Привид опери: Таємнича історія театру Муссурі (ФОТО)

Увечері восени 1911 року вистава йшла, як заведено. Власник цієї великої пишної будівлі грек Герасим Муссурі занепокоєно поглядав на напівпорожній зал. Зовсім не цього він очікував менше року тому, коли з таким тріумфом відкривав, як він наказав написати на афішах, "найбільший у світі цирк". Тоді здавалося, що попереду лише безмежний успіх, слава та гроші. Адже конкуренти усунені (хай навіть і хитрістю, але мета виправдовувала засоби), його дітище – новий цирк у центрі Харкова – хоч і не найбільший у світі, але може вмістити 5750 глядачів, укладено контракти з найкращими артистами – циркачами у другому та третьому поколіннях. Але не все так сталося, як гадалося.

 

Занурений у свої невеселі думки Муссурі не помітив, як у перші хвилини оголошеного антракту на арену насилу вибралася молода вагітна жінка у траурній чорній сукні. Її крик заглушив і гамір натовпу, і звуки оркестру, музиканти якого саме налаштовували інструменти. "Будьте ви всі прокляті! І ваш цирк-вбивця, побудований на крові! Я проклинаю вас! Проклинаю!", - волала жінка, своїм божевільним виглядом розлякуючи залишки публіки. Герасим Михайлович кивнув парочці кремезних капельдинерів, що ніяково товклися неподалік жінки, вони підхопили її під руки і занесли за лаштунки, подалі від жадібної до сенсацій публіки, яка вже почала чесати язиками, ласуючи свіженьким скандалом у нещасному цирку Муссурі.

 

"Це ж дружина того бідолахи-акробата, що розбився тут минулого тижня. Зовсім збожеволіла від горя! Ви не були тоді? Мені розповідали, що то був справжній жах: впав прямо з-під куполу на арену! Не дарма кажуть, не буде Муссурі щастя з того цирку. Те, що розпочалося підлістю, занепадом і скінчить", - казали скрізь. Герасим Михайлович кинувся у свій кабінет, ледь не затуляючи вуха від цих жорстких, але правдивих слів.

 

Історія підступної зради

 

Саме так, мабуть, могла виглядати розширена версія міської легенди про те, як нещасна молода дружина трагічно померлого в цирку Муссурі акробата прокляла і цирк, і його власника. Довго потім харківці переказували з вуст в уста, що підземними коридорами будівлі ходить привид загиблого акробата і чинить підпали.

 

Старі будівлі театрів та цирків часто горіли / Фото: Кадр із фільму "Привид опери"

 

Можливо і не ходили б Харковом такі похмурі легенди, якби історія виникнення нового міського цирку на розі вулиць Благовіщенської і Дмитрівської не була пов’язана з підступною зрадою, що обурила харківців.

 

Справа у тім, що новий цирк мав належати зовсім не Герасиму Муссурі, а видатним засновникам циркової справи в царській Росії братам Нікітіним – Дмитру, Якиму та Петру. Сини кріпосного сарну да, атівського селянина, що був звільнений поміщиком у середині 1850-х років і став шарманщиком, Нікітіни з самого дитинства кочували з батьком пересувними балаганами Російської імперії. Вони тягали гирі, жонглювали, ковтали шпаги, а в якийсь момент відчули в собі сили відкрити власний цирк. У 1873 році у Пензі з’явився "Руський цирк братів Нікітіних" – перший стаціонарний цирк на теренах Російської імперії. Бізнес-модель, як зараз би сказали, виявилася вдалою і брати почали відкривати подібні цирки скрізь, де бували: "Руські цирки Нікітіних" з’явилися в Саратові, Іванові, Києві, Астрахані, Баку, Казані, Нижньому Новгороді, Тифлісі, Одесі, Мінську, Орлі тощо.

 

Брати Нікітіни (Дмитро, Петро, Яким), кінець 1870-х років / Фото: Вікіпедія

 

У 1892 році цирк Нікітіних з’явився і в Харкові. Міська дума виділила братам ділянку на Жандармській площі (зараз площа Національної Гвардії). Цирк, побудований на цьому місці, був зручним, теплим (на пічному опаленні) і міг похвалитися різноманітною програмою, яка змінювалася ледь не щодня. Перлиною цирку Нікітіних була так звана "підводна пантоміма", для якої спеціально облаштовувався водний резервуар із підігрівом на 10 тисяч відер води. Майже 20 років проіснував в Харкові цирк братів Нікітіних, поки зрада не знищила все, над чим вони довгі роки працювали.

