У дерев′яних церквах Харківщини молилися святі Йосаф та Іоанн Кронштадтський

Із книги вилучили усі згадки про церкви, які знаходились на колишніх українських землях

Попри усталену думку Лівобережна Україна в дерев′яній архітектурі ніколи не пасла задніх. Це довів майже 80 років тому відомий харківський учений Стефан Таранушенко. Він їздив селами та описував чарівні храми, які були побудовані з дерева. Таких суто українських соборів він виявив 180, і третина з них - 60 - знаходилось саме на Слобожанщині. Сьогодні ж на Харківщині залишилося лише дві старовинні дерев′яні церкви середини 18 сторіччя - у Вільшанах та Введенці. І архітектори кажуть: будь-яка європейська країна пишалася б храмами такого типу і віку.

Дослідження дерев′яних церков коштувало професору Таранушенку свободи - у 1934 його заарештували і засудили на 5 років, позбавили вченого звання й наукового ступеня. Після ув′язнення із 1939 року він працював у музеях Курська, пізніше в Астрахані. В Україну уродженцю Слобожанщини дозволили повернутися лише в 1953 році.

На фото: Стефан Таранушенко

Сьогодні більшість храмів існує тільки на сторінках книжки "Дерев'яна монументальна архітектура Лівобережної України" Таранушенка. І цього року наукове дослідження вперше побачило світ - його власним коштом видав доцент кафедри філософських наук ХНУ ім. Каразіна Олександр Савчук. Вперше, попри те, що Таранушенко написав книгу більше 60 років тому. І її навіть друкували у скороченому вигляді у 1976 році.

- Тема була незручна. Таранушенко досліджував церкви з етнічної української території. Наприклад, у книзі були дерев′яні церкви із Суджанського району Курської області або з Валуйок Білгородської. За радянських часів згадки про ці церкви рецензент вилучив (через те, що географічно храми перебували на території, яка тоді уже не належала Україні - прим. авт.), - розповів Савчук.

На фото: убранство храму в селі Берестовенька

До того ж, описуючи кожну дерев′яну церкву, Таранушенко милувався нею як витвором мистецтва або як чимось живим. І це також страшенно дратувало радянських рецензентів, які вважали, що неможна захоплюватись культовою спорудою.

Під час Другої світової війни військові розбирали дерев′яні церкви для переправ

Взагалі, у кожному українському селі була дерев′яна церва, яка значно відрізнялась від споруди у сусідньому, зазначив Савчук. А на Харківщині навіть розквітла унікальна Лиманська школа дерев'яного зодчества.

- У Балаклійському районі були храми, побудовані у Лиманській школі. Вони вирізнялися складною формою, ступінчастістю. Якщо взяти одну традиційну дерев'яну церкву, то там усього один барабан - і відразу купол. А у храмів, побудованих майстрами Лиманської школи, декілька куполів, 3-4, і вони, поступово зменшуючись, прямують угору, - пояснив дійсний член ICOMOS, член-кореспондент Української академії архітектури, член Національної спілки архітекторів України Володимир Новгородов.

На фото: церква у смт Борова

На жаль, церков Лиманської школи сьогодні вже не побачиш.

- Багато дерев′яних храмів постраждали до війни, але чимало і під час неї. Церкви згоріли, але найчастіше їх розбирали для військових потреб. Тоді ніхто не зважав на архітектурну цінність храму: потрібно наводити переправу, деревини необхідної немає - розібрали декілька найближчих хат і церкву. Саме так у нас загинуло дуже багато дерев'яних соборів, - розповів Новгородов.

Церкву у Вільшанах відкривав святий Йосаф

Однак на Слобожанщині й досі існують архітектурні пам′ятки, здатні вразити дуже вибагливого туриста. Одна з уцілілих і найдавніша серед дерев′яних - це церква на Харківщині, яка знаходиться у Вільшанах Дергачівського району. Храм вражає не лише зовні, а й з середини - оздоблений красивими елементами конструкції з різьбленням. Побудували його у 1753 році, а напередодні Першої світової реконструювали.

