Зачистка по-харківськи. Як боротися з Кернесом його методами і програти

Союзники не нарікають і сумно ковтають приниження других ролей, опонентів (особливо які вирішили пограти не стільки за правилами, скільки інструментами Геннадія Адольфовича) чекає розчарування і швидкий epic fail: чарівний посох чарівний тільки в одних руках. У нашому місті неголених монополій цей постулат особливо живучий.

Отже, Харків поствиборчий. Для більш адекватного сприйняття прев'ю вам у стрічки: в мери з упевненим відривом проходить чинний міський голова Кернес. Слідом за ним крокує деперсоніфікований мер від "Самопомочі", чиї відсотки на виборах рівні рейтингу партійного бренду. За "Самопоміччю" стоїть самовисуванець Юрій Сапронов; далі в ар'єргарді пританцьовують технічний кандидат зі сфери впливу міністра Авакова Ігор Балута, технічний кандидат від БПП Олександр Давтян і технічний кандидат від Банкової, висуванець від партії Народний контроль Анатолій Родзинський.

Велика кількість конкурентів у Кернеса (а особливо те, що частина з них увійшла після виборів до місцевих рад) викликало у населення невиправдані надії, що тепер-то, спільно і навалом, "нові обличчя" візьмуться залізною рукою за гріховне в стані Геннадія Адольфовича та викорінять корупцію, непотизм, єзуїтські умови тендерів та інший розпил і віджим бюджетних ресурсів, включаючи землю та комунальну власність.

Але цього хотіли лише електоральні маси (виключаючи 65%, які голосували # застабільность), але аж ніяк не хотіли ще вчорашні борці з Кернесом, і вже тим більше сам Кернес. Тому, відсвяткувавши перемогу на виборах склянкою води, Кернес засукав рукави і взявся "тралити лалак", що завжди вмів робити не тільки з великим задоволенням, але і з неперевершеним професіоналізмом.

Для початку мер одним незграбним ударом випиляв з конкурентного поля Юрія Сапронова, вліпивши йому від імені міськради претензію щодо земель під гольф-клубом Superior. За задумом Кернеса, тепер Сапронов мав платити за гектари, на хвилиночку, в 33 рази більше від визначеної раніше ставки. Ну, або як мінімум повинен був думати про цю перспективу денно і нощно, забувши про свої виборні домагання. Удар був правильний: Сапронов загруз у позовних паперах, розгубивши протягом місяця добуту нелегкою ціною (у тому числі ціною на київських піарників) впізнаваність. Старий, але дуже ефективний прийом, що дозволяє до наступних виборів згадувати про кандидата виключно у векторі "Сапронов? А, це, по-моєму, той, який чогось там зі своєю землею намахінував". А все тому, що не можна забувати про камінчики за пазухою Кернеса; деякі з них можуть стати надмогильними трохи більше ніж скоро.

Наступною в черзі на інфрачервону точку прицілу стояла "Самопоміч". Увечері після інавгурації Кернеса в мережах сплив меседж про те, як депутати фракції "СП" "цокалися шампанським і проголошували здравиці на честь Геннадія Адольфовича". Недосвідчений у протокольних тонкощах народ завив обурено "азаза" і звернув недовірливе сауронове око на тих, кому пророкували місце головних дестроєрів кривавого режиму. Але "Самопоміч" виявилася не ликом шита, і, розмахуючи як пращею, гаманцем головного свого місцевого спонсора - бізнесмена, власника групи "Агротрейд" Всеволода Кожемяка - кинулася в підкилимовий бій. Власне, в цьому й полягала найголовніша їхня стратегічна помилка - перемогти Кернеса методами Кернеса під його, Кернеса, курним килимом місцевої політики не вдавалося ще нікому.

Але велике бабло вселяє велику впевненість, і "Самопоміч" запускає в ЗМІ масштабний фейк, про те, що мер заборонив виконання гімну країни в міській раді. Фейк був зліплений кривими руками за кривими технологіями, і шкоди самому Кернесу не приніс (крім короткочасного зашквару у вконтактівських пабліках ололо-патріотів, де переважно годують баянами, і всі раді), зате недвозначно дав зрозуміти, якими способами в Харкові хочуть імплементувати народовладдя. Дуже, дуже самовпевнений крок - боротися вкидами з режисером аматорського відео "Такий собі Кірш полюбляє молоденьких хлопчиків" і автором інших малодемократичних інструментів розпилу політичних конкурентів.

