На межі банкрутства: Чому держава втрачає стратегічний "Електроважмаш" у Харкові

На початку березня харківський державний завод "Електроважмаш" потрапив у інформаційне поле з украй негативним приводом – робітники стратегічного підприємства, яке ще кілька років тому вважалося оплотом стабільності, перекрили найбільший проспект Харкова, вимагаючи виплати заробітних плат.

 

Протягом 2020 року завод також згадувався переважно крізь призму кримінальних проваджень щодо чинного зараз керівництва, в тому числі виконуючого обов’язки гендиректора Віктора Буська. Чиновника періодично в межах кримінальних проваджень відсторонюють від виконання обов’язків. Паралельно стрімкими темпами погіршуються показники "Електроважмаша".

 

Наприкінці 2019 року ДП "Завод "Електроважмаш" передали з Міністерства економіки України до Фонду державного майна України. З цього часу почалося нарощування боргів і проблеми з кредиторами.

 

Звіт за результатами діяльності заводу у 2020 році мав бути оприлюднений, однак знайти його не вдалося. Тому Depo.Харків звернувся за коментарями до Дмитра Костюка – людини, яка очолювала завод до листопаду 2019 року. Костюк досі залишається директором цього державного підприємства, оскільки суд поновив його на посаді. Однак Фонд держмайна не виконав рішення суду, натомість запровадив нову посаду генерального директора, яку зараз обіймає Віктор Бусько.

 

Утім, Костюк має робочій кабінет на "Електроважмаші" та володіє ситуацією на підприємстві.

 

На фото: Дмитро Костюк
 

- Чи обіймаєте ви зараз якусь офіційну посаду на заводі "Електроважмаш"?

 

Так, посада є, вона збереглася. Після рішення суду я поновлений на посаді директора заводу "Електроважмаш".

 

- Тобто у вас є на заводі робочий кабінет і ви володієте ситуацією та цифрами?

 

Так, повністю.

 

- Чому вас звільняли? Як ви повернулися на посаду директора державного підприємства?

 

Мене звільнили, посилаючись на пункт контракту про суттєве порушення фінансових показників. У ФДМУ сказали, що погано працюю тощо.

 

- Але ж у вас до кінця 2019 року, згідно до відкритих даних, був плюсовий баланс на підприємстві.

 

Так, плюсовий баланс. Якщо говорити про показники 2019 року, то в нас дійсно було падіння досить серйозне. Але було три основних фактори. Перше, політика, безумовно, вплинула на стосунки з нашим кінцевим замовником. Друге, це санкції з боку Росії, які були запроваджені 29 грудня 2018 року, тобто під Новий рік, і 70-80% продукції ми не змогли поставляти. Під це підпадали наші генераторні вироби, двигуни. Усе електротягове виробництво підприємства потрапило під санкції. По факту, ми зупинилися.

 

Ми не мали можливості мало того, що відвантажувати нову продукцію, але ще виникла проблема, що в нас на складах було залишків продукції на приблизно 100 млн грн. Протягом трьох місяців був важкий переговорний процес із кінцевим замовником. Вдалося знайти потрібні слова, потрібні аргументи – технічні, економічні, особистісні – щоб переконати замовника, і ми знайшли рішення, що дозволило нам ближче до травня-червня починати працювати.

 

- Після вашого звільнення у листопаді 2019 році в якому стані був переданий завод?

 

Листопад 2019 року в нас був більше, ніж продуктивний. У листопаді в нас загальна сума відвантажень перевищувала 300 млн грн. Завод відвантажив близько 250 виробів електротягового обладнання - двигунів. У нас були гроші на рахунках. У нас була передоплата за електроенергію, ми завжди авансували енергоносії. У нас була нульова заборгованість по заробітній платі. В принципі, у нас за всю історію не було затримки виплат жодного разу ані на один день. У нас завжди були залишки грошей на рахунках.

 

Підтвердженням цьому є те, що у грудні 2019 року "Сбербанк" списав 120 млн рублів. Тобто, коли кажуть, що "казна була порожня", були борги по зарплаті – то це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності, відверта брехня з боку Фонду держмайна.

 

- Що зараз відбувається на заводі? 1 березня робітники "Електроважмашу" перекривали Московський проспект у Харкові, вимагаючи зарплати.

