Тисячі імен Сандармоху: Чому Харків разом зі всім світом згадує жертв Великого терору

Із того дня, коли в урочищі Сандармох у Карелії сталінські "чекісти" вчинили масові розстріли, минуло вже 82 роки, проте навіть сьогодні остаточної кількості жертв тих страшних подій не відомо

Із 3 по 4 листопада 1937 року в лісовому урочищі Сандармох сталися масові страти в'язнів соловецького тюремного етапу. На сьогоднішній день відомі імена 6241 загиблого. Це були діячі культури, політики, науковці, військові, представники духовенства, технічна інтелігенція та багато інших. Загалом у цьому урочищі своє життя закінчили представники не менш ніж 56 національностей зі всього Радянського Союзу.

 

"У першу чергу це період Великого терору, який прийшовся на 1937-1938 роки, – розповіла начальниця Північно-східного відділу Українського інституту національної пам'яті Марія Тахтаулова. – Важливо про це пам'ятати. Тому що серед тих людей, які там загинули, був цвіт української інтелігенції (і не тільки), українського політикуму, діячів Української Народної Республіки. У будь-якому разі, наша пам'ять про них – це продовження їхнього життя сьогодні. Як сказав один відомий український історик Олександр Зінченко, це ніби ми в один день втратили Забужко, Жадана, Андруховича. Ми можемо сказати, що це втрата цвіту української інтелігенції, плеяди людей, які поширюють Україну і роблять її модною".

 

5 серпня в різних країнах світу влаштовуються акції пам'яті, під час яких згадують жертв Великого терору. Під час них зачитуються імена людей, котрі були розстріляні в Сандармосі.

 

 

Одна з таких акцій відбулася на площі Свободи в Харкові. Тоді було зачитано близько 200 імен, 77 із яких належали харків'янам. Учасники скорботної акції згадували, ким були ці люди, як їх було ув'язнено і як вони були приговорені до страти. Чимало імен невідомі широкому загалу, більшість харків'ян їх чула вперше. Заразом серед розстріляних згадувалися такі відомі постаті, як Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний і не тільки. "Подібні акції спрямовані на те, щоб показати всі жахи тоталітаризму, застерегти людей та пояснити їм, що це за практики та до чого вони приводять. Це певний запобіжник на майбутнє", – зауважила Тахтаулова. 

 

 

Згадування жертв масових репресій є не тільки частиною вшанування їхньої пам'яті. Подібні акції мають стимулювати обговорення наслідків Великого терору, а також звернути увагу світової громади на проблеми тоталітаризму, який, на жаль, все ще продовжує знаходити палких шанувальників та охочих посумувати за "сильною рукою" чергового диктатора. "Головний меседж – ні тоталітаризму, бо він починає потроху відроджуватися, – розповіла координаторка громадської ініціативи "Мандруймо Україною" Вікторія Склярова. – Головна мета – допомогти нашій молоді відчути свою співпричетність до найтрагічніших сторінок історії нашого міста, нашої країни, нашої культури та нашої інтелектуальної еліти. 5 серпня 1937 року був підписаний наказ, який якраз дав поштовх до сплеску репресій та знищення цих прекрасних людей. Ми бачимо події останніх днів у Росії. Крім того, що йде пресинг вільнодумних людей, там крок за кроком відбувається руйнація величезного меморіального комплексу в Сандармосі. Починаються якісь земляні роботи, якісь розкопки. І міняється контекст цього меморіалу".

 

 

 

Росія потрохи знищує свідчення злочину в Сандармоху

 

Що стосується особи Йосипа Сталіна, то в Україні ставлення до нього більш-менш однозначне. Переважна більшість громадян засуджують цю особу, тому про жодну популярність говорити не доводиться. За словами Тахтаулової, його оцінюють як лідера тоталітарної держави, який несе особисту відповідальність за всі ці розстріли, за терор та репресії. Інша ситуація склалася на Росії. Як показало опитування "Левада-Центру", 70% росіян позитивно оцінюють роль Сталіна в житті країни. 

 

"У цьому є певний феномен, – зауважила Тахаулова. – Очевидно, що це наслідки державної політики, яка фактично робить зі Сталіна певного кризового менеджера. Так його називають. І на цьому будують його реабілітацію як того, хто зробив індустріалізацію і більшою мірою виграв Другу світову війну. Тобто для Росії тема Великої вітчизняної війни (саме так в Росії це звучить) є одним із сучасних стержнів ідеології цієї країни. Але тут вона поєднується з особою Сталіна. Якого, відповідно, потрібно вшановувати". Разом із тим правозахисники б'ють на сполох. Ще минулого року на меморіалі Сандармох у Карелії розпочалися розкопки за участі Російського військово-історичного товариства. Російські копателі висунули контроверсійне припущення, що в цьому місці були поховані радянські військові, які потрапили до фінських таборів для військовополонених.

 

 

 

 

Перший розкоп в Сандармоху. 1997 рік

 

Родичі тисяч репресованих просили владу припинити розкопки, які загрожують цілісності меморіального кладовища. Проте їх, звісно, ніхто не захотів слухати.

 

Тим часом, поки на Росії систематично возвеличують особу Сталіна, поминальні читання жертв Сандармоху пройшли в 40 країнах світу. Крім Харкова, репресованих згадали у Гельсінкі, Берліні, Штутгарті, Празі, Відні, Львові, Софії, Єрусалимі, Вашингтоні, Нью-Йорку, Торонто, Кишиневі, Дніпрі та інших містах.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook