Психіатричний маєток генерал-губернатора: Як у "Сабуровій дачі" шукали муз і "валили" царя

Харківська обласна психіатрична лікарня № 3 – одна з найстаріших лікарень України. Медичний заклад "виховав" чималу кількість відомих лікарів, але перш за все лікарня відома своїми іменитими пацієнтами

Від генеральського маєтку до лікарні для душевнохворих

Історія Сабурової Дачі нараховує вже понад два століття. Перший будинок на території нинішньої психіатричної лікарні побудували в 1798 році для генерал-губернатора Петра Сабурова. Тоді маєток губернатора розташовувався за територією міста. Тиху місцину для сімейного будинку Сабуров обрав не випадково: одна з його трьох доньок страждала психічними розладами, тож аби вберегти дівчину від гамірного міста, батько вирішив побудуватися на околиці Харкова. Маєток складався з кількох будівель та парку, який виходив до річки Немишля.

Після своєї смерті Сабуров заповів організувати в маєтку лікарню для душевно хворих, але спочатку тут відкрили міську лікарню, виділивши для психічно хворих лише один корпус. Окрім душевнохворих тут лікували соматичних пацієнтів та військових. До 1897 року це була найбільша психіатрична клініка в тодішній Російській імперії.

На початку XX століття на території закладу створили психоневрологічний інститут. Працювати до медичного закладу приїжджали провідні фахівці. У 1961 році тут відкрили першу в світі кафедру психотерапії, психопрофілактики та психогігієни.

За час свого існування лікарня пережила кілька реорганізацій та перейменувань. Так, номер медичного закладу змінювали тричі. Серед лікарів навіть з'явився жарт: раніше в Харкові божевільним був кожний тридцять шостий, потім – кожен п'ятнадцятий, тепер – кожний третій.

Як у харківській психлікарні революцію творили

Кажуть, що революцію творять безумці. Так це, чи ні, судити важко, але на початку ХХ століття психіатрична лікарня Харкова стає буквально центром революційного руху. Справа в тому, що тут був штаб, організований більшовиком Федіром Сергєєвим, більш відомим як Артем. Він під виглядом душевнохворого переховувався у лікарні, аби уникнути арешту. Тут винахідливий чоловік примудрився знайти прихильників, організувати регулярні збори революціонерів та почати розробляти план із захоплення влади. Зброю та заборонену агітаційну літературу також зберігали в лікарні. Її ховали в тунелях опалювальної системи.

Коли царська влада дізналася, де ховається Артем, у лікарні влаштували обшуки. Щоб врятуватися, більшовик ховався у морзі, звідки його вивезли разом із померлими. Подейкують, що під час цієї втечі Артема буквально поховали заживо: поліцейські вирішили прослідкувати за похованням, тож революціонер буквально опинився у могилі. Відкопали його лише після того, як правоохоронці пішли.

Як нацисти знищували харківських душевнохворих

До початку Другої світової війни лікарня стала своєрідним "містом у місті". Тут були автономна котельня, підстанція та навіть транспорт - декілька коней та вантажівка. Війна стала кривавою сторінкою в історії закладу: під час окупації Харкова німці жорстоко вбили понад 470 хворих, яких не встигли вивезти чи забрати.

Страта сталася у грудні. На територію лікарні приїхали вантажівки, в які персоналу наказали посадити хворих. Медикам сказали, що пацієнтів перевозять до Полтави, але вивезли їх у зовсім іншому напрямку. Жорстокий розстріл відбувся в кількох кілометрах від лікарні. Разом із хворими загинули й медсестри, які не полишили підопічних. Лікарям запропонували працювати санітарами, але більшість відмовилася.

Сьогодні на місці розстрілу встановлений пам'ятний знак.

Відомі пацієнти Сабурової Дачі

За роки свого функціонування "сабурівка" встигла зібрати чималий список відомих людей, які проходили тут лікування. Історій на цілий музей вистачило, який, власне, і функціонує в лікарні.

Так, 1880-х роках до лікарні привезли письменника Всеволода Гаршина. Історики стверджують, що майбутній відомий письменник, а тоді студент гірського університету Петербурга, мандруючи Саратовською губернією, загубився. Знайшли Гаршина аж поблизу російського міста Орел, після чого направили до лікарні Харкова. У лікарні письменник провів декілька місяців. Саме тут він написав свою найвідомішу розповідь – "Червона квітка".

А у 1919 році тут перебував відомий поет Велимир Хлєбніков. Митець вирішив уникнути призову до армії та ліг на обстеження до психіатрів. Психіатри залишили поета в лікарні. Тут він написав свій вірш "Янголи".

Подейкують, що в лікарні встиг побувати і український поет Володимир Сосюра. В 1939 році письменник вирішив прочитати на балкові вірш про чорного демона, але перехожі не оцінили творчий порив митця, й Сосюру госпіталізували. Медики, обстеживши пацієнта, зробили висновок, що він абсолютно здоровий, але в лікарні таки трохи залишили – для порядку.

Ще один відомий пацієнт лікарні – щоправда, відомий для Харкова – Олег Мітасов. Харків'яни називали його "міським божевільним", але разом з тим він став і справжньою міською легендою. Чоловік розмалював стіни власної квартири та центральних – і не тільки – вулиць Харкова дивними малюнками та фразами, які й сьогодні можна побачити – по них навіть екскурсії водять. Сам Мітасов неодноразово був пацієнтом психіатричної лікарні. У нього діагностували шизофренію. Помер "міський божевільний" також у стінах "сабурки" від туберкульозу у 1999 році. І залишив свої написи і на стінах лікарні.