Від газових угод до сепаратистських з’їздів: Харківські події, що поставили під загрозу незалежність України

В історії сучасної України було декілька епізодів, коли її незалежність та територіальну цілісність ставили під загрозу. На жаль, у деяких із них Харків відігравав ледь не ключову роль. Спочатку планувалося проголошення так званої "Автономної Південно-Східної Української Республіки" за участі харківської влади. Потім були ганебні "Харківські угоди" Віктора Януковича, коли заради покращення відносин із Росією в жертву принесли саме українські інтереси. І як тут не згадати події харківського Майдану, паралельно до яких пройшли виступи проросійських сепаратистів, відбувся З’їзд проросійських сил півдня та Сходу України та сталося захоплення Харківської ОДА.

Сепаратистський з’їзд у Сіверськодонецьку

Істотний удар по українській незалежності завдали ще на початку Помаранчевої революції 2004 року. Тоді завершився другий тур президентських виборів. ЦВК оголосила про перемогу Віктора Януковича. Це йшло врозріз із даними екзит-полів, які пророкували перемогу опозиціонеру Вікторові Ющенку. Тому 22 листопада 2004 року в Києві пройшла акція протесту, учасники якої заявили про фальсифікацію виборів. Не визнали такі результати уряди Канади, США та багатьох країн Європи. Натомість керівництво Росії вони цілком задовольняли.

26 листопада 2004 року Луганська облрада заявила про непокору центральним органам влади. Місцеві керманичі вирішили більше не відраховувати до держбюджету кошти та створити власний виконавчий комітет. Зокрема, депутати заявили про закриття зовнішніх кордонів та створення так званої "Автономної Південно-Східної Української Республіки" (у ЗМІ її згодом прозвали ПіСУАРом). За підтримкою вони вирішили звернутися до президента Росії Владіміра Путіна.

Уже 27 листопада аналогічне рішення ухвалила Харківська область, яку на той момент очолював Євген Кушнарьов. Під час президентських виборів він активно підтримував Януковича, причому не тільки словом, а й ділом. Тоді облрада надала владні повноваження новоствореним комітетам, а також зобов’язала обласні управління Держскарбниці й Нацбанку більше не перераховувати кошти до держбюджету. Самому Кушнарьову доручили координували дії між облрадами.

На фото: Янукович і Кушнарьов у Верховній Раді / Газета "День"

Сумнозвісний з'їзд депутатів у Сіверськодонецьку відбувся 28 листопада 2004 року. У ньому взяли участь понад 3,5 тисячі делегатів із сімнадцяти регіонів України. Зокрема, своєю присутністю відзначилися тоді ще прем'єр-міністр Янукович, голова Донецької облради Борис Колесніков, голова Луганської облради Віктор Тихонов. Делегати гордо заявили, що представляють інтереси 35 мільйонів громадян України. Не обійшлося без закордонних гостей – у з’їзді безпосередню участь взяв мер Москви Юрій Лужков та радник посольства Росії.

Депутати визнали легітимною постанову ЦВК про перемогу Януковича та оголосили про створення Міжрегіональної ради органів місцевого самоврядування, робочий орган якого розмістився би у Харкові. У той же час Луганська, Донецька та Харківська облради заявили про підпорядкування органів міліції та інших державних структур собі. Також депутати постановили провести 12 грудня референдум у Луганській та Донецькій областях. Там мали розглянути питання щодо автономії регіонів у складі федеральної України.

Наступним кроком був "сепаратистський з'їзд" депутатів місцевих рад 4 грудня в Харкові. Однак захід прихильників Януковича "забуксував". На з`їзд рад прибуло трохи більше 500 делегатів із Донецької і Луганської областей з 800, на яких очікував оргкомітет. При цьому на з`їзд не прибули представники Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Житомирської, Закарпатської, Хмельницької, Черкаської областей і міста Києва. Зібрання проходило в Харківському академічному театрі опери та балету. 

 

Водночас близько 20 тисяч прихильників Віктора Ющенка пікетували Оперний театр, де проводиться з`їзд. Делегатів зустрічали вигуками "Ганьба!", "Геть Кушнарьова!", а також - "Ющенко!".

