Як зберегти родину в умовах карантину: Поради сімейного психолога

У такий непростий час членам родини, які проживають в одному приміщенні, конче необхідно навчитися цілодобово були разом та не створювати зайвий раз конфліктні ситуації. Про те, як зберегти взаєморозуміння під час карантину, Depo.Харків розповіла дитячий та сімейний психолог Антоніна Оксанич.

За словами експертки, для підтримання здорових стосунків та збереження душевної рівноваги людям потрібно задовольнити дві протилежні потреби – необхідність побути наодинці та мати змогу проговорити свої переживання. Перша зараз особливо актуальна. Як зазначила Оксанич, з кожним новим тижнем цієї добровільної самоізоляції все більш гостро відчуватиметься брак особистого простору. Причому ця проблема напрочуд актуальна не тільки для дорослих, а й дітей.

"Зараз, на карантині, саме ця потреба буде актуальною, – зазначила психологиня. – Тому що ми і так цілий день говоримо, дивимося новини, все це говориться і говориться. Мені здається, що краще, що ми можемо зараз зробити для свого партнера, то це просто дати закритися та не чіпати його певний час. Щоб він міг відпочити. І в нього з'явиться бажання спілкуватися. Я це називаю правило тайм-ауту. Його важливо вводити в сім'ї... Тому я би рекомендувала зробили такий собі графік усамітнення. Щоб кожен – і мати, і батько, і діти – мали можливість якусь годину в день побути наодинці. Просто закритися в кімнаті і там побути з собою, позайматися своїми справами, почитати, відпочити. І щоб їх ніхто не чіпав. Це така дуже важлива потреба, про яку ми раніше навіть не задумувалися. А в чотирьох стінах ця потреба буде посилюватися. В протилежному випадку людина може навіть не усвідомлювати, чому їй стає погано,чому її тіпає. А справа в тому, що потреба побути наодинці стає дуже важливою".

Також родинам рекомендується узгодити розпорядок дня так, щоб у кожного була можливість попрацювати, зайнятися своїми справами. Це особливо актуально для родин, де є малі діти, що потребують постійного нагляду. Наприклад, в конкретний відрізок часу один із дорослих працює, а інший – стежить за малечею. Потім їхні ролі міняються. Що стосується самих дітей, то і для них потрібно узгодити графік. У молодших має бути час і на навчання, і на дозвілля.

"Я би зараз рекомендувала відходити від гендерних стереотипів щодо розподілу обов'язків, – зазначила Оксанич. – Бо часто вони були у нас в сім'ї. А в даному випадку, коли всі залишаються вдома, важливо, щоб і чоловік, і жінка допомагали один одному. Бо якщо, наприклад, готувати цілий день, то можна лишень від одного куховарства з'їхати з глузду. В цей час можна і дітей залучати до допомоги. І знову таки, складати графік. Наприклад, коли хто готує".

Для душевного здоров'я важливо не гребувати фізичною активністю. Одна "рухлива" година на день допоможе впоратися зі стресом. Це може бути як ранкова зарядка для всієї родини, так і прогулянка на свіжому повітрі. Звісно, з врахуванням усіх заходів безпеки. "Чому ця фізична активність важлива? Бо на рівні фізіології у нас виділяється серотонін, який допомагає справлятися зі стресом, – підкреслила Оксанич. – Будь-яка фізична активність зараз на це здатна. Тому якщо хтось займається йогою чи медитацією, то я ну дуже раджу повернутися до цього. Тому що ці заняття краще всього знімають стрес на фізіологічному рівні, заспокоюють, тому що нікуди спішити та налаштовуватися на новий ритм".

Також під час карантину необхідно приділити увагу літнім родичам, які через власну вразливість перед вірусом змушені більш строго дотримуватися режиму самоізоляції. Потрібно не тільки забезпечити їх необхідними продуктами, а частіше телефонувати, спілкуватися. Не зайвими будуть і сучасними технології. Зараз дуже на часі буде навчити своїх літніх родичів виходити на відеозв'язок чи користуватися "Скайпом".

"Я думаю, що потрібно виходити в онлайн, – зазначила Оксанич. – Навіть якщо йдеться про літніх людей, то треба їх цьому навчити. Показати, що це тільки перший раз завжди важко щось зробити. Якщо вони опанують сучасні технології, то повної ізоляції не буде. Просто людині треба перелаштуватися на таке спілкування. Коли ми спілкуємося, бачимо обличчя, то здається, ніби ми справді зустрілися".

Спілкування важливо і для тих, хто живе в одному помешканні. У людини має бути можливість не тільки висказати наболіле, а й бути почутою. Адже вміння говорити та слухати може, зокрема, стати чудовою профілактикою виникнення конфліктів. Що особливо актуально під час колективної самоізоляції.

"Дійсно, зараз конфліктів стає більше, – зазначила Оксанич. – Є такий момент, коли ми тривожмося через хвороби, через карантин, через те, що діється навколо. Буває, що людина про свою тривогу не говорить, а, так би мовити, скидає її на партнера. Коли вона не може усвідомити свій стан, проговорити свої емоції. Тоді і зривається. Тому тут рекомендація така: почати говорити про свої емоції. Важливо хоча б раз на день сісти і поговорити. Запитати, наприклад: "як ти почуваєш себе через цю ситуацію?", "що тривожить?", "чи ти боїшся?", "що тебе гнітить?". Тому що сім'ї різні, можуть бути різні точки напруги. Тому важливо, щоб партнери знаходили час для таких запитань. Щоб це не було скиданням емоцій, а їх розділенням. Коли ми розділяємо емоції, то можемо підтримати один одного.