 

Це в принципі відображає ситуацію на заводі й ставлення Фонду держмайна до людей. Я поважаю наших працівників за сміливість у захисті своєї позиції. Яка ситуація зараз: я вам тільки що назвав цифру у 300 млн грн в місяць у 2019 році, тримаймо її в голові. А відвантаження, наприклад, лютого 2021 року склало лише 9,5 млн грн. Цим все сказане. Ось уся ситуація.

 

Фонд заробітної плати на даний момент складає приблизно 30 млн грн щомісяця. Тобто завод абсолютно не рентабельний, збитковий, стоїть, працівників відправлено у виробничий простій. При цьому підприємство несе катастрофічні збитки, тому що все одно має сплачувати 2/3 ставки. Минулого тижня вже навіть відключали опалення. Роздягальні холодні. Люди не мали елементарних людських умов праці.

 

- У чому причина такого стрімкого набору боргів, зниження економічних показників?

 

Електроважмаш – комерційне підприємство, існує виключно за власні кошти і результати діяльності, зокрема, залежать від ефективності управління. Були ухвалені певні управлінські рішення, які виявилися помилковими.

 

Стрижні обмотки статора турбогенератора ТГВ-325 / Сайт підприємства

 

- Що ви маєте на увазі?

 

Перше, це коли політика приходить у бізнес. Такого не має бути. Тому що завод, хоч він і державний, це все одно бізнес. Завод працює у 100-відсотковому ринку, причому в досить жорсткій ринковій конкуренції. Тому тут мають бути правила гри, як і в бізнесі, а не як у політиці.

 

Рік тому було ухвалено рішення про перехід на п'ятиднівку. Прояснити ситуацію теж потрібно. Усі кажуть: при Костюку була чотириднівка, а стала п'ятиднівка. Знову ж таки, це дуже некоректне твердження. У нас виробничий персонал завжди працював 5-6, а іноді й 7 днів на тиждень. Чотири – це була адміністрація.

 

Друге – управлінські рішення.

 

- Чиї?

 

І Фонду держмайна, і безпосередньо призначеного ним нового керівництва.

 

- Хто реально зараз керує заводом?

 

Формально – Фонд держмайна. Команди, що йдуть із Фонду, вони виконуються діючим керівником, причому беззаперечно, навіть не обговорюється.

 

- "Електроважмаш" у 2019 році з Мінекономіки перевели до управління ФДМУ. Для чого це було зроблено?

 

В принципі, це було зроблене в межах великої приватизації.

 

- Але ж завод входить до списку стратегічних, які не можна приватизувати.

 

Юридична колізія.

 

- Процес приватизація "Електроважмашу" запущений?

 

Він поки що не запущений. Запущений тільки на словах та яскравих презентаціях. На ділі ж нічого не відбулося. За ці 1,5 роки Фонд держмайна не зробив зовсім нічого. Не був проведений аудит незалежним аудитором, до речі, за колосальні бюджетні кошти. Більшою частиною вони вже сплачені. По-друге, потрібно розуміти, що підприємство має бути корпоратизоване, переведено з унітарної форми власності в акціонерну. Це не було зроблено. Це єдиний шлях до приватизації. Продавати потрібно щось. А що ми будемо продавати? Продати можливо акції підприємства. Як ми можемо продати акції, якщо зараз "Електроважмаш" – це єдиний майновий комплекс? Це кроки, які мають бути зроблені, щоб зрештою реалізувати приватизацію.

 

- Приватизація "Електроважмаша" все ж відбудеться?

 

У мене немає таких даних. Виходячи з поточного стану підприємства, виходячи з поточного стану приватизаційного процесу, зараз це неможливо та економічно не логічно. Поки що немає чого продавати: немає акцій, підприємство не корпоратизоване, підприємство у боргах. Якщо ж за мету ФДМУ ставить довести завод до банкрутства, тоді…

 

- А якщо таку мету й ставлять – зробити підприємство-банкрут?

 

Тоді простіше буде за безцінь віддати підприємство, я би так сказав. Підприємство системно банкрутують.

 

- Для чого?

 

Можна припустити, що є інтересант, який хоче купити підприємство задешево.