 

Згодом під час третього туру виборів Ющенко обіцяв засудити всіх, хто зазіхнув на територіальну цілісність України. Проти Кушнарьова й Єфремова навіть порушили карні справи. Проте жодних вироків так і не оголосили. Причетні до організації сепаратистського з'їзду залишилися безкарними. Ба більше, одного учасника з'їзду, тодішнього голову Донецької облради Бориса Колеснікова, Ющенко навіть нагородив орденом "За заслуги".

Висока ціна дешевшого газу: Харківські угоди

Якщо посадовець активно просуває проросійську політику, то чи варто дивуватися, що він гратиме на руку саме російським інтересам? Йдеться тут про так звані "Харківські угоди" Януковича 2010 року. Під час своєї передвиборчої кампанії тоді ще кандидат в президенти відзначився тим, що пообіцяв покращити стосунки з Росією. Хоча на чиїх умовах це покращення відбуватиметься – не уточнив. Уже тоді у стосунках між Україною та Росією існувала велика кількість суперечностей. Зокрема, Москва була незадоволена курсом тодішньої української влади на євроатлантичну інтеграцію. Росія економічно тиснула на Україну, у тому числі через ціни на енергоносії.

Сам процес підписання угоди відзначився "демократичністю". Протягом наступних шести днів громадськість не могла ознайомитись із офіційним документом аж до ратифікації 27 квітня. Звісно, що така подія мало кого залишила байдужим. Обурювалися представники опозиції та депутати місцевих рад, екологи та просто небайдужі громадяни. За словами багатьох аналітиків, ця угода суперечила українській Конституції.

На фото: Дмітрій Медведєв і Віктор Янукович / Укрінформ

Уже 2021 року слідчі Державного бюро розслідувань повідомили Януковичу про підозру в державній зраді через ці "Харківські угоди". Слідство зазначає, що колишній "легітимний" за попередньою змовою з російськими посадовцями завдав шкоду суверенітету України, її цілісності та недоторканості. Також правоохоронці вважають, що Янукович допоміг Росії проводити свою підривну діяльність проти України. Щоправда, українському правосуддю до Януковича дістатися проблематично – ще в 2014 році він втік до Ростова.

Сепаратистський з’їзд у Харкові

Звісно, що колишній президент проміняв місце проживання не просто так. Його втечі передувала низка вельми знакових та драматичних подій. Революція гідності розпочалася 30 листопада 2013 року після жорстокого розгону мирної демонстрації. Бійці сумнозвісного "Беркуту" пустили в хід світло-шумові гранати, били людей кийками, кидали їх на землю та чавили ногами. Така жорстокість збурила українське суспільство, по всій країні прокотилися численні мітинги. Другий майдан вже було не спинити. Протистояння активістів та силовиків тривало до 20 лютого. А на наступний день Янукович втік із Києва.

Звісно, що на місцях у нього залишалися свої прибічники. Так, 22 лютого 2014 року в Харкові в Палаці Спорту відбувся з'їзд депутатів обласних рад південно-східних регіонів від "Партії регіонів". Захід ініціював "Український фронт" на чолі з тодішнім харківським головою ОДА Михайлом Добкіним. Очолити його мав сам Янукович, але на той момент він вже накивав п’ятами із Харкова. Тоді до міста з’їхалися близько трьох тисяч прихильників колишнього президента. Депутати оголосили, що південно-східні області України разом зі Кримом готові узяти на себе всю повноту влади до "забезпечення конституційного порядку в Києві". Вони також заявляли, що Верховна Рада працює в умовах терору, що територіальну цілісність поставлено під загрозу, що в Києві перебувають 20 тисяч озброєних людей. На цей з’їзд прибула плеяда горезвісних українофобів із Держдуми РФ і члени путінського мотоклубу "Нічні вовки", які поводили себе вкрай нахабно. Захід знову поставив під сумнів територіальну цілісність України.

"Сепаратистський з'їзд" у Харкові 22 лютого 2014 року / ФБ

Під час з’їзду слово взяли як Добкін, так і тодішній мер міста Геннадій Кернес. Після заходу вони одразу виїхали за межі країни. На щастя, захід не призвів до результатів, на які розраховували проросійські сили. Згодом СБУ відкрила кримінальні справи проти Добкіна та Кернеса через їхні сепаратистські заяви. Щоправда, це ніяк не завадило першому стати депутатом Верховної Ради, а другому – надалі обіймати посаду мера міста.