На фото: церква в смт Вільшани

- А вже у 70-ті роки минулого століття священик обшив храм пластиковими листами. І від цього деревина, яка повинна дихати, почала псуватися, - розповів Новгородов.

- А потім до храму прибудували цегляну дзвіницю. Церква мала потрапити до списків пам'яток архітектури, але громада "відмочила" таку ось штуку, - із сумом зазначив архітектор.

Отець Костянтин служить у Вільшанському храмі з 1995 року. Церква дісталася священику вже обшита пластиком. Настоятель не приховує жалю, бо вважає: треба зберегти первозданний вигляд 300-річного храму.

- Церкву можна врятувати. Я зараз якраз знімаю ДВП, якими собор оббитий зсередини, і зчищаю фарбу повністю, до дерева, дірки латаю. Під час робіт ми знайшли чотири старовинні ікони, написані на дереві. Викликали фахівців із Харківського художнього музею, які законсервували образи до кінця ремонту в церкві, а вже потім їх реставрують, - розповів отець Костянтин.

На фото: Іоан Кронштадський

Щоб повністю відродити дерев'яний храм - зміцнити стіни, перебрати колоди, відновити ікони - необхідно 90 млн грн.

- Нещодавно під егідою ЮНЕСКО у Польщі і на Західній Україні відновили старовинні дерев'яні храми. Тому цієї весни ми зібрали всі документи, кошторис, і відправили папери до Києва. Чекаємо на відповідь, - каже священик.

Раніше до вільшанської церкви посилали лише священиків, які проштрафилися. Вони декілька років служили - і міняли місце. Але отець Костянтин за 20 років до старовинної церкви серцем прикипів.

- Люди, які уперше відвідують дерев′яний храм у Вільшанах, кажуть, що немов додому потрапили. Немає негативу, ніщо не тисне. А ще її освятив християнський чудотворець Йосаф (Горленко), єпископ Белгородський та Обоянський (родич українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка - прим. авт.), - наголосив священик.

На фото: чудотворець Йосаф

Дерев′яну церкву у Введенці у радянські часи використовували як зерносховище

Дерев′яний храм у селі Введенка Чугуєвського району, збудований у 1777 році, трохи незвичний - простий і водночас святковий. Його звели на місці першої сільської церкви, яка з′явилась у цій місцині у 1647 році. Старожили переповідають легенду, ніби сюди приїжджав святий Іоан Кронштадтський.

- Фотографію цієї церкви я побачив у книзі Таранушенко. І я вирішив перевірити, чи ще існує вона. Зійшов на станції, трохи пройшов - і я бачу по силуету, що це - саме вона, і споруда 18 століття. Потім мені вдалося включити храм до списків пам'яток архітектури та довелося брати участь у розробці проекту реставрації. Згодом її передали церкві, а церква відразу побудувала поруч будинок із силікатної цегли, який загородив вид на неї, - згадує архітектор Новгородов.

На фото: церква в селі Введенка

У Введенці ремонт-консервація відбувся зусиллями місцевих жителів, зазначив архітектор-реставратор, доцент кафедри реконструкції та реставрації пам′яток архітектури Харківського національного університету будівництва та архітектури Володимир Лопатько. Реставратори відновлювали храм для громади, аби там розпочались служби.

- Ми обновили обшивку будівлі, підвели фундамент, прибрали гнилля, стягнули стіни, щоб не були кривими, і додали стійкості церкві. Відновили вікна і ґаночки. Відремонтували підлогу: храм довго був у колгоспному користуванні, там зберігали зерно. І тому у церкві були птахи, а їх послід, якщо потрапить хоч крапля води - це вже сірчана кислота, яка роз'їдала деревину. Іконостас не змогли відновити - у місцевих жителів не було грошей тоді, а держава не виділяла коштів. Пофарбували будівлю блакитним - у колір Небесної Цариці, - розповів Лопатько.

