Покинутий морг із видатною історією: Як анатом із Харкова бальзамував Леніна

Сьогодні старий покинутий будинок у провулку Воробйова, 8, – це улюблене місце для тематичних фотосесій. Ще б пак! Сторічна двоповерхова споруда у дрімотному провулку в самому центрі шумного Харкова... Зовсім поруч сяють вогнями сучасні торговельні центри, ресторани та салони краси, а тут, здається, час зупинився – вікна будинку забиті, на стінах – графіті та містичні піктограми; трава, повзучі рослини і кущі змагаються зі старим камінням і, схоже, перемагають.

 

Часом видається, що, варто моргнути, і з-за кривого рогу крутої вулочки почується скрип коліс та протяжливий крик водовоза: "Водиии! Кооому водиии!". І начебто ти з 2021-го року потрапляєш у якийсь 1750-й, коли ця вулиця і провулок називалися Скрипниківські, тому що по них на своїх скрипливих возах водовози доправляли питну криничну воду в Харківську фортецю (нині на її місці Університетська гірка).

 

Провулок Воробйова, 8, у Харкові

 

Якщо є будинки, в яких можуть існувати привиди, то 8-й будинок у провулку Воробйова саме такий. Адже старий занедбаний морг – чудовий притулок для всіляких примар, це вам будь-який мисливець за привидами скаже.

 

Насправді історія будинку у провулку Скрипниківському, 8, починалася блискуче. Заплющіть очі і відмотайте у своїй уяві 110 років назад. Пам’ятаєте, як ото на початку фільму "Титанік" – із старого напівмертвого – в новенький, блискучій та перспективний.

 

Треба сказати, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття у Харкові активно розвивалася медична справа. У цей час у місті працювали такі видатні лікарі, як офтальмолог Леонард Гіршман, фізіолог Василь Данилевський, професор медицини Олександр Кузнецов та багато інших видатних лікарів. У 1910-му на сучасній Сумській, 1, був відкритий Харківський жіночий медичний інститут – один із небагатьох в Російській імперії закладів, де могли навчатися жінки. Заклад цей був великим, тому всі навколишні вулиці та провулки були відведені під потреби викладачів та студенток інституту. Отак в 1911 році за проектом видатного харківського архітектора Олексія Бекетова у провулку Скрипниківському, 8, був зведений чепурний і охайний будинок. Спочатку тут планували виготовляти вакцини, що їх розробляли в Інституті мікробіології та імунології (нині ім. Мечникова) – одному з перших у світі медзакладів, де займалися боротьбою з епідеміологічними хворобами (холерою, тифом, туберкульозом тощо).

 

 

Покинутий анатомічний театр Воробйова в Харкові

 

Але не так сталося, як гадалося. Під час будівництва з’ясувалося, що під фундаментом протікає підземний струмок. Відповідальні за будівництво люди вирішили, що "і так зійде", тому на цокольному поверсі новозведеного будинку температура ніколи не підіймалася вище +8 градусів. Живі люди працювати в такому холодильнику відмовлялися, а от для мерців подібний клімат – те, що лікар прописав. Так тут і влаштувався з комфортом анатомічний театр жіночого медінституту.

 

Одним із викладачів інституту був вчений, яким по праву пишається Харків – один із найвидатніших анатомів світу Володимир Воробйов.

 

Харківський анатом Володимир Воробйов

 

Тут ми й переходимо до нашої історії про те, як харківський анатом Леніна бальзамував.

 

Існує така міська легенда, що у 1923 році, перебуваючи у відрядженні в Харкові, раптово занедужав і помер якийсь поважний чекіст. Воробйов, який вже тоді багато займався винайденням авторських рецептів бальзамування, трапився у нагоді і швиденько забальзамував чекіста за власною методою. Та так гарненько, що небіжчик доїхав аж до Москви у спеку в 40 градусів.

 

Тому через рік, коли помер вождь світового пролетаріату Володимир Ленін, про таланти Воробйова згадали, і начебто сам "Залізний" Фелікс Дзержинський приїздив до Харкова і вмовляв Воробйова взяти на себе бальзамування Ілліча.

 

Насправді сумнівно, щоб страхітливий ідеолог "червоного терору" та творець найжорстокішої спецслужби СРСР вмів просити. Скоріше за все, Дзержинський майстерно умів робити "пропозиції, від яких неможливо відмовитись". Тим паче, що Воробйов мав деякі "грішки" в минулому перед радянською владою.

