Середовище під загрозою: Які тварини та рослини зникають у Харківській області (ФОТО)

До Червоної книги Харківщини занесені 386 видів тварин. Зокрема, до цього списку потрапили такі види, як лось європейський, видра річкова, тхір лісовий, хом'як звичайний, волове очко, лунь польовий. І з роками ситуація явно не покращується. Причому не останню роль у зникненні рідкісних видів відіграє саме людський фактор.

"У нас проблеми ті ж самі, що й у всьому світі, – розповіла біолог-теріолог Наталія Брусенцова. – Для тварин стає все менше місця для існування. Людина розселяється, будує міста та населені пункти, розорює території для сільгоспкультур, заготовляє ліс. Тому і створюють заповідні зони, щоб тваринам та рослинам було де жити. Ще одна причина – це забруднення повітря та води внаслідок людської діяльності. Сільськогосподарські угіддя забруднюють пестицидами, люди протравлюють так званих шкідників – комах та гризунів. Через що може загинути багато інших тварин, які харчуються цими видами".

На фото: Наталя Бруснецова

Інший ворог біорізноманіття – це захоплення природних територій чужорідними видами. Наприклад, рослинами з інших континентів. З одного боку, вони невразливі для місцевих хвороб та комах. А з іншого – ці рослини поводять себе агресивно. Яскравий приклад – Robinia pseudoacacia або акація біла, яку свого часу активно висаджували як гарний медонос. Або клен американський, який на заплавах витісняє вербу білу. Через захоплення територій вселенцями чимало місцевих видів стають рідкісними.

Свою роль у зникненні фауни відіграє мисливство. Як розповів кандидат біологічних наук, член спільноти SCGIS Ukraine Андрій Тупіков, власники мисливських господарств штучно збільшують чисельність місцевої фауни. Так на мисливські угіддя потрапляють тварини, які для українських теренів взагалі нехарактерні. Зокрема, це плямистий олень. Ця тварина агресивна до інших видів. Під її роздачу, наприклад, потрапляють кабани та косулі. З часом плямисті олені починають витісняти цих тварин із їхніх природних територій. Також мисливці приносять чимало проблем під час міграції птахів – у місцях масового скупчення тварин просто відстрілюють. Браконьєрство значно шкодить популяції риби. У період нересту її виловлюють просто в колосальних об’ємах.

"Також мисливці інколи вбивають великих хижих птахів, яких за своєю сутністю не може бути багато, – розповів Тупіков. – Бо ці хижаки живуть на своїх великих гніздових ділянках. І відстріл може впливати на загальну численність".

На фото: канюк

Браконьєрство зменшує природні популяції лося звичайного. Ці тварини ніколи не живуть великими групами. За словами Тупікова, на всій Харківщині може не набратися навіть двадцяти особин. Саме браконьєри є головними винуватцями зникнення лося звичайного.

"Усі мисливці, як один, будуть волати, що в жодному випадку вони ніколи не вбиватимуть цю тварину, – зазначив Тупіков. – Але за весь свій природоохоронний шлях я не зустрів жодного мисливця, який би не порушив правил полювання. А відтак, всі вони браконьєри. Був свідком, коли мисливці вбили самицю козулі в сезон, коли полювання заборонене. І ніхто не поніс відповідальності попри наші прямі заяви до поліції. На жаль, ті, які мають повноваження захищати, часто через корупційні зв'язки таке покривають. Ця проблема не специфічна для нашої області".

Голова екологічної групи "Печеніги" Сергій Шапаренко у свою чергу розповів, що чимало проблем також завдає розорювання степових ділянок. Люди продовжують забудовувати заплави річок і тим самим знищувати луки. А через тотальну хімізацію сільського господарства комах у місті буває більше, ніж за його межами. При чому від використання пестицидів та отрутохімікатів страждають не тільки рідкісні види, а й ті, що донедавна були цілком поширеними.

"Проблема зі зникненням рідкісних видів стоїть дуже гостро, – розповів Шапаренко. – Тут нічого за десятиліття не змінилося, багато видів зникають перш за все через знищення біотопів, місць їх мешкання. І ця тенденція погіршується. У нас зараз продовжують розорювати степові балки. Фермери, які орендують землю, намагаються розорати все, до чого можуть прикласти руку. Вони не розуміють, що тим самим викликають екологічну кризу, що в них самих потім падатимуть врожаї".

Цих тварин стає все менше

Як розповів провідний науковий співробітник Харківського національного університету імені В. Каразіна Олександр Зіненко, на Харківщині особливо сильно постраждали степові види і великі тварини. За його словами, степовий біом наразі знаходиться під найбільшою загрозою – його простіше і вигідніше перетворити на агроландшафт. Степи здебільшого зберігалися там, де сільське господарство вести проблематично. Наприклад, на крутосхилах чи місцях, де бракує води.

На фото: Олександр Зіненко

"А крупним ссавцям, хижим та великим птахам потрібний великий життєвий простір, – зазначив Зіненко. – Невелика комаха може жити на природній ділянці площею кілька гектарів, а от стадо зубрів – ні. Окрім цього, велика щільність людей і тварин, пов’язаних з людиною, полювання та загибель від зіткнення з машинами також прямо впливають на чисельність багатьох рідкісних тварин".