 

- Ярославський?

 

Ні, не думаю. Йому це вже точно не цікаво. До речі, Ярославський єдиний, хто публічно виступив, і єдиний, хто офіційно заявив про своє бажання взяти участь у приватизації "Електроважмаша". Тобто якщо подивитися за правилами світового бізнесу, він – єдиний, чиї дії відповідають стандартам ведення бізнесу.  Він відкрито висловив свою позицію.

 

Купувати металобрухт із точки зору бізнесу немає сенсу. Якщо немає замовників продукції, - немає стабільно працюючого підприємства.

 

- А ініціатива мерії та Ярославського виготовляти на "Електроважмаші" комплектуючи до нових харківських трамваїв реальна?

 

ЕТМ дійсно має потужності для виготовлення двигунів для трамваїв. Більше того, ми виготовляли двигуни для Київських трамваїв і для заводу "Електрон" у Львові. За три роки ми відновили сегмент ринку під транспортне машинобудування, який був фактично втрачений. Ми поставляли двигуни для трамваїв та тролейбусів у Білорусії.

 

Напрямок транспортного виробництва був перевантажений. Завод працював у дві зміни. Люди реально, не добре так говорити, але починали нервувати від того, що у вихідні треба було працювати. Я умовляв людей вийти, адже замовлення були дуже великі.

 

Тягові електродвигуни / сайт підприємства

 

- А зараз що з цим ринком?

 

Нуль. Ми втратили ринок. Як один із прикладів – наші покупці перейшли на продукцію Ризького заводу, тому що вона стала дешевша. Транспортне машинобудування – жодної поставки протягом 2020 року.

 

- Що зараз працює на "Електроважмаші"?

 

Йде виготовлення продукції по контрактах із "Укргідроенерго", які фінансуються за кошти ЄБРР та ЄІБ. Інша сторона бізнес-моделі заводу – це енергетика. Виготовлена  продукція буде направлена на гідроелектростанції в Україні.

 

- Чи ситуація на заводі вплинула на виконання контрактів, які кредитуються ЄБРР і ЄІБ?

 

Безумовно! У нас зрив строків від 8 місяців до 2 років. Мінімум на 8 місяців ми відстаємо від графіків виробництва. Завод має виконати 5 європейських контрактів. Наразі усі зірвані.

 

- На цю ситуацію якось ФДМУ реагує?

 

Я не бачу.

 

- Як із цієї ситуації виходити?

 

Просто працювати та виконувати контракти. Інших варіантів немає. Адже контрактами передбачені жорсткі штрафні санкції за неналежне виконання. Наразі ЕТМ ризикує отримати позови від компанії "Укргідроенерго" мінімум на 200 млн грн.

 

ЗАРПЛАТНІ БОРГИ

 

- Минулого тижня на "Електроважмаші" погасили борги по зарплаті. Звідки ці гроші?

 

- Не все погасили. На сьогоднішній день лютий (зарплата за лютий – ред.) – вже прострочений. Із Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) була взята безвідсоткова фінансова допомога в розмірі 40 млн грн. У результаті цього закрили заборгованість. Це навіть не тупиковий шлях, це падіння. Цим рішенням підприємство ще більше загнали в кут, тому що цю позику потрібно буде віддати 31 травня 2021 року.

 

- Тобто через півтора місяці "Електроважмаш" має повернути 40 млн грн. А де їх взяти?

 

Нехай, мабуть, Фонд держмайна відповість на це питання.

 

- Гендиректор "Електроважмаша" Віктор Бусько зараз контролює завод?

 

Мені здається, більше Сенниченко (голова ФДМУ – ред.). Більше навіть Денис Кудін (заступник голови ФДМУ – ред.), ніж Сенниченко. Згідно розподілу повноважень, саме він відповідає за корпоративний блок.

 

- Чому, незважаючи на падіння показників, Бусько залишається гендиректором "Електроважмаша"?

 

Я пов'язую це з його особистими стосунками з Сенниченком та Кудіним. Немає іншої логіки просто. Підприємство за рік збільшило чисті збитки в 12 разів, досягнувши позначки у півмільярда. 800 людей втратили роботу за рік. Ми зараз зриваємо всі контракти по Європейському банку та ризикуємо потрапити до "чорного списку" Європейського банку. Це означає, що завод взагалі не зможе брати участь в інших тендерах, які по всьому світу організовані під егідою ЄБРР і ЄІБ.

