Фальстарт Е-Тicket у Харкові: Хто заробить на оборудці півмільярда (ФОТО)

Хедлайнером обіцянок зробити все "по-європейськи" був міський голова Геннадій Кернес. У 2011 році мер заявляв про намір придбати автобуси з електронним кондуктором. У 2012 році в метрополітені повністю перейшли на електронні картки та паперові квитки зі штрих-кодом. Такі ж картки планували впровадити і для наземного електротранспорту, але після проведення Євро-2012 про проект забули. І лише у 2017 році знову дістали з "довгої шухляди".

На початку 2017 року депутати міськради проголосували за втілення концепції з реалізації проекту "єдиного квитка".

І ось, за повідомленнями заступника Харківського міського голови з питань інфраструктури міста Євгена Водовозова, станом на 15 годину 1 грудня 2017 року, тобто в перший день роботи в Харкові системи єдиного квитка "E-ticket", харків'янами було придбано 7,5 тисячі карток для проїзду в наземному електротранспорті.

У мерії ще 1 грудня запевнили, що для півторамільйонного міста старт пройшов успішно. І анонсували, що в метро система запрацює за планом – з 1 січня 2018 року. Однак станом на 31 січня 2018 року загалом придбано 13 тисяч карток для проїзду. Тобто якщо не рахувати ажіотаж у перший день грудня, то за два місяці харків'яни та гості міста придбали лише 5,5 тисячі карток. 90 штук на день. У півторамільйонному місті.

Звісно, що старт системи єдиного квитка "E-ticket" виявився набагато складнішим, ніж припускали в Харківській міськраді. Але спробуємо розібратися, чому ж єдиний електронний квиток у транспорті так "пробуксовує" і чому їм майже ніхто не користується.

Для цього варто повернутися на 3-4 місяці у минуле. Наприкінці вересня та на початку жовтня раптово та несподівано для всіх автомати з продажу квитків для проїзду на станціях харківського метро перестали приймати 5-гривневі купюри – розплатитися можна було лише купюрами 1 та 2 грн. Це викликало багато напруження, непорозуміння і обговорення серед харків'ян.

За незручну ситуацію вибачався особисто заступник міського голови Євген Водовозов. У КП "Харківський метрополітен" і в мерії запевняли, що така ситуація сталася через те, що підприємство не мало можливості розмінювати в банку 50 тис. грн щоденно. Разом з тим, у відповіді на інформаційний запит журналістів прес-служба Національного банку України повідомила, що потреба регіонів країни в готівці задовольняється, в тому числі в монетах, через банківські установи регіону. А обслуговуючі банки в робочому порядку забезпечують готівковими коштами підприємства різних форм власності.

Також на початку жовтня Водовозов пообіцяв, що у другій половині жовтня в метро з'являться перші апарати з продажу квитків, які будуть приймати всі купюри аж до 500 грн і видавати здачу паперовими грошима. Також заступник Кернеса обіцяв, що на початку 2018 року в метро з'явиться можливість оплатити проїзд за допомогою банківської карти. Але, поки обіцянки залишилися обіцянками.

І в мерії, розуміючи, що треба брати реванш в суспільно-політичній площині, 1 листопада провели прес-конференцію за участю все того ж таки Водовозова та директора компанії-інвестора, що запроваджує електронний квиток, Володимира Старченка. На прес-конференції пообіцяли запуск єдиного електронного квитка в тролейбусах та трамваях з 1 грудня 2017 року, а в метро – з 1 січня 2018 року. Харків, таким чином, ставав першим містом в Україні, де запроваджується "E-ticket".

Чому ж тоді харків'яни, якщо не рахувати 1 грудня, придбали лише 5,5 тисячі карток за 2 місяці? У мерії розповсюджували інформацію, що майже кожного дня, починаючи з 1 грудня, невідомі вандали виводили з ладу термінали з продажу карток "E-ticket". Лише за перші 5 днів роботи системи було пошкоджено понад 30 таких терміналів. Внаслідок цього було нанесено збитків Харкову на 500 тис. грн. Щоправда, при цьому в місті майже ніде не працювали термінали, що пошкодженими не були. Цього у Кернеса особливо не афішували.