 

Справа в тім, що під час громадянської війни, у 1918-1919 роках, Воробйов, який завідував тоді кафедрою анатомії Харківського університету, взяв участь у розслідуванні розстрілів білих офіцерів частинами Червоної армії. І, в числі інших, підписав експертизу, що розстріл дійсно був, і був він жорстоким. У ті роки цього було достатньо, щоб і самому бути розстріляним за контрреволюційну діяльність. Тому Воробйов із родиною емігрував до Болгарії, правда швидко засумував за батьківщиною і вирішив повернутися до Харкова.

 

Мумія Леніна в Москві

 

У дорозі він зустрів Бориса Збарського – хіміка за професією і талановитого менеджера (як зараз сказали би) за покликанням. Сучасники характеризували Збарського як людину з неабияким організаторським талантом і величезною "пробивною" силою.

 

Цим двом – 39-річному Збарському, повному енергії та честолюбних планів, і 48-річному досвідченому анатому Воробйову судилося зіграти основну роль в перетворенні тіла покійного Леніна на символ цілої епохи, який і досі нагадує про трагічні сторінки нашого минулого.

 

По суті в авантюру з бальзамування трупа Леніна тихого науковця Воробйова втягнув саме Збарський, який, дізнавшись про видатні успіхи Воробйова у попередніх бальзамуваннях, вирішив зробити блискучу кар’єру, врятувавши тіло вождя від повного розкладання. Але Воробйов не поділяв наснаги Збарського, тому що розумів – шансів на успіх вкрай мало. Поки соратники Леніна по партії думали-гадали, що ж робити з тілом вождя, поки виймали його мозок для дослідження, поки невміло потрошили тіло, час невпинно спливав. Пройшло вже 40 днів, і тіло Ілліча було у жахливому стані – воно почало активно розкладатися і покрилося трупними плямами.

 

Періодичне відмивання мумії Леніна в Москві / НТВ

 

"Ви погубите себе й мене", – казав Збарському розчарований та збентежений Воробйов.

 

Також категорично проти бальзамування була налаштована і дружина Ілліча – Надія Крупська.

 

"Велике у мене прохання до вас, – писала Крупська на дев'ятий день після смерті Леніна, звертаючись до соратників чоловіка, – не давайте своїй печалі за Іллічем йти у зовнішнє шанування його особистості. Не влаштовуйте йому пам'ятників, палаців його імені, пишних урочистостей в його пам'ять тощо, він надавав цьому так мало значення за життя, так обтяжувався всім цим".

 

Іронічно, чи не так? Особливо якщо згадати, що незабаром Іллічу було споруджено не менш ніж 14 тисяч пам’ятників та бюстів. А законсервованою мумією вождя вже майже століття милуються прихильники комунізму...

 

Як ми знаємо, ніхто не послухав Надію Костянтинівну, цей потяг було вже не спинити. І 26 березня 1924 року в Москві розпочався тривалий і складний процес перетворення напіврозкладеного трупа на ту мумію, яка і досі лежить у Мавзолеї на Червоній площі.

 

Мабуть, коли Воробйов зрозумів, що зворотного шляху немає і треба братися до справи, "або гірше буде", в ньому прокинувся азарт науковця, що опинився перед надзвичайно складним завданням, яке під силу вирішити лише йому одному.

 

Спочатку тіло вождя вимочували у розчині формальдегіду, паралельно намагаючись позбутися трупних плям на обличчі та руках перекисом водню. Потім тіло Леніна перемістили у спиртову ванну, куди поступово почали додавати гліцерин. Через деякий час вміст ванни змінили на оцтовокислий калій…

 

Повний процес бальзамування зайняв чотири місяці – лише 26 липня мумію вождя ризикнули показати громадськості.

 

Партійна верхівка, яка бачила тіло Ілліча перед початком роботи Воробйова, досвідчені медики, професори та академіки – всі були вражені тією роботою, яку провів харківський анатом.

 

У Володимира Воробйова був ризикований вибір – пан або пропав. Він, на щастя, не пропав. До нього прийшло всесоюзне визнання, йому дали звання професора та нагородили 40 тисячами червонців. Україна також зустріла Воробйова з пошаною, йому виділили гроші на ремонт кафедри анатомії і на закупку необхідного німецького обладнання.

 

Провулок Воробйова, 8, у Харкові

 

А в будинку №8 у провулку Скрипниківському ще довго розташовувався анатомічний театр, де скромний професор Воробйов викладав своїм студенткам медицину. У 1936 році, ще за життя науковця, і вулиця, і провулок Скрипниківські були перейменовані на його честь, і стали провулком і вулицею Воробйова.