Проте дії відбувалися не тільки в Палаці Спорту, а й за його межами. Не обійшлося без картин "всенародної" підтримки. Із Луганської та Донецької області приїхали декілька тисяч шахтарів та бюджетників. Брали участь у мітингу й бійці клубу "Оплот", які під час харківського Євромайдану відзначилися нападами на активістів та журналістів. Паралельно відбувся мітинг проукраїнських сил, який завершився багатотисячною ходою до Майдану Свободи. Тоді пролунала ідея щодо демонтажу пам’ятника Леніну. Варто зазначити, що на той момент у країні вже почалася хвиля "ленінопадів". Того ж дня пам’ятники Ульянову повалили в Дніпропетровську, Миколаєві та Херсоні.

Така перспектива була не до вподоби проросійським силам. Ближче до ночі до пам'ятника Леніну почали сходитись представники відповідних організацій, а "оплотівці" навіть напали на активістів Євромайдану. Згодом вони розпочали щодобове чергування з наметами та польовою кухнею. Так пам’ятник Леніну на якийсь час став улюбленою локацією проросійських сил.

Антимайдан та проросійські виступи

Варто зазначити, що прихильники Януковича проявили себе задовго до того сумнозвісного з’їзду 22 лютого 2014 року. Паралельно з акціями Євромайдану в країні проходили мітинги так званого Антимайдану. Його представники виступали проти Революції гідності та висловлювали підтримку тогочасній владі. Так, 24 листопада 2013 року проросійські сили в особі "Партії регіонів" та медведчуківського "Українського вибору" зібрали людей на новостворений Антимайдан до Києва. Не за просто так – людям обіцяли грошову винагороду. Згодом подібні заходи прокотилися і по інших регіонах. Говорили, що до їх організації залучають адміністративний ресурс, що учасники махають прапорами за гроші. Ну, а найбільші нарікання викликало примусове залучення бюджетників та використання так званих "тітушок" – спортивних молодиків, які за певну плату не гидували побиттям активістів.

30 листопада 2013 року представники харківського Антимайдану провели мітинг на підтримку Януковича та "Партії регіонів". Відверто сепаратистські гасла тоді ще не лунали, антимайданівці у першу чергу висловлювали лояльність тогочасній владі. Активізувалися вони і під час Першого всеукраїнського форуму Євромайданів. Тоді, 11 січня 2014 року, активісти "Партії регіонів" влаштували мітинг на підтримку курсу Януковича. У заході взяли участь кілька тисяч людей. Учасники мітингу вишукувалися обабіч Сумської вулиці в центрі Харкова. Вони тримали транспаранти з написами "Бюджет Майданом не наполнишь", "Харьков – за президента Януковича", "Хватит бездельничать на Евромайдане. Возвращайтесь на работу!". Серед учасників Антимайдану переважно були бюджетники. Засвітилися там і вперто проросійські організації – "Український вибір", "Союз громадян України" та "Трудова Харківщина".

Мітинг за Януковича в Харкові навесні 2014 року

Згодом проросійського компоненту ставало все більше. Під час мітингів можна було побачити російські, імперські та радянські прапори. Популярності набула так звана георгіївська стрічка, яка згодом стала одним із символів "русской весни". Проросійські сили транслювали заклики щодо федералізації країни та вимагали проведення відповідного референдуму. Гасла "Харьков – руський город" лунало неодноразово. З часом симпатії ставали більш очевидними. Наприклад, 26 лютого 2014 року декілька сотень проросійських активістів пікетували сесію Харківської міськради. Вони зняли прапор ЄС із флагштоку біля мерії, а замість нього вивісили російський. Також вони спалили червоно-чорний стяг.

15-16 березня провокатори захопили будівлю "Просвіти" та влаштували там справжній погром. Зокрема, вони спалили книги, до яких змогли добратися. Після цього проросійські сили провели біля консульства Росії захід, під час якого закликали Путіна ввести війська в Україну. 16 березня антимайданівці влаштували акцію, де вимагали проведення референдуму щодо федералізації України. На заході зібралися кілька тисяч осіб. Проросійські активісти хотіли, щоб Харківщина стала самостійним регіоном. Також вони не втомлювалися викрикувати "Путін!", "Росія!", "Крим, Донбас, Харків!" та "Слава Беркуту!". Мітинг пройшов під російськими та імперськими прапорами.

