Харківський альпініст із Книги рекордів Гіннеса: "Сім найвищих вершин коштують $150-200 тисяч" (ФОТО)

Напередодні Всесвітнього дня туризму Валентин Сипавін розповів Depo.Харків про вершини, на яких побував, про мрії та мету. 

Коли і з чого у вас почалася любов до гір?

– Дитяча мрія про гори з’явилася у мене, коли я в 5 класі потрапив у туристичний гурток у школі, а потім ще вчителька географії, яка була нашою класною керівницею, подарувала мені книжку про гори. З тих пір я почав мріяти вершинами, вони вабили мене понад усе. І вже зараз, у 2021 році, вчетверте підходячи до вершини Евересту, я пригадую ту свою мрію, яка стала реальністю. Багато хто з дітей хоче бути льотчиками чи космонавтами, але ці мрії так і залишаються нездійсненими, а я свою втілив у життя.

Скільки всього гір ви підкорили на даний момент?

 

– Більш ніж 300 сходжень на вершини по всьому світу.

 

Валентин Сипавін на К2

Що змушує прагнути до вершини, незважаючи на труднощі, ризик, небезпеку?

– Як то кажуть, всьому свій час. У різні періоди життя рушійні сили були різними. Спочатку, в дитинстві та юності, це був інтерес: а як там, наверху, що я там побачу, чи правда те, що пишуть про гори в книжках? Коли перший інтерес вдалося задовольнити, з’явилось розуміння, що треба вчитися не просто ходити в гори, а робити це безпечно, адже серйозні гори не пробачають помилок. 

 

Згодом з’явилася мета спортивного удосконалення – у цей період хотілося ходити у складні маршрути, вигравати медалі, отримувати спортивні звання, хотілося стати майстром спорту. 

 

Із роками прийшло розуміння, що гори – це не лише романтика, пісні у вогнища і пофоткатися на вершині, як багато хто думає. Гори – це важка небезпечна робота. Кожен рік у моєму оточенні гинуть люди – мої знайомі, знайомі знайомих, ті, про чиї досягнення я чув тощо. Гори – це, перш за все, стихія, якій ти мало що можеш протиставити з усіма своїми заслугами та регаліями. 

 

І от, в якийсь момент, коли здавалося, що розвиватися вже нікуди, мене запросили працювати горяним гідом. І тоді я почав отримувати задоволення від того, що я допомагаю людям піднятися на вершину. Коли я бачу непідробну радість в очах цих людей, щастя, що вони не відступили, що змогли досягти своєї мети, це дуже круто! 

 

Альпіністи не кажуть: "Я підкорив вершину", адже підкорити можна свої страхи, свою невпевненість, слабкість, можна дійти і побути якийсь час на вершині. Кажуть – завітати до вершини, а вже вона пустить тебе і… відпустить. 

 

 

Отже, зараз альпінізм і гори із хобі та захоплення перетворилися на мою професійну діяльність – у мене є туристична агенція Alpomania, в якій ми влаштовуємо експедиції майже на будь-які вершини світу. Зараз через коронавірус стало складніше вільно переміщатися світом, багато кордонів закрито, деякі країни не пускають до себе, але ми сподіваємося, що все мине, і світ повернеться до звичного життя.

Чи є у вас улюблені гори, у яких ви "залишили серце" як Юрій Візбор у Фанських горах?

– Не можу сказати, що є найулюбленіша гора, всі гори дуже красиві, і всі гарні по-своєму. От, наприклад, Монблан, на якому я бував близько 20 разів, і щоразу він різний – погода, колектив, стан маршруту, світанок – все це геть інше, ніж минулого місяця чи року. Чи Еверест, на який я піднімався вже чотири рази, – це справжнє маленьке життя. Людина, яка зійшла на Еверест, вона досягає цієї мети, і її життя ділиться на "до" та "після". Чи буде це дівчина 35 років, чи дорослий чоловік років 50, який повністю реалізувався у житті – їхні емоції будуть схожими, і вони ніколи їх не забудуть.

Чи є у вас жетон "Сніжного барсу" (неофіційний титул, яким нагороджуються спортсмени, що підкорили усі п’ять 7-тисячників колишнього СРСР )?

– Ні, я був на декількох із них, але потім потрапив у Гімалаї, і поки що часу на колишній СРСР немає, адже конкретно зараз я більше ходжу не туди, куди бажаю, я вожу людей туди, куди хочуть вони.

А як щодо таких альпіністських програм як "Сім вершин" (неформальне об'єднання альпіністів, які здійснили сходження на найвищі вершини шести континентів) та "Сім вулканів" (аналогічна програма по найвищих вулканах семи континентів)? 

– Моє відношення до цих програм не те щоб скептичне, скоріше нейтральне. Вони вигадані скоріше для любителів – не потрібно бути професійним альпіністом, щоб побувати на семи вершинах чи семи вулканах. Для цього, в першу чергу, потрібна фінансова спроможність. Наприклад, сходження на масив Вінсон в Антарктиді коштує зараз близько 50 тисяч доларів, на Еверест – 60 тисяч. Тобто вся програма "Сім вершин" коштуватиме десь 150-200 тисяч доларів.

 

 

Насправді ми збиралися летіти в Австралію, навіть візи вже взяли, але через політичну ситуацію Австралія закрила кордони, і зараз взагалі незрозуміло, коли вони збираються відкритися, і чи збираються взагалі. Тож на сьогодні в моєму активі п'ять вершин і п'ять вулканів із семи.

Чи мрієте побувати на всіх чотирнадцяти 8-тисячниках?

– О, славетна "Корона Землі" (так альпіністи називають всі головні вершини, більші за 8000 метрів висотою, – ред.)! В Україні був лише одна людина, яка впритул наблизилася до того, щоб побувати на всіх восьмитисячниках – це був Владислав Терзиул із міста Південного Одеської області. Його досягнення повторили менше 50 людей у світі. Він піднявся майже на всі найвищі вершини, але у 2004 році загинув під час сходження на останню – вершину Макалу в Гімалаях. На жаль, формально йому не зарахували сходження на дві вершини з чотирнадцяти, тому що ті точки, на які він дійшов, не були головними, різниця там лише у кілька метрів. Безперечно, Терзиул був найсильнішим альпіністом і міг би дійсно зійти на всі вершини.

 

Я поки що був на найвищих вершинах: чотири рази побував на Евересті, на К2 в Пакистані (друга після Евересту вершина світу, Чогорі чи К2 відома як "Дика гора" (Savage Mountain) через надзвичайну складність сходження. За даними на червень 2018 року, рівень смертності становив 23% на 367 спроб сходжень) – туди ми здійснили перший комерційний підйом. І піднімався на Лхоцзе (8516 м, вершина в 3 км на південь від Евересту).

 

Яка вершина була найскладнішою?

– Можу відповісти так само, як і на питання про найулюбленішу гору – кожна гора складна, особливо якщо ти працюєш гідом, тому що на тобі лежить величезна відповідальність. Адже, як я казав, у горах може трапитися все що завгодно. Мені 38 років, і я сивий, тому що 24/7 переживаю за своїх туристів, тих, кого веду у гори. А коли так переймаєшся, то всі сходження складні, навіть на Говерлу.