Кому передасть владу Кернес, якщо поїде до Ізраїлю

Тепер у Геннадія Адольфовича все струнко. За зведеними даними екзит-полів і паралельних підрахунків в Харківську міську раду проходять чотири партії: "Відродження", "Самопоміч", БПП "Солідарність" і "Наш край". За прохідним порогом залишилася "Батьківщина", фракція якої за минулі кілька років була благополучно знищено спільними зусиллями Кернеса і самих членів фракції. Оптимісти, вивчаючи ймовірний склад місцевої ради, говорять про різношерстність, що має демонополізувати вплив мера на депутатський корпус; скептики посміхаються, бо єдина в цьому списку реально опозиційна Кернесу партія отримує близько дюжини мандатів у міськраду.

Історія нагадує, що всі фракції в Харківській міськраді або були змушені співпрацювати з провладною більшістю, або низводились до статусу клоунів – як уже згадана "Батьківщина". Який шлях обере "Самопоміч" – поки що складно говорити: де-факто її лідери, у тому числі і регіональні, позиціонують себе як самостійну принципову силу, де-юре ж номінальна кількість мандатів навряд чи дозволить їм кардинально впливати на рішення мерської команди. Життєвий шлях "Самопомочі" в Харківській міськраді залишається на сьогодні інтригою, але інтригою третього порядку.

Набагато більшою інтригою багато хто вважає посаду секретаря міськради, що несподівано отримала сакральне значення у світлі чуток про раптове зникнення Кернеса після його перемоги на виборах. Конспірологи та інші любителі красивих, але фантастичних розкладів за півмісяця до виборів безпідставно готували це місце Олександру Давтяну, кандидату в мери від "Солідарності". Мовляв, договорняки між Геннадієм Адольфовичем і кураторами пропрезидентської партії полягають у паритетному розподілі вищих керівних посад у мерії, а якщо (або коли) Кернес раптом вирішить покинути Україну (полетіти лікуватися, втекти від народного гніву, а то і взагалі буде до смерті засуджений полтавським судом), Давтян стане в.о. міського голови, в якому статусі і пробуде фактичним керівником міста до позачергових виборів 2017 року. А Банкова, відповідно, отримає раптовий контроль над колишнім бастіоном Партії регіонів, і об'єднає місто та область в одноголосний конгломерат прихильників Петра Порошенка.

Згідно з іншою версією, секретарем міськради має стати Тарас Ситенко як другий після Кернеса за рейтингами кандидат у мери. Однак закони об'єктивної справедливості – це не ті критерії, за якими друге за важливістю крісло в місті віддають суперникам. Адепти обох версій не враховують одного: жодного інструментарію для імплементації цих двох сценаріїв не існує – крім, зрозуміло, кулуарних домовленостей між Кернесом і його сьогоднішніми друзями. Нинішній мер, нагадаємо, має 53,5% голосів за власну партію, що автоматично означає до півсотні мандатів у міськраді, а отже, більшість, яка і голосуватиме за кандидатуру секретаря міськради. Іншими словами, Давтян може обійняти цю посаду тільки в тому випадку, якщо це буде вигідно Кернесу. Те ж саме стосується і Ситенка – хоча ця версія більш утопічна, ніж версія блокування інтересів з БПП. Бо з БПП Генннадій Адольфович вже домовлявся, а до "Самопомочі" ще тільки придивляється, але не факт, що прислухається. Інших механізмів, що дозволяють осідлати крісло правої руки мера, у правовій площині українського законодавства поки що не вигадано.

У доважок до більшості "Відродження" виборці насипали Геннадію Кернесу по 5-7 мандатів "Солідарності" і "Нашого краю", який, за великим рахунком, та ж "Солідарність", тільки колишніх регіоналів у ній трохи більше, ніж у президентській силі. Враховуючи, що "Наш край" пов'язують з Банковою, ці мандати можна підсумувати і знову ж віддати Кернесу як депутатські голоси ситуативних партнерів. Близько 70 мандатів – це цілком переконливий привід не проголосувати Тараса Ситенка на ту посаду, яку пророкує йому наївний "Фейсбук".

В інтересах чинного мера виставити в секретарі міськради свою людину: у нинішніх реаліях він грамотно диригуватиме депкорпусом, а в гіпотетичному разі від'їзду шефа – контролюватиме загальну стратегічну ситуацію аж до 2017 року. У кулуарах говорять про особу віце-мера Ігоря Терехова, вірного соратника Геннадія Адольфовича з 2010 року; і те, що до 2010 року Терехов трудився в команді помаранчевого на той момент Арсена Авакова, робить його ще більш договороздатним із більшістю гравців місцевого політичного поля. Також серед обговорюваних кандидатур із пулу Кернеса – Андрій Руденко, ще один "помаранчевий", розвтілений в адепти мера мерським ж черевиком під зад, і Євген Водовозов, який повернувся в Харків із Мінтрансу. Втім, персоналії тут не грають ролі; чомусь не викликає сумніву факт, що для Кернеса секретарем міськради підійде будь-хто наближений з верхнього пулу – вибирати можна прямо з партійного списку "Відродження", який наповнений нинішніми чиновниками мерії. Та й сьогоднішнього секретаря Олександра Новака теж поки ще не викреслюють зі списку претендентів. Таким чином, інтрига навколо цієї посади виходить слабенька, принаймні, у частині альтернативних кандидатів.

З меншістю ж у міськраді все більш-менш зрозуміло. БПП "Солідарність" навряд чи стане наглядачем за Кернесом – кількість голосів не дозволяє, та й команди поки що не було. "Наш край", хоч і озирається на рішення Адміністрації Президента, у Харкові представлений лояльними бізнесменами, які в першу чергу лобіюватимуть власні інтереси, а з "гострих" питань виберуть традиційні для Олександра Фельдмана тренди конфесійної або расової толерантності, ну або захисту прав картинних галерей і колекцій творів мистецтва. В актуальних питаннях розподілу землі або реорганізації комунальних підприємств і ті, і інші очікувано підмахуватимуть "відродженій" більшості, бо "нам тут жити", а жити хочеться сито і по можливості без ганьби та принизливого лаяння в прямому ефірі.

До речі, від "Відродження" на вибори пішла низка депутатів, які мітили в "Опозиційний блок", поки ще питання його реєстрації не було вирішене остаточно. Ця маленька деталь досить інституційно характеризує стан справ у місцевому політикумі. Майбутні, як і нинішні, депутати тримають ніс за вітром і йдуть за керманичем, під якими б прапорами він не повів їх. Поділ на протиборчі бренди є суто номінальним, на ділі ж Геннадій Кернес традиційно зміг об'єднати необ'єднуване тільки тому, що альтернативного центру тяжіння Харків демократичний ще не придумав. Тому електорат телевізора об'єднався з електоратом холодильника і завдав сильного удару феодальним мікроскопічним партіям ідеї, які так і не змогли донести до харків'ян, що лавочки і набережні – це дуже погано. Цей кейс виявився феноменальним, і саме його візьме на озброєння більшість у міськраді. А ми продовжимо слухати стару шарманку і лаяти "Самопоміч" за те, що вони не виправдали наших пасіонарних очікувань.