Можна припустити, що хтось явно демонстрував свою незгоду з впровадженням нової системи. Після такого "старту" всі розмови про запуск системи в метро з 1 січня припинилися, натомість заговорили про 1 лютого 2018 року. Але й на цю дату метро залишається без нової системи – як і без автоматів для розміну коштів. Також поки не видано жодної картки "E-ticket" школярам та пенсіонерам. В середині січня 2018 року журналісти тестували систему "E-ticket". За час тестування вони були єдиними, хто намагався використовувати E-ticket - інші пасажири купували паперові квитки.

Якщо узагальнювати причини такого "непорозуміння" між людьми та системою "E-ticket", то можна виділити 5 основних причин:

1) Далеко не всі термінали та валідатори працювали та працюють зараз. Зручніше заплатити за проїзд кондуктору, ніж шукати працюючий термінал для придбання картки "E-ticket".

2) Небажання людей додатково сплачувати за картку 30 гривень. 20 гривень за "стару" карту в метро не повертаються.

3) Слабка інформаційна кампанія серед харків'ян з популяризації та роз'яснення переваг системи єдиного квитка "E-ticket".

4) Відсутність переваг у картки в контексті відсутності зниження вартості однієї поїздки в трамваях/тролейбусах/метро у порівнянні з придбанням талону на 1 поїздку (в інших містах України картка дає переваги у зниженні вартості кожної поїздки).

5) Незацікавленість у запровадженні системи єдиного квитка "E-ticket" з боку працівників комунальних транспортних підприємств (кондукторів, водіїв), які через нововведення, вочевидь, не дорахуються значної частини прибутку, отримуваного готівкою без видавання квитків.

Нагадаємо, що інвестором проекту єдиного електронного квитка у Харкові є ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр". Загальна вартість проекту - 185,5 млн грн. У свою чергу "Платіжний центр" отримує винагороду у розмірі 6,5% від загальної суми платежів за проїзд (від кожної поїздки 6,5% вартості).

Згідно з відповідями на інформаційні запити, у 2016 році КП "Харківський метрополітен" (не враховуючи пільгових категорій пасажирів) перевіз 181 млн пасажирів (497 тис пасажирів в день). Також в 2016 році трамваями та тролейбусами у Харкові було перевезено 78 млн пасажирів (214 тис пасажирів в день). Орієнтовна сума від реалізації квитків, яку зібрав метрополітен в 2017 році – 726,74 млн грн, а разом два тролейбусних депо та два трамвайних депо – 235,20 млн грн.

Якщо врахувати, що ціна проїзду не буде змінюватися протягом 10 років, не буде протягом 10 років змінюватися пасажиропотік та не буде змінюватися протягом 10 років відсоток винагороди ТОВ "Платіжний центр" у 6,5%, то за 1 рік фірма з метро буде отримувати 47,23 млн грн, з трамваїв та тролейбусів – 15,28 млн грн. Загалом за 1 рік – 62,52 млн грн.

Загальна вартість реалізації проекту у 185,5 млн грн перекривається за 3 роки. А далі – 7 років прибутків. Відповідно орієнтовний чистий прибуток – 439,76 млн грн.

У 2016 році "Харківський антикорупційний центр" повідомляв, що електронний транспортний квиток буде впроваджувати фірма, опосередкованим вигодонабувачем якої є безпосередньо Геннадій Кернес. Донедавна 50% "Платіжного центру" належали ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", від якої в 2015 році мер Харкова отримав 11,09 млн грн дивідендів, а у 2016 році – 10,83 млн грн.

Зараз власниками "Платіжного центру" є Володимир Стариченко (керівник фірми майже з самого заснування – з лютого 2012 року), Василь Павленко (Черкаська область), а частину "Фінекс-Капітал" переписали на Ігоря Скрипника (Київ), Наталію Рязанову (Київ), Катерину Бобер (Київська область), Віталія Білиха (Дніпропетровська область) та Катерину Авраменко (Дніпропетровська область).

У 2015 році "Платіжний центр" отримав в оренду майже на 3 роки всі термінали по поповненню безконтактних електронних карток сплати проїзду в метро на всіх без виключення станціях. Тоді власниками ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр" були ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" (внесок в статутний фонд 99,9%) та Володимир Стариченко (0,1%).

Додамо, що в листопаді 2017 року комунальне підприємство "Харківпас", яке займається обслуговуванням пасажирських терміналів у Харкові, очолила Наталія Захаренко, яка раніше працювала у ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр", де вона була відповідальним працівником з проведення внутрішнього аудиту.