 

Цирк братів Нікітіних у Харкові / Фото: Вікіпедія

 

У "Руському цирку братів Нікітіних" у Харкові керуючим директором працював грек Герасим Муссурі. Набравшись досвіду під час багаторічних гастролей імперією, він вирішив очолити власний цирк. Справа в тім, що у 1910 році спливав строк контракту Нікітіних з міською думою Харкова, за умовами якого брати повинні були звільнити Жандармську площу. Тому вони почали підшукувати неподалік місце для нової будівлі цирку. Таке місце знайшов Муссурі на розі вулиць Благовіщенської і Дмитрівської, але купив його не для Нікітіних, а на власне ім’я.

 

Цирк-театр Муссурі на Благовіщенській вулиці / Фото: А. Парамонов

 

Так і вийшло, що наприкінці 1909 року цирк Нікітіних дав останню виставу у старій будівлі і на початку 1910 року її розібрали. Тим часом на Благовіщенській, 28, за проектом архітектора Бориса Корнеєнка (він працював також над будівлею першого ломбарду в Харкові на вулиці Катеринославській) був зведений новий великий цирк висотою в 70 футів (більше 20 м) з гігантським на ті часи безопорним куполом у 40 м. І от коли Нікітіни, розібравши стару будівлю до останньої цеглинки, прийшли під ворота нового цирку, назустріч їм вийшов Герасим Муссурі і пояснив, що цирк за документами належить йому, а брати можуть бути вільними. Для будь-кого іншого такий удар міг би стати роковим, але Нікітіни, пройшовши жорстку школу балаганного життя, не стали впадати у розпач, забрали трупу, тварин і поїхали до Москви, де у 1911 році відкрили ще один цирк, який успішно працював аж до самої революції, після якої був націоналізований радянською владою.

 

На чужому горі…

 

А Герасим Муссурі радів, що позбувся хазяїв і конкурентів і може тепер влаштувати життя своєї мрії. Він з помпою відкрив новий цирк 29 серпня 1909 року. Але харківці, вражені вчинком підступного грека, вирішили бойкотувати новий цирк. До того ж, в місті казали, що з перших днів роботи його почали переслідувати нещастя. На одній з вистав лев накинувся на дресирувальницю і загриз її на очах шокованої публіки. Наступного разу, знову ж таки на очах глядачів, з-під куполу цирку зірвався і загинув акробат, а його вагітна дружина наслала на цирк прокляття. Незабаром там же спалахнула пожежа, в якій навіть загинули деякі члени трупи.

 

Театр Муссурі / Фото: Znaj

 

Що в цих розповідях правда, а що міські легенди, наразі сказати важко, інформації про цирк Муссурі збереглося дуже мало (регулярні пожежі, що спалахувати у будівлях тих часів, в яких утеплювачем слугував пресований очерет, знищували і документи). Відомо лише, що вже через рік цирк майже збанкрутував: глядачі туди не ходили, трупа розбіглася, борги зростали. Муссурі явно не був наділений талантом антрепренера, але просто відмовитися від своєї великої мрії не міг. Тому вирішив перебудувати цирк в оперний театр – "Харківський Колізей". Було вирішено, що театральний сезон в новому оперному театрі восени 1912 року відкриє опера Джузеппе Верді "Аїда". Спеціально для неї на останні гроші Муссурі купує двох верблюдів. Успіх, здається, зовсім близько!.. Але…

 

Провал був колосальним. Погана акустика, яка жодним чином не підходила для опери, тьмяне освітлення, тісні незручні крісла, запах тварин та навозу, що не встиг ще вивітритись після цирку, бездарна постановка та дорогі квитки зробили свою справу – харківці зі старту охрестили "Харківський Колізей" "горе-театром" і "балаганом".