Цікаво, що дерев′яні церкви на Слобожанщині будували з дубових колод, а зверху вже обшивали вертикальними дошками. Але храми у Вільшанах та Введенці майже 150 років стояли "відкриті" - майстри лише обтесали дубові колоди. А вже дошками їх обшили у кінці XIX сторіччя.

Типовий проект для України від Священного Синоду

Саме дерев'яних старовинних храмів на Харківщині сьогодні дев'ять. Дві - суто українські церкви, ще одна, у Курилівці - також старовинна, але неодноразово перебудована.

На фото: церква у селі Курилівка

- Всі інші храми Харківщини відносяться до періоду єпархіальної архітектури. Із середини 19 століття Священний Синод розробив проекти для церков Російської імперії, частиною якої була Україна. І подібні дерев'яні церкви сьогодні є на всій території України. Між собою вони відрізняються невеличкими деталями, у яких відбилася особистість майстра, котрий будував храм. Але на 90% така споруда - це типовий проект, - розповів Новгородов.

На фото: розписи на стелі курилівської церкви

Утрачені церкви

Зараз старовинних дерев′яних храмів на Харківщині дев'ять, однак ще в 90-ті роки минулого сторіччя їх було дванадцять. 20 років тому у селі Писарівка Золочівського району згорів величезний дубовий собор, побудований із колод довжиною 19 метрів. Доля старовинної церкви 17 сторіччя із села Лідне не менш трагічна: спочатку будівлю обклали зовні цеглою, а потім місцевий піп вибрав усі колоди.

На фото: церква в селі Берестовенька

- У нас, на жаль, ставлення з боку священиків споживче. Більше того, така ситуація зараз по всій Україні. Я днями повернувся з подорожі Прикарпаттям і Закарпаттям, де багато дерев'яних церков. Раніше вони були криті і обшиті ґонтом, сьогодні абсолютна більшість цих старовинних храмів оббиті оцинкованим залізом, що взагалі неприпустимо! Священики таким чином намагаються спростити експлуатацію храму, адже деревина вимагає догляду, її потрібно час від часу перебирати. Мало того, попи ще й золотять куполи, що взагалі неприйнятно для цього виду архітектури! Абсолютна більшість у духовенстві - це люди "від сохи", у них досить низький культурний рівень. Це абсолютно некерована частина нашого суспільства, - зазначив архітектор Новгородов.

Майстер із Нової Водолаги побудував храм-красень у Новомосковську

Відомий Новомосковський храм на Дніпропетровщині, перлину козацької барокової архітектури, збудував майстер із Нової Водолаги Яким Погребняк. У 1773 запорожці вирішили звести трипрестольну церкву: головний престол - в ім'я Пресвятої Трійці; правий - в ім'я апостолів Петра і Павла; лівий - в ім'я трьох святителів Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоустого.

- Попередньо Яким Погребняк зробив макет із очерету, який затвердили на козацькому сході, - розповів Володимир Новгородов.

На фото: собор у Новомосковську

Отримавши грамоту від Київського митрополита на зведення храму, козаки купили кілька будинків, зламали їх і розібрали стару церкву. 2 червня 1775 року, за кілька днів до знищення Запорізької Січі, місце під Свято-Троїцький Храм освятили і почали зводити собор. Запорожці заплатили за будівництво Погребнякові 2000 рублів. Зі свого гонорару майстер пожертвував на зведення шедевра 24 рублі. Останній храм запорозьких козаків будували три роки, обійшовся він у 16763 рублів. Його автор отримав Атестат - своєрідний Знак якості. У роки "совка" храм закривали, перетворювали на музей і навіть мінували. Сьогодні за кількістю куполів Новомосковська церква - найбільша в Україні, зазначив Новгородов.

Більше новин про Харків читайте на Depo.Харків