У Харкові скандальна поетеса з Луганська розповіла, чого хоче "ЛНР"

Як передає кореспондент Depo.Харків, про це в Харкові під час "Дебатів про Європу" в коментарі журналістам сказала поетеса "ЛНР", колишній член реввоєнради літературного угрупування стан "СТАН", луганчанка Олена Заславська.

"Ми не визнали переворот, ми не визнали цю владу. Ви заперечуєте право народу на повстання? У нас (на окупованих територіях Донбасу – ред.) було повстання", - розпочала розмову з журналістом Заславська.

На її думку, примирення розпочнеться тоді, коли зупиниться нав’язування цінностей.

"Шляхи примирення – це взаємоповага та прийняття один одного такими, як ми є, без нав’язування своїх цінностей та своїх ідеалів. Ми хочемо пишатися своєю історією, а не змінювати її на догоду нових віянь, ми не хочемо зносити пам’ятники, ми хочемо відзначати День перемоги з георгіївськими стрічками, а не з червоними маками, ми хочемо шанувати наших батьків та дідів, а не називати літаки на честь Бандери, ми хочемо говорити російською мовою та навчатися російською мовою тому, що для багатьох це рідна мова. Ми хочемо миру", - сказала Заславська.

При цьому вона відмовилася визнати нав’язуванням те, що частина територій Донецької та Луганської областей вимагали від решти населення України провести федералізацію.

"А як ми нав’язуємо? У чому нав’язування нашої точки зору було? У цьому конфлікті ми не нав’язували. Коли відбувся переворот, я маю на увазі другий Майдан, як прийнято тут називати, Революція Гідності, у нас це було сприйнято як переворот. Ми хочемо федерацію, другу мову державну. Ми не нав’язували, ми пропонували. Україна – неоднорідна, відповідно, це був вихід, щоб подібних конфліктів не було", - наголосила Заславська.

Як повідомляв Depo.Харків, Олена Заславська, яка з початку окупації підтримала "ЛНР", у Москві стала лауреатом Міжнародної премії імені Сергія Єсєніна. Також вона з російським фондом "Руский мир" у Москві взяла участь у презентації збірника так званої поезії "про Новоросію".

На сайті Заславської є приклади її "творчості". Обережно, нецензурна лексика!

Ни Цветаева я, ни Ахматова,
Сумасбродоами хоть и обласкана,
Но и я поэтесса пиз#атая
С золотыми устами донбасскими!
Постаралась ответить без мата я,
Пастельными, нежными красками,
А ведь словом могу, как очередью из автомата,
Или трассерами огнено вмазать!
Говоришь, что мол сердце ватное,
Не привыкла я сопли размазывать,
Нет, не ватное сердце, - атомное!
Громыхает в груди Заславской!
Зы.
Лучше в рот у Моторолы
Детородный орган брать,
Чем у Джо, у руссофоба
Нестоячий х#й сосать.
****
И сказал Георгий Тука:
«Не могу я жить без стука!
Если сепар твой сосед,
Я куплю ему билет
До Ростова, Таганрога…
В Рашку ватникам дорога!»
Ищет ватников он в школах!
Ну и что? А что такова?
Не в Луганске, не в Донецке,
В школе, рядом, по соседству.
А иначе можно братцы
И в котле ведь оказаться.
Под Дебалей, Илловайском…
В общем, лучше не соваться.
Там останутся от Туки
Лишь пугающие звуки.