За словами Шапаренка, сьогодні орнітологи також говорять про необхідність занести до Червоної книги чайку. Рідкісним на наших теренах став кулик, який ще 20-30 років тому був достатньо поширеним, усе рідше можна зустріти травника. Усе менше стає хижих птахів, наприклад, канюків. Як зазначив Шапаренко, ці види зникають через знищення луків і ту ж саму хімізацію, яка позбавляє птахів кормової бази. Але є й приємні тенденції – на Харківщині зростає численність червонокнижного жука-оленя. Навіть є ідея винести його з Червоної книги. Цих жуків нерідко можна зустріти навіть у Харкові.

На фото: Олень плямистий

"Один із найрідкісніших представників Харківської флори – це смілка крейдяна, – зазначив Тупіков. – Це невеличка специфічна ендемічна рослина, яка росте на крейдяних відшаруваннях. У будь-якому іншому місці вона взагалі не може зростати. Зникнення місць її поширення пов’язано з тим, що в нас дуже люблять саджати ліс там, де його ніколи не було. Програма по збільшенню лісів України може бути одним із основних факторів зникнення місць, де росте смілка. Ще є дуже красива рослина, як вовчі ягоди Софії. І вона вкрай рідкісна. На території Харківської області відомі чотири місця, де вона росте. В Україні таких більше ніде немає".

У цьому році бабак, типовий представник степової фауни, потрапив до Червоної книги. Усе через те, що тотальні оранки щороку зменшують придатні для його життя землі. Таким чином чисельність бабака скорочується. Ще однією проблемою стала деградація цих площ. І тут головну роль зіграв людський фактор з випасом та весняними підпалами. Бабаку нікуди податися. Та і місцеві мешканці незаконно полюють на тварину. Побутує думка, буцімто бабачий жир має якісь чудодійні сили. Що, звісно, не відповідає дійсності. Але популяція бабаків скорочується, у тому числі через діяльність людини.

На фото: Андрій Тупіков

"Що з цим робити? Природоохоронний менеджмент, заходи безпосередньої охорони і, звісно, контроль, – запевняє Тупіков. – Останнє відсутнє повністю. Окрім територій національних парків, де мешкає ця тварина, жодна структура не переймається її збереженням. Тобто люди нічого не роблять, щоб допомогти популяціям жити. Взагалі питання щодо захисту природи стоїть на одному місці вже давно. Сьогодні 85% охорони природи на Харківщині відбувається на декларативному рівні. Виключно на паперах. Активної охорони немає. За всі роки незалежності господарська діяльність майже не знижувала свої темпів. І темпи зникнення природних середовищ продовжуються. Тиск людини триває. Міста ростуть, території розорюється, все забудовується".

Охорона та розмови з населенням дають свої плоди

"Проблема рідкісних видів – це не тільки етична проблема (недобре знищувати природу), – зазначив Зіненко. – Ми самі є частиною природи. І щоб вона залишалась придатною для нашого життя, треба переходити до невиснажливого, стійкого користування. Господарчу діяльність варто обмежувати на більшому відсотку територій, маючи на меті збереження природної стійкості екосистем. Це допоможе не тільки рідкісним видам, але і нам".

За його словами, Гомільшанські ліси, Дворічанський та Слобожанський природні парки свого часу створили в місцях, де порівняно непогано збереглося біорізноманіття. А річкова долина Сіверського Дінця дала притулок багатьом видам. НПП відіграють чималу роль у їх збереженні. Брусенцова у свою чергу зазначила, що кожен із цих парків має відповідне зонування. Зокрема, у заповідній зоні повністю заборонена будь-яка господарська та рекреаційна діяльність. Це прихисток для рослин та тварин, для яких людське втручання може стати критичним.

На фото: черемша

Для збереження окремих видів розробляють спеціальні природоохоронні заходи. Наприклад, у Слобожанському парку знайшли спосіб зберегти популяцію черемші, яка зростала поблизу села. Проблема була в тому, що її витоптувала або частково виїдала худоба. Тому співробітники парку, з одного боку, посилили охорону на період вегетації черемші, а з іншого – встановили інформаційні щити та поговорили з місцевими жителями.

"І кілька років такої посиленої охорони сприяли тому, що на цій ділянці кілька локалітетів черемші відновилися, рослини там не пошкоджували, вони повноцінно цвіли, – розповіла Брусенцова. – Захід був ефективним. Ми напряму нічого не робимо, але регулюємо навантаження на територію. І відповідно, вид відновлюється".

У нацпарках постійно досліджують популяції тамтешніх тварин та рослин. Наприклад, у Дворічнаському парку проживають червонокнижні байбаки. Співробітники парку картують нори цих тварин, перераховують їх, вивчають кормовий раціон. А в Слобожанському парку мешкає видра річкова, тхір лісовий та горностай. На сьогодні цим видам не потрібні якихось спеціальні заходи. Їм потрібно, щоб з їх місцем існування нічого не сталося. Тому їм цілком достатньо того, щоб використання їх територій хтось регулював.

На фото: байбак

Проте деякі види тварин потребують додаткового захисту через мисливців. Один із способів захисту – це посилення охорони в період полювання. Справа в тому, що до національних парків прилягають мисливські угіддя. Тому їхні співробітники посилюють патрулювання своїх територій та розмовляють із місцевими жителями. Варто зазначити, що на червонокнижні види взагалі заборонене полювання. А на територіях національних парків захист поширюється взагалі на всіх його мешканців.