Що заважає воїнам АТО адаптуватися в мирному житті

Цієї весни демобілізувалося 35750 бійців, у серпні-вересні повернуться з фронту ще близько 15 тисяч чоловіків. І кожен із тих, хто брав участь у бойових діях, змінився докорінно.

"Одна з ілюзій суспільства полягає в тому, що якщо вони проводжали на фронт Васю, потім він вернувся, зняв кітель - і став колишнім. Це помилка, Вася колишнім уже не стане. Військовий досвід назавжди залишається з цими людьми, це вже частина їх особистості. І таким людям слід допомогти повернутися до реального життя", - каже інструктор із профілактики посттравматичного стресового розладу Ольга Щербакова.

Це природньо, що у бійця змінюється психіка, в іншому випадку він просто не зможе вижити на війні, наголошує доктор медичних наук, професор кафедри психіатрії, наркології та психології Харківського національного медичного університету Володимир Коростій.

Але проблема полягає в іншому. Переважна більшість бійців потребує лише консультації психолога, яка допомагає військовослужбовцю ефективно соціалізуватися. "У давнину, коли солдат повертався з війни, шаман відводив його в ліс. Не можна тим, хто стріляв у людей, відразу ж іти до мирних мешканців. Зараз роль шамана виконують капелани і психологи", - зазначила кризовий психолог Марина Кехтер.

Однак деякі з військовослужбовців, які пережили Іловайський та Ізваринський котли, бої у Донецькому аеропорті та кривавий вихід із Дебальцевого, без допомоги фахівця наслідки стресу не подолають. Та за допомогою звертаються одиниці - українці й досі бояться психологів та репресивну психіатрію через набутий за часів СРСР досвід. Вояки побоюються осуду чи сумнівів у душевному здоров'ї, які може викликати візит до лікаря. Тому найчастіше топлять горе у чарці чи руйнують себе зсередини. Єдиної ж державної програми реабілітації воїнів в Україні, яка б не оминула увагою та допомогою кожного бійця, і досі не існує, наголошує Марина Кехтер.

До психологів бійців приводили побратими та члени родини

Ми очікували, що буде багато звернень одразу ж після першої хвилі демобілізації, розповідає Ольга Щербакова. "У нас був телефон гарячої лінії, але спочатку він мовчав. І тим не менше через три місяці розпочалися дзвінки, стали приходити демобілізовані, приводили товаришів. Зверталися члени родин військових, діти, дружини, матері. Є окремі, дуже сильні особистості, які можуть самостійно адаптуватися. Але більшість людей усвідомлюють свій досвід через спілкування з іншими", - пояснює інструктор. Із того часу близько сотні людей звернулися до консультаційних пунктів, які чергують у Центрі сім'ї та молоді у харківському Держпромі та на вулиці Гоголя, 11.

Колишні військові консультувалися із психологом через різні ситуації. "Були випадки дискримінації. Демобілізований хлопець із гарною вищою освітою пройшов усі етапи співбесіди, і його повинні були взяти в компанію. Але роботодавець, дізнавшись під час оформлення документів, що майбутній співробітник служив в АТО, в останній момент відмовив хлопцеві, злякавшись що той може бути трохи неадекватним. Звичайно, це вразило колишнього військового", - пригадує Ольга Щербакова.

Доводилося жінці приводити до тями й офіцера-добровольця, який приїхав додому у відпустку на 10 днів. Але дружина не лише не пустила його до квартири, а й заборонила батькові бачитися зі своїми дітьми. "Вона сказала, що з АТО всі нібито повертаються ненормальними. І без довідки від психіатра до дітей батька не пускала. Чоловік був страшенно пригніченим, і моїм завданням було дати йому ресурс, щоб у людини були сили повернутися на фронт, а звідти згодом і до дітей", - пригадує інструктор.

У реабілітації воїнів дуже важлива сім'я та друзі, наголошують психологи. Але й бійцям фахівці постійно нагадують, що дружина також змінилася за минулий рік. Жінка виконувала чоловічі обов'язки, була годувальницею родини.

Траплялося, що військові приводили товаришів по службі до дверей консультаційного центру. "Колеги привели бійця, який раптово почав стріляти у повітря. Була невмотивована агресія і роздратування. Психолог відразу направила військового до лікаря-психіатра, аби виключити посттравматичний стресовий розлад", - зазначила Щербакова.

"Після Іловайська у мене відкрилося 7 виразок у шлунку"

У 40-річного Сергія, який пішов на фронт добровольцем, за плечима потрійне пекло - спершу Іловайський котел, потім полон, згодом - ДАП.

"Після Іловайська у мене відкрилося 7 виразок у шлунку. Лікарі сказали, що це нормально. Полікували місяць у госпіталі - і відправили знову на фронт, цього разу вже в Донецький аеропорт. Демобілізувався. Зараз... зараз у мене все нормально - тихо, ніхто не стріляє. Як сплю? За ніч двічі встаю покурити - о 2 і о 4 ранку. Ходив до психолога - сидить 25-річний хлопчик, намагається мене навчити, як жити. Каже, дихайте довго. А чому він може навчити? Він же там не був. От у нього сімейні пари ходять, у них типу "проблеми". Гівно це, а не проблеми, от як я скажу. Зброю у громадські місця не тягаю - я цих іграшок на фронті надивився, нудить уже. Гранати у натовпі підривати теж вважаю за дурість. А найкращий військовий психолог для мене - це той, хто зі мною в окопі був, із ким я поговорити можу", - з гіркотою розповідає Сергій.

Попри благання дружини, чоловік повторно до психолога не збирається, бо перший візит виявився неефективним. Заспокійливе, яке жінка купує, також викидає. Його історія - одна з багатьох тисяч.

