Turkish Development Ukraine вимагає від суду відмовити прокуратурі у претензіях щодо будівництва на Куликівській

Про це йдеться у відзиві на позов місцевої прокуратури №2, який підготували юристи компанії Turkish Development Ukraine, передає Depo.Харків. 

Нагадаємо, що в позовній вимозі прокуратури сказано, що попередні власники незаконно отримали земельну ділянку по вул.Куликівській, 32 (пізніше цю землю викупить компанія Turkish Development Ukraine для будівництва багатоповерхівки) . Прокурор наполягав на тому, що проект її землеустрою не був розроблений Департаментом культури і туризму ХОДА. І взагалі ця земля не може перебувати у приватній власності, бо знаходиться в межах пам’ятки археології та належить державі. 

На думку прокурора, попередній власник неправомірно отримав від Харківської міської ради цю землю та змінив її цільове призначення, а наступні правовласники "знали або могли знати, що набувають право на земельну ділянку з порушенням вимог законодавства". 

Але юристи компанії підкреслюють: міркування прокурора є безпідставними, тому що не надано жодного документу, який би підтверджував, що ця земельна ділянка знаходиться в історичному ареалі Харкова чи в межах пам’ятки археології місцевого значення. 

На їх думку, законодавством чітко визначена процедура встановлення меж та режиму використання територій історико-культурного призначення, згідно з якою місце розташування, площа, межі та режим використання вказаних земель встановлюються за проектами землеустрою, розробленими, погодженими та затвердженими у порядку, встановленому чинним законодавством.

"В той же час, межі та площа територій, на які посилається прокурор, як на землі історико-культурного призначення, на яких знаходиться пам’ятка археології та спірна земельна ділянка, проектами землеустрою в порядку, встановленому чинним законодавством не встановлені", – підкреслюють в компанії.

В юристів компанії склалося враження, що прокурор не дуже розуміє сутність таких понять як – землі історико-культурного призначення, територія пам’ятки археології, охоронювана археологічна територія та зони охорони пам’ятки, що є абсолютно різними поняттями відповідно до положень законодавства. 

Прокурор у позові зазначає, що спірна земельна ділянка: то є частиною пам’ятки археології, то знаходиться на археологічній території, а при цьому сам позивач зазначає, що вона знаходиться в охоронній зоні пам’ятки (з лютого 2020 року).

"На нашу думку, ні позивач, ні прокурор, звертаючись до суду та звинувачуючи Відповідачів у порушені і інтересів держави, і  територіальної громади, і чинного законодавства України  не доводять в чому виражені дані порушення, які можуть стати підставою для оскарження рішення всіх відповідачів по цій справі", – підкреслюють в компанії.