Казус Стерненка: Чому в Україні не працює закон про самооборону

Я дуже погано ставлюся до ультрарадикалів в цілому і до Правого сектору зокрема. Але ситуація з Сергієм Стерненком, екс-лідером одеського ПС, який, захищаючись, поставив на ніж одного і позбавив життя іншого - це не про націоналістів, це про взаємовідносини держави і громадянина. А якщо точніше - про монополію на насильство, якою держава ніколи не ділилася і навряд чи збирається.

Розумієте, держава, як правовласник сертифікованого насильства, не дозволить створити прецедент. Тобто, не дозволить визнати за громадянином, на якого напали, будь-яке право окрім права здохнути і потім подати заяву в РВВС. Тому що якщо право на самозахист визнати, то доведеться визнавати право на зброю, а це вже геть непедагогічний метод. Типу як якщо б батьки дали дитині право пиз..ть їх ременем, а не навпаки.

Саме тому в Україні закон про самооборону, хоч і існує, але не працює. Правоохоронці завжди будуть кваліфікувати самооборону як напад, тому що лоху належить розуміти: нападати може держава, у неї для цього є армія бюджетопоглинаючих силовиків, а лох в разі нападу на нього може лише кричати, телефонувати 102 ("здрастуйте, розмова буде записано з метою поліпшення якості обслуговування, вільний оператор відповість вам протягом п'яти хвилин..") або, знову ж таки, постфактум подати заяву, якщо буде перебувати в медично прийнятному стані.

І доки громадянське суспільство не відібрало у держави частку цієї монополії, у нас завжди самообороною буде називатися істерична стрілянина по людях муд...а Пашинського. А пересічний громодянин, який застрелив домушника чи вуличного грабіжника, буде називатися нападником. І це дуже нерівна, нерелевантна ситуація, іф ю ноу уот ай хев.

Тому коли в моєму житті настає смуга ризику, я, як громадянин, ніколи не покладу в кишеню ножа чи пістолет, бо знаю, що в очах держави я автоматично стаю нападником з великим потенціалом до 115-ї статті.

Але й своєму праву подати постфактум заяву я завжди надам перевагу чомусь малому й непомітному в своїй кишені, що легко легко можна скинути на землю і яке не викличе підозр при обшуці. Бо самозбереження - це базовий інстинкт людини, і між "держава забезпечить ваше право на захист" і "держава проти того, щоб ви самі забезпечували ваше право на захист" я завжди оберу десятисантиметровий гаражний ключ з рваними борідками.