Загинув кожен другий: У Харкові вшанували пам'ять депортованих кримських татар

Захід відбувся 18 травня на площі Свободи біля намету "Все для перемоги". Учасники акції розгорнули кримськотатарські та українські прапори. Вони нагадали, що 18 травня 1944 року радянська влада здійснила черговий злочин та депортувала до віддалених регіонів СРСР близько 191 044 кримських татар. За різними оцінками, під час депортації та перших років заслання загинуло до 46,2% людей.

Як розповів співкоординатор харківського Євромайдану Володимир Чистилін, кожного року з початку анексії Криму харків’яни згадують жертв депортації та висловлюють солідарність із кримськотатарським народом. За його словами, такі заходи все ще актуальні, адже і на сьогоднішній день кримські татари продовжують потерпати від утисків Кремля.

"Ми знаємо, в якому зараз становищі перебувають кримські татари, – розповів Чистилін. – Найбільше полонених серед кримських татар. Зараз на межі виживання кримськотатарський рупор – канал АТР. Незважаючи на те, що тема кримських татар піднімається, ми знаємо, що Євробачення свого часу виграла наша співачка, що наші кінорежисери Ахтем Сеїтаблаєв та ‎Наріман Алієв своїми фільмами намагаються це робити – вона, на жаль, відходить з дискурсу європейських країн. Люди втомилися. Ми намагаємося, щоб кримські татари приходили на ці акції. Ми за себе та за них робимо".

Володимир Чистилін

За словами Чистиліна, кримські татари рідко приходять на такі акції. Усе через те, що вони побоюються за благополуччя своїх рідних, які залишилися в Криму.

"Ми знаємо, що в Харкові є діаспора кримських татар, – зазначив він. – Це переважно студенти. Вони бояться, адже їх батьки там, у Криму. І якщо їх покажуть по телебаченню, то у них будуть великі проблеми".

Кримський татарин Сєрвєр Абібулаєв про жахи депортації знає зі слів рідних. За його словами, навіть в товарних вагонах, потерпаючи в нелюдських умов, його співвітчизники старалися не губити почуття гідності. Однак не всі могли перенести ті нелюдські умови, чимало депортованих помирили, так і не доїхавши до пункту призначення. Живі намагалися дати раду померлим, проте тюремники йти назустріч не хотіли.

Сєрвєр Абібулаєв (ліворуч)

"Кажуть: "У нас померла людина, за мусульманським звичаєм, ми маємо поховати в цей же день". А вони кажуть: "Де ваші померлі?". Приносять, хватають, скидають на землю, закривають ворота та потім – "поїхали!". А там його (мертвого) собаки розірвали. Ну, дідо доїхав все ж таки до Узбекистану та через деякий час помер. Ви розумієте, від цього хвилювання. Він там похований", – згадував Абібулаєв.

Сам Абібулаєв покинув Крим у 2013 році. Тоді він брав участь в київському Майдані. Рішення підтримати мітингувальників Абібулаєв прийняв після того, як по телебаченню побачив побиття студентів. Додому він так і не повернувся. На сьогоднішній день чоловік живе в Харкові.

"Я вважаю, що Крим – це Україна, – наголосив актор та активіст Микола Мох. – І ту трагедію, яку пережив кримськотатарський народ як частина українського етносу неможна обійти стороною. Мені це болить. Я часто їздив до Криму на відпочинок, дуже любив Ялту та інші міста. І зараз, коли ці путінські собаки відібрали Крим і продовжують знущатися, вбивати кримськотатарських патріотів, то це просто гріх не підтримати. Це якби захопили нашу Волинську чи Одеську область, вбивали людей".

Він нарікає, що дуже мало людей вирішили приєднатися до цієї акції. Для такого великого міста, як Харків, таке неможна назвати істотною підтримкою: "Це дуже сумно. Адже така же участь може бути і для всієї України. І не підтримувати один-одного – це просто злочин".