Мити руки та не забруднювати розум: Що українцям робити під час спалаху коронавірусу

Із 12 березня по 3 квітня в Україні діє карантин, під час якого актуально буде нагадати собі про елементарні правила безпеки та важливість гігієни. Причому не тільки особистої, а й інформаційної: бо коли соцмережами починає ширитися дезінформація та панічні настрої, наслідки можуть бути вкрай неприємними.

"Світ все більше переміщається у віртуальну площину, – зазначив психолог та психотерапевт, кандидат психологічних наук Максим Жидко. – І в той же час відбувається знецінювання експертного знання. Що призводить до того, що будь-яка точка зору, яка висловлена у віртуальному середовищі, яка буде мати достатньо сильний емоційний заряд – не важливо, цілеспрямований чи абсолютно несвідомий – вона буде розганятися, набувати все більшого розвитку. В результаті чого вона здатна провокувати достатньо глобальні та масові психічні епідемії. Але я би не сказав, що весь світ перебуває в такому жаху та страху, як про це говорять в інтернеті".

За його словами, важливо відділяти реальність та інтернет, де діє принцип "хороші новини – погані новини". Бо люди більше ведуться на негативно забарвлену інформацію, ніж на щось позитивне та обнадійливе. Ще один вбивця критичного мислення – це ілюзія інтимності, певної довіри. От скаже хтось: "Ммені лікар (медсестра, фельдшер, прибиральник) розповів про десять тисяч хворих", то йому можуть і повірити. Наразі суспільство взагалі не захищене від такого роду дезінформації.

"Кожен раз обиватель хвилюється, – зазначила практична психологиня та кандидатка психологічних наук Лариса Шевченко. – Зовсім нещодавно у нас на слуху був свинячий грип, правда? Чи коров’ячий, чи пташиний. Але поступово це все приходить в норму. Здоровий глузд підказує людині, що це не та проблема, з якою вона не може впоратися. Якщо говорити про розповсюдження цієї от паніки, то проблема в тому, що вся інформація, яка гуляє соціальними мережами, вона більшою мірою анонімна. А також проблема в довірі. Що нема довіри до офіційних джерел, до того, що каже влада. Нема довіри до тієї інформації, яка ще вкрай суперечлива".

За словами Шевченко, саме представники офіційної влади мають взятися за інформування населення стосовно розповсюдження інфекції. Поки влада буде мовчати – буде багато суперечливої інформації. Та і самі люди знаходитимуть власні "рецепти" того, як протистояти зараженню. Хтось буде пити гомеопатичні препарати, а хтось вийде на масовий молебень проти коронавірусу. Тому в такі часи влада має ще підтримувати авторитет науковців, які здатні дати цьому всьому адекватну оцінку, наголошує Жидко.

"Декілька десятиліть ми бачимо розвал наукового світогляду, – підкреслив він. – Не було жодної психопрофілактики, психогігієни. Тільки нещастя допомогло. Гібридна війна якось знов змусила людей замислитися над тим, що інформація сама по собі не хороша і не погана. Вона має певні способу впливу. І з ними треба вміти поводитись. Відповідно, коли у нас процвітає напівмагічне, напіврелігійне, а загалом, як би сказали вчені, культурологи, архаїчне мислення, ми з вами бачимо прояви найпримітивніших інстинктів, які існують у нас фактично на генетичному рівні. Це позбавлення від того, хто несе небезпеку, підозри по відношенню до чужинців".

Прикладом прояву такого от архаїчного мислення стали сутички в Нових Санжарах наприкінці лютого. Саме туди привезли евакуйованих з Китаю українців, що сильно не сподобалось деяким місцевим мешканцям. Достатньо було іскри, щоб розгорілася пожежа. Нею і стала група агресивних осіб, які спровокували сутичку. Люди почали жбурляти каміння в автобус, забувши про свій страх перед вірусом. А також про людяність та здоровий глузд.

