвжитку, парфумерії, сигарет. Згодом саме араби як засновники "кальянного бізнесу" в Харкові почали пропонувати наркотичні додатки до цих східних курильних приладів. Зараз у певних закритих елітних закладах можна спробувати справжні східні суміші з гашишем. Це не дешева "синтетика", це для знавців!

Але головне не це. Саме в країнах арабського світу зараз найбільш напружена ситуація, війни, революції і заколоти. А війни - це біженці. Безліч біженців із Близького Сходу шукають більш гідного та спокійного життя, і саме представники арабських ОЗУ допомагають співвітчизникам перебратися незаконно в країни Європи, зокрема і через Харків.