Чудо кохання: Три романтичні історії про харків’ян до Дня Святого Валентина

У День закоханих часто трапляються всілякі дива та події, що перевертають життя людей. Три таких історії про закоханих харків’ян – у матеріалі Depo.Харків.

 

Історія 1. Казкова

 

Христина, 23 роки, менеджер по роботі з клієнтами

 

 

Я тоді навчалася на третьому курсі універу. Наближалося 14 лютого, всі прилавки й кіоски в метро були завалені червоними валентинками і пухнастими ведмедиками. Я взагалі не сподівалася на якийсь романтичний вечір у цю дату: хлопця в мене не було, тому і планів не будувалося. Як і усім в таких випадках мені було трохи сумно.

 

Пари вже добігали кінця, коли я отримала СМС з незнайомого номера з дивним змістом: "Все кудись рухається і в щось перетворюється, чому ж ти незадоволена? Прямуй за білим кроликом! Сьогодні о 17:00 під "Градусником!"

 

Це був шок для мене! Річ у тому, що "Аліса в Країні Див" – це моя найулюбленіша книга з самого дитинства. І раптом я отримую повідомлення з цитатами з "Аліси"! Звісно, мені було трохи ніяково, адже я не знала, хто надіслав мені цю СМС, але я подумала, що в людному місці під "Градусником" зі мною нічого страшного не може трапитися, чом би не спробувати? І я прийшла.

 

І уявіть моє здивування, коли я побачила під Градусником мого однокурсника Дмитра. Ми з ним ніколи близько не спілкувалися, були знайомі, звісно, але поверхнево. Я навіть спочатку подумала, що він чекає на когось іншого. Але він підійшов до мене, я бачу, в нього з-під куртки визирає біле кроленятко з червоною стрічкою на шийці. Воно було просто неймовірно мімішне: таке пухнасте, малесеньке, оченятка мружить!..

 

А Дмитро посміхається і каже: "Ну що, рушаймо за кроликом?" І повів мене у квест-кімнату. Не важко здогадатися на який квест. Так, "Аліса в Країні Див"! Ми пречудово провели час. Потім гуляли, грілися у кав’ярні. Кролик пригрівся у мене за пазухою і солодко дрімав. З’ясувалося, що у нас з Дмитром дуже багато спільного. Він розповів, що я йому давно подобаюсь, але він хотів так зі мною познайомитися, щоб я гарантована звернула на нього увагу. Він все дізнався про мене: проаналізував соцмережі, розпитав про уподобання у моїх подружок, дочекався доречного моменту і – вуаля! Так, це був найромантичніший День Святого Валентина у моєму житті.

 

Історія 2. Революційна

 

Кирило, 35 років, IT-спеціаліст

 

Помаранчева революція / Фото: Felbert

 

Уже 17 років пройшло від нашого першого з дружиною дня Святого Валентина у лютому 2005 року. Нам було по 18 років. Я навчався в ХІРЕ (стара назва нинішнього ХНУРЕ, – ред.), а вона – в "Каразіна". І познайомилися ми під помаранчевими прапорами у 2004 році під час Помаранчевої революції. Ющенко, Янукович, Кушнарьов, Сєвєродонецьк, Аваков: всім нам тоді було про що поговорити. А 18 років – ідеальний вік для всіляких революцій і протестів. І для кохання також.

 

Пам’ятаю, морозно було, і ми постійно бігали грітися в намети, пили чай з термосів, багато розмовляли про все на світі, не лише про політику. А я приніс Каті свої чоботи, тому що товсті вовняні шкарпетки не влазили в її взуття.

 

Ми всі тоді до хрипоти обговорювали політику: у кожного з нас половина родичів та друзів були за Януковича, у деяких вишах наполегливо не рекомендували ходити на Майдан, тим паче під помаранчеві прапори.

 

Пізно ввечері я проводжав її на останній тролейбус на селище Жуковського, а сам на метро їхав на Салтівку. А наступного дня після пар одразу бігли на Майдан. Коли було кілька гривень у кишені заходили в їдальню "Жили-були" біля метро "Університет", чи брали товсту піцу у "Буфеті". Тоді вона здавалася найсмачнішою у світі. А я дивився на почервонілий від морозу Катін носик і розумів, що з цією дівчиною хочу провести усе життя.

 

Історія 3. Несподівана

 

Ольга, 28 років, логіст

 

 

 

Минулого року день Святого Валентина для мене не задався. Я так на нього чекала, в мене була куча планів, свіжа зачіска і нова сукня. Думала, мій коханий (на той момент) чоловік теж налаштований на романтичний вечір із подарунками та свічками. Але щось пішло не так. Я з самого ранку не випускала з рук телефон, очікуючи від нього дзвінка чи повідомлення, але нічого не було. Після обіду я вже так рознервувалася, що зателефонувала йому сама. Він сказав, ну так, ми зустрінемося, але в нього якісь справи, і щоб я почекала його до 7 вечора. Потім написав, що іще затримується. І ось сиджу я в пустому офісі, всі пішли по домах, а я у своїй новій сукні сумно скролю "Фейсбук". Раптом бачу на сторінці мого хлопця, який "зайнятий" зараз "по роботі" з’являється пост, де його відмітили у веселій компанії в ресторані "Місто"! Це був повний провал мого романтичного вечора! Я відчула себе останньою лузеркою!

 

Викликаю таксі, щоб їхати додому, а у самої очі на мокрому місці. Таксист питає: "Чого сумуєте?" і мене як прорвало, все йому розповіла: що півроку зустрічалася з хлопцем, все було ніби добре, а він навіть в очі не міг мені сказати, що хоче зі мною порвати. Розповіла про його підлий вчинок. І тут таксист каже: "А поїхали в "Місто" зробимо вигляд, що ми разом, хай він не думає, що ви надто переймаєтеся, я все одно планував закінчувати роботу". Я дивлюсь, а хлопець гарний: високий, симпатичний, і одягнений пристойно. Кажу: "А чом би й ні, поїхали!".

 

Приїздимо ми в клуб, майже одразу побачили мого колишнього. Його аж перекосило, не очікував мене тут зустріти. А я йому кажу: "Не переймайся, відпочивай, я не занудьгую!" І, чесно кажучи, ми чудово провели час. А потім ще встигли під закриття на ковзанку на площі Свободи. Це було дуже романтично: зима, ліхтарики, лід і приємний молодий чоловік поруч… Не дарма кажуть, немає лиха без добра.

 

Читати також: Чотири романтичні та кумедні історії, що трапилися з харків’янами на Новий рік