"Істерія справді була масовою, – зазначила Шевченко. – І ситуація в Санжарах виходить за межі простого сприйняття людського горя. Наші громадяни не винні в тому, що були евакуйовані. Більше того, вони не винні в тому, що опинились за кордоном. Якби була можливість працювати в Україні – то би ніхто не поїхав, правда? Тому таке надзвичайно нелюдяне ставлення – мені здається, то це відведення агресії. Я не думаю, що картина, яку показували в ЗМІ, є об'єктивною. Ви знаєте, що з 1 квітня у нас другий етап реформування системи охорони здоров’я. І, відповідно, є зміни для громадян, які живуть в таких невеличких селищах, як Санжари. Вони сприймають ці зміни не в кращу сторону. Тому з точки зору обивателя, громадянина тих же Санжар, є дорога медична допомога, дорогі ліки".

Вона припускає, що то була спланована акція. Тоді вдалося створити базу для такого от емоційно негативного зараження. А люди почали діяти інстинктивно. На жаль, ті інстинкти були такими, що пробуджують зовсім не людяність чи гуманність. За словами Шевченко, люди частіше проявляють агресію, коли мова йде про реальну чи міфічну загрозу. Бо це, як їм здається, допоможе захиститися.

"Якщо було б інформування, то цього стовідсотково би не сталося, – наголосила вона. – Якщо було би сказано, що ці люди не хворі, що так склалися обставини, що вони певний час будуть тут, то, мені здається, їх навпаки б прийняли. Більше того – бабусі точно прибігали з домашнім молочком чи сиром. Я так думаю, що це просто прорахунки нашої адміністрації".

Корисні поради розповсюджуються не так добре, як панічні настрої. Частина обивателів буде продовжувати нехтувати елементарними правилами безпеки – своєчасно мити руки, користуватися хустинкою чи залишатися вдома під час застуди. Бо як можна сидіти в квартирі, якщо без мене на роботі не впораються, а той захід такий цікавий, щоб просто так його пропускати?

"Все залежить від того, чи людина сприймає себе та своє життя як цінність, наскільки воно значиме для неї, наскільки в неї сильна я-концепція, – зазначила Шевченко. – Коли її життя знецінене, то вона, відповідно, нехтує життям інших людей. І нехтує тими правилами, які дозволять зберегти здоров'я іншої людини. Мені здається, що в даному випадку мова також йде про низьку культуру людини. Також – про недостатню самооцінку. Якщо людина так поступає, якщо вона не цінує своє здоров'я, то в даному випадку однозначно самооцінка адекватною бути не може".

На низькій культурі наголошував і Жидко. За його словами, ця "маленька" слабкість також не сприяє нормальні профілактиці: "Можна багато закликати дотримуватися правил особистої гігієни, – зазначив Жидко. – Якщо людина не миє руки після туалету, плює на тротуар, то, ви розумієте, що жодні гроші Євросоюзу не забезпечать бар'єру проти такої ось варварської поведінки".

Якщо повернутися до, власне, інформаційної гігієни, то тут варто буде згадати поради 2014 року. Тоді гібридна війна показала, наскільки важливо захистити свій віртуальний простір від різного роду шкідливих впливів. Вони і зараз актуальні. Що тут можна зробити? Спочатку потрібно перевіряти джерела, які випливають в мережі. Не варто вірити першій-ліпшій новині зі стрічки в Фейсбуці. Краще буде звертатися до офіційних джерел. Варто зважати, що фейки поширюються швидше, ній правдиві новини. Гучні "сенсації" варто відправляти на "карантин" – можливо, новина такого роду є фальшивою, перебільшеною чи запощеною заради привернення уваги. Також не варто всюди бачити теорії змов та шукати ознаки чергової "зради". Не слід дозволяти панічним настроям поглинути себе. Чистий розум зараз такий же важливий, як і чисті руки.