 

Перед міжнародними фінансовими організаціями ми виглядаємо у найгіршому світлі. По-перше, ми не виконуємо зобов’язання за контрактами. По-друге, ми зірвали запуск усіх гідроелектростанцій, внаслідок чого знову підемо просити та купувати електроенергію в Росії, замість того, щоб використовувати свої потужності. Причино-наслідковий зв'язок в даній ситуації більш, ніж зрозумілий. Я вже мовчу про енергонезалежність країни. Ключові станції виведені з експлуатації. Зайве навантаження на енергосистему, яка призводить до дуже тяжких наслідків. Але найголовніше – безповоротно страждає репутація підприємства.

 

Збирання статора необмотаного гідрогенератора-двигуна для Зеленчукської ГАЕС / сайт підприємства

 

Сьогодні ми втрачаємо ринок. Коли в умовах ринкової економіки є недотримання контрактних термінів поставок, це вкрай негативно впливає на майбутнє. Усі наші конкуренти, безумовно, скористаються цим моментом. І ринок тягового виробництва – яскравий тому приклад. Ризький електромеханічний завод вже поставляє свої вироби, витіснивши "Електроважмаш". Це класичний приклад того, коли ми втратили і замовника, і взагалі ринок. Увійти знову в цей човен практично неможливо. Тільки різким падінням ціни, а завод не в змозі зараз це зробити. Це просто неможливо.

 

По-друге: під час участі в міжнародних тендерах в енергетиці, коли суми контрактів обраховуються мільйонами чи десятками мільйонів доларів, безумовно, в замовників є служби безпеки, які відстежують усі події на заводі. Але найголовніше, під час участі в тендері є так званий "пакет", коли ми подаємо фінансовий стан підприємства, наявність програних судових справ, наявність виконавчих проваджень. Що ми зараз можемо подати? Збитки на півмільярда? Чи 83 програних за 2020 рік судових справ? Завод просто не буде допущено до участі у тендері.

 

- Зараз завод бере участь у міжнародних тендерах?

 

За останні півтора роки було підписано нових контрактів на 37 млн грн. Це тиждень роботи заводу, я вам так скажу. Тиждень.

 

- Це завод нічого не робить? Чи ніхто у світі нічого не замовляє?

 

Завод же не може сидіти та нічого не робити. Є керівники, які відповідають за показники діяльності підприємства, за його прибутковість. Мені у 2014 році дістався завод, коли портфель замовлень був 900 млн грн. Через рік він став 2,5 млрд грн, а у 2018 році ми досягнули 4 млрд грн. Ми виграли всі тендери "Укргідроенерго" під егідою Європейського банку.

 

КЕРІВНИЦТВО ЗАВОДУ

 

- Чому діючого виконувача обов’язків гендиректора періодично за рішеннями судів відсторонюють від виконання обов’язків, а потім повертають?

 

Його відсторонювали за рішенням суду в межах кримінальної справи, в якій він проходить як обвинувачений. Кримінальна справа стосується відвантаження продукції за заниженою вартістю.

 

- На час відсторонення Віктора Буська посаду тимчасово обіймає Артем Кравець. Чому саме ця людина?

 

Тому що це довірена людина Буська. Подивіться біографію. Нічого не міняється. Бусько заявляв, що на час слідства хотів піти, але так хотів, що аж двічі повернувся.

 

- Чи багато кримінальних справ зараз на заводі?

 

Це перманентний процес. Постійно. Правоохоронці постійно порушують справи, до цього треба ставитися спокійно.

 

- А проти вас були?

 

Фактові були. Звичайно, всі хочуть отримати зірку, й керівники великих підприємств викликають інтерес. Відносно особисто мене немає (кримінальних справ – ред.).

 

Ротор турбогенератора ТГВ-325-2АУ3 на етапі збирання / сайт підприємства

 

ПЕРСПЕКТИВА ЕЛЕКТРОВАЖМАША

 

- Чи потрібно повернути завод у відання, наприклад, Мінекономіки?

