Жорсткі вироки Зайцевій та Дронову: Чому не варто радіти такому "правосуддю"

Так ось. Ніякого "присмаку справедливості", як вже пишуть багато в соцмережах, від цього вироку немає. Є присмак безнадії і відчаю, і не від вироку кожному з них, а від відчуття ує@@нності, корумпованості та дикої неповороткості нашої системи правосуддя. Стійке відчуття, що ці вироки є виключно завдяки колосальному резонансу.

 

Перше. Зайцева повинна була сісти по максимуму. Тому, що будь-який тритонний снаряд, що летить на червоний зі швидкістю понад сто по центральній вулиці міста - це вбивця, потенційний або той, що відбувся. Просто тому, що таких снарядів, які мчать назустріч чиїйсь смерти, безліч, і в абсолютній більшості випадків їхні водії не несуть ніякого покарання. "Стало погано за кермом", "я просто випив парацетомола", "у мого клієнта вроджена епілепсія, дальтонізм і картата ковдра", "не можна ламати хлопчикові життя" - цитати великих адвокатів і великих власників автомобілей вартістю від $100 k. Вся ця піз@@братія рано чи пізно повинна була відчути на загривку холодок вироку свого "брата по крові". Десятка Зайцевої - це норм з позиції права, хоча й жахливо мало з позиції моралі.

 

Друге. Дронов повинен був сісти, просто тому, що він яскравий представник багатомільйонного клану "я лише трішечки порушив, хіба це враховується?". Припаркуватися на зебрі або під знаком, збудувати гараж самозахопленням, проігнорувати стоп-лінію - ментальна хвороба наших одноплемінників, і Дронов як раз той випадок, коли тисячу раз повторюване маленьке порушення в тисячу перший раз обертається чиєюсь смертю. Десятка Дронову - це норм з позиції моралі, хоча й жахливо багато з позиції права.

 

Чому? Тому, що на мій суб'єктивний погляд, їхня вина незрівнянна, хоча провина кожного з них очевидна. У разі Зайцевої - навмисне нехтування правилами, порушення яких завжди призводить до смерті. У випадку з Дроновым - навмисне нехтування правилами, порушення яких майже ніколи ні до чого не призводить. Просто Дронову не пощастило: він став тим самим тисячу першим, на якому всесвіт продемонстрував принцип невідворотності.

 

Але Зайцева з Дроновым далеко не єдині учасники цього процесу, і почуття безвиході у мене викликає саме наше правосуддя. Ключовий момент - наркотичне сп'яніння - безнадійно втрачене у бюрократичному (а швидше за все - корупційному) лабіринті. Судмедексперт, який робить такий неоднозначний аналіз в такій резонансній справі, робить його не так або не по тій технології (компетентність? штат?), а потім губиться, і майже годину правоохоронці не можуть знайти людину, яка не залишає країну і загалом є простою тіткою, а аж ніяк не фахівцем з конспірації. Де зараз слідаки, що шукали її і не знайшли? Де зараз керівники лабораторії (та й сама ця експерт), які про@@али найважливіший аналіз в найбільш резонансному ДТП останніх років? З ними все норм? Вони працюють далі? Не сумніваюся, що так. Система своїх не здає, не здала і цього разу. А по факту - в судовому вироку не враховано найважливіший фактор, який би міг кардинально вплинути не тільки на термін, але й на різницю між термінами Зайцевої та Дронова.

 

І до речі, а чому суд не врахував відсутність дорожньої розмітки - тієї самої стоп-лінії, яку спішно намалювали в ніч після аварії? Так, я в курсі, що за відсутності стопа автомобіль повинен зупинитися до лінії світлофора, але комунальники, які малюють щось вночі на місці злочину - це взагалі за гранню мого розуміння. Чи все в порядку сьогодні з кадрами профільного департаменту мерії? Так, ніхто не був навіть підданий адміністративному штрафу, не те що за обтяжуючу обставину при ДТП, а навіть за втручання в картину події постфактум.

 

У результаті маємо те, що маємо. Безпосередні учасники аварії отримали терміни, система сдихалася незручної і гучної справи, не втративши жодного свого бійця. А завтра ці бійці знову будуть креслити (тобто, не креслити) розмітку, брати на критично важливий аналіз вдвічі менше біоматеріалу, ніж потрібно, і писати протоколи, що "доставити свідка до суду виявилося неможливим, тому що за місцем прописки ніхто не відчинив двері". І ніхто і ніколи не понесе відповідальності. Ну, окрім учасників ДТП, яким для певності впаяють однакові терміни, ну, просто тому, що резонанс же.

 

Ця ситуація - не про правосуддя. Вона про те, як суспільний резонанс зрідка може змусити систему ворушитися, але результатом цього ворушіння буде не правдивий суд, а однобоке середньовічне судилище, заточене під одне: захистити саму систему, не дати своїм понести відповідальності (та й навіщо? адже можна накинути зайву п'ятірочку Дронову, і усі в пориві праведного [насправді ні] гніву забудуть про судмедескперта, дорожників та криворуких поліцейських). І заслужить схвальні вигуки мас, що, мовляв, суд відбувся.

 

Це не суд відбувся, барани, це система в черговий раз показала вам, що "держава - це я".

 

Вічна пам'ять тим загиблим. Вічне презирство цим служителям правосуддя.

 

У мене все.

 

Джерело: Олександр Костенко/Facebook