 

Газети назвали театр Муссурі "цирком-балаганом" / Фото: А. Парамонов

 

Заголовки тодішніх газет рясніли обуренням на незручність і дороговизну. Герасим Муссурі не пережив цього останнього удару і тієї ж осені 1912 року помер у злиднях. Його доля стала чудовою ілюстрацією відомої приказки – на чужому горі щастя не побудуєш.

 

Із рук у руки

 

Театр Муссурі, який нажив у Харкові поганої слави, почав переходити з рук у руки. Але нікому зі своїх чисельних власників так і не приніс прибутків чи слави. Він неодноразово перебудовувався, косметично ремонтувався, однак популярним міським майданчиком до революції так і не став. Але оскільки зал був містким, його часто використовували для виступів комуністичних лідерів. Тут лунали промови більшовиків Льва Троцького, Надії Крупської, Фелікса Дзержинського.

 

А 10 березня 1919 року на ІІІ Всеукраїнському з'їзді Рад саме в театрі Муссурі була проголошена Українська радянська соціалістична республіка зі столицею у Харкові і тоді ж була прийнята перша Конституція УРСР. А 31 жовтня 1920 року на цій сцені пройшов великий махновський мітинг.

 

На сцені театру Муссурі в 1920-х роках співали Федір Шаляпін і Клавдія Шульженко, читав свої вірші Володимир Маяковський і танцювала Айседора Дункан.

 

Ера театру Музкомедії

 

Із 1929 по 1987 роки в будівлі театру Муссурі мешкав перший в Україні театр оперети (тепер Музкомедії). Першою виставою, яку показали на сцені української оперети 1 листопада 1929 року, була опера Жака Оффенбаха "Орфей у пеклі", лібретто до якої написав Остап Вишня. У 1930-х роках на сцені театру Муссурі йшли такі легендарні вистави, як "Запорожець за Дунаєм", "Циганський барон", "Ніч перед Різдвом", "Сорочинський ярмарок". 4 листопада 1937 року тут вперше була показана оперета "Весілля в Малинівці", яка згодом набула всесоюзної слави і навіть була екранізована.

 

У цьому залі виступали Шаляпін і Шульженко

 

У радянські часи театр Музкомедії був найпопулярнішим і найбільш відвідуваним театром Харкова, куди ходили і діти, і дорослі. Але, на жаль, жодного фотознімку театру Муссурі радянських часів не залишилося: мабуть, комуністи вважали оперету буржуазним жанром, тому не піарили цей театр в міських фотоальбомах.

 

У кінці травня 1978 року в театрі харківської Музкомедії виступав Володимир Висоцький. У 1980-х роках почався черговий розквіт театру – тут йшли всесвітньо відомі оперети "Сільва", "Летюча миша", рок-опери "Юнона і Авось", "Ісус Христос – суперзірка".

 

Найвідоміші зірки усіх поколінь виступали на цій сцені, адже до того, як в Харкові була зведена нова будівля ХАТОБу, саме театр Муссурі залишався найбільшим театральним майданчиком міста. Молода Алла Пугачова, Андрій Миронов, Олександр Ширвіндт та багато інших радянських зірок виступали тут під час гастролей у Харкові.

 

Театр Муссурі / Фото: mcsimba.livejournal

 

Але все велике колись закінчується. У 1987 році будівля театру Муссурі зачинилася ніби на реконструкцію, Музкомедія переїхала у сусідній будинок культури "Харчовик". У 1991 році відкрилася нова сучасна будівля Харківського оперного театру і про реконструкцію театру Муссурі взагалі забули.

 

Після розпаду СРСР будівлю передали у приватні руки. Там хотіли створити ретро-казино, виставковий центр абощо, але реконструкція старої будівлі з куполом виявилася такою складною, що за останні 30 років ніхто на це так і не наважився. І навряд чи наважиться будь-коли.

 

Цирк Муссурі вид зверху / Фото: Где в Харькове

 

У 2005 році будівля почала руйнуватися, її визнали аварійною, закрили всі входи і позбавили статусу пам’ятки архітектури. Збиралися навіть знести, але й до цього поки що руки не дійшли. Та й розташування навпроти міського моргу не додає інвесторам оптимізму: так собі місце для нового ТЦ чи висотки.

Читати також: Покинутий морг із видатною історією: Як анатом із Харкова бальзамував Леніна