 

Я би сказав, що це розумно. Фонд показав свою повну неспроможність в управлінні "Електроважмашем". Функціонал Фонду держмайна – продавати об’єкти, які були підготовлені під приватизацію. Завдання Фонду не управління підприємствами. Вони показали в цій сфері повну свою недієздатність. Подивіться на ОХГК, коли підприємство передалося (в управління ФДМУ – ред.) з сумою більше 700 млн грн на рахунках, а зараз у них борги по зарплатах, у них затримки на Вільногірському ГЗК, а ЕТМ ще й позичає у них 40 млн грн на погашення заробітної плати.

 

Неможна у сфері важкого машнобудування грати в політику. Прийняття рішення, що буде п'ятиднівка, обійшлося заводу мінімум у 50 млн грн чистих збитків за рік. А потім збитки нарощуються як сніжний ком. Найголовніше для підприємства – це не стояти, не можна зупиняти виробництво. Точка беззбитковості для "Електроважмаша" – це 150 млн грн відвантаження на місяць. Нижче 150 млн грн – це однозначно збиток.

 

- У такій ситуації яка перспектива у "Електроважмаша"?

 

Банкрутство.

 

- Як на ситуацію з "Електроважмашем" реагують у Кабміні?

 

Не знаю. Я так розумію, це питання викривлення інформації, яку подає Фонд держмайна своєму керівному органу в особі Кабміну. Є ще Офіс президента, там же є заступники, які курують промисловість, економіку тощо. Питання в коректності інформації, що надається. Фонд провадить політику занурення у якусь хмару, транслюючи, що на заводі все прекрасно, а згодом стане ще краще.

 

- У такому "сніжному комі" скільки часу лишається в "Електроважмаша"?

 

Місяць. Максимум. Де-факто, всі ознаки банкрутства на лице. Наразі завод має від’ємний баланс – тобто акти підприємства не покривають його боргів. Завод має заборгованість з оплати енергоносіїв, електроенергії та природного газу, - близько 40 млн грн, постійно існує ризик відключення підприємства. А найгірше – люди не отримують те, що заробили своєю працею, а це свята святих.

 

- Якщо відштовхуватися від ситуації, що в нас місяць, що необхідно зробити?

 

Перше – це повернути довіру замовників. Можна фантазувати, розписати "дорожню карту", але це потрібно було вже позавчора робити. Основного замовника під час переговорів я вмовив на унікальні умови роботи. З основним замовником у нас було 50% передоплати, 50% - по факту поставки. Це унікальні умови. Минулого тижня замовник приніс лист: "З огляду на постійні зриви поставок, що досягає 80% від першочергово заявлених обсягів, і регулярних корегувань цін у бік збільшення, у тому числі на продукцію, раніше законтрактовану за більш низькою вартістю, кінцевий споживач направив на нашу адресу лист із відмовою від авансової системи розрахунків". У нас немає оборотних коштів, це ще більше знекровило підприємство. Це замовник за всією електротяговою продукцією. Отже ми втрачаємо цей ринок.

 

Турбогенератор ТГВ-325-2ПТЗ / Сайт підприємства

 

Друге – потрібно підняти всі діючи напрацювання за контрактами, все-таки дотиснути. Перспектива безумовно є. У нас в Україні є замовники, в енергетиці, те ж транспортне машинобудування, є величезний сегмент великих електричних машин для металургійних комбінатів тощо.

 

Третє – працюємо над укладанням нових и контрактів. Це все потрібно робити одночасно, якісно та швидко.

 

Але найголовніше зараз, – це повернути довіру основного замовника та повернутися до авансової моделі, отримати авансування і запустити електротягове виробництво. Тому що, якщо ми зараз не запустимо виробництво, пізніше це буде просто технічно неможливо вже зробити.

 

Який ваш прогноз?

 

У випадку, якщо найближчі тижні не буде ухвалене рішення про передачу заводу до нормального органу управління (я не знаю, Мінекономіки, Мінпром, але міністерство, яке має компетенції, необхідні для управління великими промисловими об’єктами, такими, як завод "Електроважмаш", а у ФДМУ, на жаль, ця компетенція повністю відсутня), то підприємство, безумовно, збанкрутує, і 3 тисячі людей підуть на вулицю.