Не гидували проросійські сили нападами на своїх опонентів. Так, 6 квітня 2014 року на площі Свободи одночасно пройшли два мітинги за федералізацію України. На противагу їм біля пам'ятника Шевченку активісти Євромайдану провели антивоєнне віче та музичний концерт. "Невідомі" пустили чутку серед антимайданівців, нібито біля театру Шевченка зібралися бійці "Правого сектору". Вона стала приводом для нападу. Того ж дня проросійські мітингарі захопили будівлю Харківської ОДА. Частину активістів вивезли правоохоронці. Проте пощастило не всім: антимайданівці побили учасників віча та змусили їх повзти на колінах так званим "коридором ганьби".

Захоплення сепаратистами Харківської ОДА / ІТ-сектор

13 квітня під час чергової акції проросійські мітингувальники відзначились черговим нападом на своїх опонентів. Сталося це після проукраїнського мітингу біля пам’ятника Шевченку. У хід йшли палиці, бити та травматична зброя. Частина активістів намагалася сховатися в метро, але їх там наздогнали та били. Людей добивали ногами, навколо лунали постріли та вибухи. Згодом ЗМІ повідомляли, що в безладах брали участь "гастролери" з Бєлгорода.

1 травня проросійські сили анонсували масову демонстрацію в Харкові. За їх задумом, вона мала б стати апогеєм "російської весни". Але масова демонстрація так і не відбулася. Антимайданівці хіба що відзначились спаленням українського прапора. 9 травня один з лідерів харківських сепаратистів, член координаційної ради руху "Юго-Восток" Юрій Апухтін заявив, що запланованого референдуму щодо федералізації не буде. Усе через розбіжності з сепаратистами з Донецька та Луганська, а також неготовність організаторів проводити подібні заходи.

ХНР не пройшла

1 березня 2014 року у Харкові за ініціативи Кернеса на площі Свободи пройшов "мирний мітинг патріотично налаштованих харків'ян". Перед натовпом на фоні російських прапорів виступили Кернес із Добкіним. Після закінчення мітингу між його учасниками та майданівцями сталася сутичка, під час якої в хід пішли палиці та сльозогінний газ. Після чого антимайданівці розпочали штурм будівлі Харківської ОДА. Присутні там активісти Євромайдану витримали перший натиск, однак пізніше проросійським силам вдалося захопити будівлю.

Розпочався справжній розгул насилля. Людей під шалений рев натовпу витягували з будівлі, їх били, тягали за волосся, принижували та змушували ставати на коліна. Під час штурму було чутно постріли. Тільки за офіційними даними у той день постраждали 97 людей (у тому числі поет Сергій Жадан), 76 із яких згодом опинилися в лікарні. Коли сепаратисти захопили будівлю, вони зірвали український прапор, а на його місце встановили російський.

Незважаючи на масові побиття, присутні там правоохоронці не чинили активних дій. Вони хіба що завадили подальшому самосуду над побитими активістами. Ну, а Кернес згодом заявив, що бійку спровокували самі майданівці. Буцімто вони кинули у натовп вибуховий пакет або гранату. Проте присутні там журналісти ці закиди заперечили. Не обійшлося і без "гастролерів" з сусідньої країни. У соцмережах повідомляли, що того дня до Харкова в’їхали десятки автобусів з російськими номерами. А серед учасників штурму було повно немісцевих.

На фото: затримані в Харківській ОДА сепаратисти / ФБ

До вечора під захоплену будівлю підтяглися близько 2 тисяч проросійських мітингарів. Зокрема, вони закликали "підтримати Луганськ і Донецьк", де напередодні сепаратисти захопили адміністративні будівлі. Демонстранти прорвали кордон із двох сотень міліціонерів та забралися всередину адміністрації. А частина правоохоронців, яка залишила власні позиції, аплодувала штурмовикам.

Ситуація в місті загострилася. Харківщина ризикувала повторити луганський та донецький сценарій. 7 квітня на проросійському мітингу оголосили перелік "альтернативних депутатів", які мають утворити "Раду депутатів харківської територіальної громади". Планувалося, що вони об’являть створення так званої "Харківської народної республіки". Але не так сталося, як гадалося. Уже наступного дня Вінницький спецназ звільнив будівлю Харківської ОДА від сепаратистів. Сама операція обійшлася без жодного пострілу. Людей, які знаходились всередині, вивели та поклали на землю. На цьому серйозні спроби влаштувати ХНР завершилися.