До речі, на цьому епохальному етапі зовсім зникли з медійного поля Ігор Балута (ну і хай собі) і Олександр Давтян (що очікувано). Останній, втім, і не претендував, та й партія президента сказала "не треба", розчинившись у метафізичній більшості Геннадія Адольфовича в обох місцевих радах. Губернатор Ігор Райнін, роблячи перед мікрофоном жорстке обличчя, підкреслював свої суто ділові відносини з мером, бо любить Харків, працювати для людей, ось це все, а як же попрацюєш на благо міста і всіх харків'ян, минаючи всюдисущого мера? Тільки step by step, і то, якщо потрапляєш в лижню інвалідної коляски, що їде попереду.

Однак тут активізувався затятий критик Кернеса Анатолій Родзинський, у якого раптово закінчилася критика на адресу мера, зате виявився вагон компромату на місцеву "Самопоміч". Риторика "журналістських розслідувань" була настільки відверто прокернесівська, що в харківських медійних колах всерйоз вважали, що "Гена башляє Анатолію за накид", поки не з'ясувалося, що з Банкової прийшов дисонуючий з особою Родзинського указ: критикувати "Самопоміч" у спільному  з мером тренді. Тут же, на ресурсах Родзинського, з'явилися матеріали про депутатів від "СП", які виявилися не настільки чесні і порядні, як хотілося б Анатолію. Матеріали ж про корупцію міськрадівського топ-менеджменту зникли зовсім, почасти, треба думати, тому, що Анатолій не розрахувався з консультантами з питань ЖКГ, у сфері якого він приборкував міського голову під час передвибірки.

"Самопоміч" продовжує не здаватися. Зараз, за ​​деякими даними, на кошти головного спонсора "СП" в Харкові скуповуються ті популярні вконтактівські пабліки, які не купив Геннадій Адольфович - "Самопоміч" готує медійний плацдарм під наступні позачергові. А поки її штабісти закуповують вентилятори невибіркової дії, Кернес б'є точково, хоча і традиційно недобірно.

Так, нещодавно "Харьковские известия" зняли черговий сюжет з "опитуванням харків'ян", де вони - хто з докором, хто гнівно - засуджують "Самопоміч". Мовляв, вони повинні дбати про людей, "повинні за народ працювати, а не для себе в кишеню". У ролику десяток опитаних неповоротким язиком повторюють однакові меседжі, резюмуючи: у нас негативне ставлення до цієї партії.

"Як могла "Самопоміч" пропустити в ряди своїх харківських депутатів людину, причетну до шахрайського грабежу десятків тисяч квадратних метрів танкового заводу ім. Малишева?" - вторить їм Родзинський, анонсуючи на своєму сайті нові розслідування про діяльність депутатів від "Самопомочі". Дивовижна єдність, дивно схожа риторика, ще трохи, і Анатолія візьмуть штатним кореспондентом в медіа-холдинг Кернеса.

До речі, ще один класичний регіоналівський інструмент "Самопоміч" використовувала в міжпартійній боротьбі - 8 грудня в ЗМІ розлетілося звернення "представників громад", які засудили місцеву "Солідарність" за підтримку кандидата від "Вiдродження" на пост голови облради. Серед підписантів дивним чином проглядаються депутати "Самопомочі", які зі скромності представляються громадськими діячами, проте в самому тексті делікатно замовчується факт, що "Самопоміч" виставила відверто провальну кандидатуру на цю посаду. Метод "громадськість говорить!" отримав велику популярність при Вікторі Федоровичу, який апелював до цивільних ініціатив, завчасно ним же і підгодованих. Симптоматичним є той факт, що нападки на резолюцію громадянських сил несамовито відбивав редактор одного з харківських ЗМІ, який з тим чи іншим ступенем успішності дрейфує поблизу гаманця Кожем'яка.

"Самопоміч" же поки робить обережні кроки до рейтингового обриву - так, на останній сесії облради вони утрималися від голосування за обласний бюджет-2016, що викликало критику з боку губернатора Райніна і блог з аналогічною ж критикою від Родзинського. І поки "Самопоміч" намагається побороть мера фейковими ініціативами та політичними кроками "назло більшості", Кернес копітко формує громадську думку чужими руками, щоб одного разу з трибуни міськради сказати: "Ну ви ж самі бачите, які корупціонери і популісти - ці гiднi хлопці із "Самопомочі ". А потім викинути на смітник відпрацьованого Родзинського, відсунути безсловесну і покірну президентську рать і, не зачохливши "Харьковских известий", крокувати далі по розчищеному електоральному полю, блокуючись з наступними ситуативними союзниками.

Адже як там він сказав ще 23 лютого 2014 року... "Переможцем буде той, хто зможе зробити ворогів друзями".