Жахливі спогади про війну позбавляють сну та можливості працювати

Реакція на військові події багато в чому залежить від людини і тяжкості випробування. Одне з найстрашніших - це полон, бо саме там усе спрямоване на руйнацію особистості. Але найважчий стан був у бійців, які пройшли пекло Іловайського котла, одноголосно кажуть психологи і психіатри. І саме в цих військових найчастіше зустрічається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

"ПТСР відрізняється від стресових реакцій у звичайному житті. Зараз цей термін спрощується і ним позначають усі психологічні реакції, які спостерігають у бійців, які повернулися до мирного життя. Але насправді синдром не перевищує 5-7% від загального числа вояків. У бійців, які пережили Іловайський котел, цей відсоток набагато вищий. Просто тому, що вони зіткнулися з дуже трагічними подіями, які виходять далеко за рамки повсякденної свідомості", - зазначив професор психіатрії Володимир Коростій.

Є два варіанти реагування при ПТСР: перший, коли люди постійно говорять про моторошні події, живуть у тому часі. І другий, коли намагаються якомога рідше згадувати, бо це жах. "Але сила переживань така, що коли є якийсь подразник - звук пострілу, шум гелікоптера, двигуна, схожого на танковий, навіть банальне тремтіння землі під ногами, коли підходить метро, спогади миттєво втручаються у свідомість", - пояснює Коростій.

ПТСР, як і будь-яке захворювання, може стати хронічним, якщо його не лікувати. І тоді людина починає часто прикладатися до пляшки або стає наркоманом, щоб якось справитися з переживаннями і безсонням. Або з'являються психосоматичні захворювання - турбує серце, шлунок, частий головний біль. "У бійців спостерігається саморуйнівна поведінка, вони неуважно водять автомобіль, намагаються покінчити життя самогубством. Або стають дуже агресивними до оточуючих", - перераховує вияви ПТСР професор психіатрії.

Демобілізовані зверталися по допомогу самостійно, каже Коростій. Першим із синдромом ПТСР до нього прийшов прикордонник, який на початку АТО пережив важкий бій із росіянами в Луганській області. Після кривавого зіткнення хлопець пробирався до своїх, намагався уникнути полону. Зрештою прикордонник вийшов до бійців ВСУ, але пригоди не закінчилися - ним зацікавилася прокуратура, і цілий рік чоловік був під слідством. А коли справу закрили, прикордонника нагородили як героя, дали звання учасника АТО, на його батьківщині серед родичів та друзів не знайшлося жодної людини, яка б зрозуміла хлопця. У рідному селищі навіть мати і тато проросійськи налаштовані. Так чоловік виявився геть один. А тут ще додалися складнощі з роботою. Уся довоєнна праця хлопця була пов'язана з механізмами, але через жахливі спогади могла призвести до смерті або скалічити. Ані за комбайн колишній прикордонник сісти не міг, ані на пилораму піти. Але після вдалої адаптації хлопець повернувся і до роботи, і до мирного життя.

Лікували бійців за допомогою американських та ізраїльських підручників

На момент початку конфлікту у ЗСУ було всього 6 військових психіатрів. До армії відбирали душевно здорових людей і тому у більшій кількості лікарів цієї категорії не потребували. Зараз військових психіатрів уже близько півсотні. Крім того, з'явився новий департамент для роботи з особовим складом, якого раніше не існувало взагалі. Із перших днів війни психологи-волонтери, що входять в Асоціацію фахівців із подолання наслідків психотравматичних подій, почали співпрацювати із Міноборони. І сьогодні в Україні уже більше 200 військових психологів. "Відразу ж хтось вийшов у госпіталь, хтось вирушив до військової частини, хтось постійно їздить в АТО", - розповідає Марина Кехтер.

Як виявляється, у країні є не лише люди, яким потрібна допомога, а й установи і гроші. Так, у серпні на державному рівні проводилися тендери на надання реабілітаційних послуг військовослужбовцям. І лікарням потрібно було лише подавати заявку, щоб отримувати гроші. Було понад 100 пропозицій, але відгукнулося лише 6 установ, каже Володимир Коростій. "Припущу, що головні лікарі інших установ недостатньо інформовані. Але місць, де б могли проходити реабілітацію бійці АТО, в Україні чимало. Наприклад, і зараз існує багато госпіталів для учасників ВВВ. А самих ветеранів Другої світової сьогодні залишилося дуже мало", - зазначив психіатр.

Сьогодні усі воїни та ветерани АТО за потреби лікуються у військових госпіталях. Але якщо вони вже демобілізувалися, то можуть звернутися по допомогу в Інститут неврології та психіатрії або психоневрологічні диспансери.

Окрім фахівців, у психологів та психіатрів була проблема з підручниками. Адже Україна не мала досвіду бойових дій. Тому при лікуванні ПТСР психіатри спиралися на світовий досвід, американські та ізраїльські посібники. "Зараз готується протокол щодо лікування посттравматичного розладу, за основу взяли найсвіжіші підручники. Є фахівці з ПТСР у Грузії і в Хорватії, там ситуації найбільш схожі з українською", - зазначив Володимир Коростій.

А ще, на думку фахівців, Україні обов'язково слід утворити реабілітаційний карантин для бійців, які побували на війні, де вони перебуватимуть деякий час перед поверненням додому.

Читайте також: Що таке батальйон "Слобожанщина", командир якого "замахнувся" на Авакова

Які підприємства з окупованих територій Донбасу вивозять людей та ідеї

Що робить "ДНР" з горлівськими школами

Більше новин про життя бійців АТО в Харкові читайте на Depo.Харків