Повідки, намордники і штрафи: Чому настануть нові часи для собачників у Харкові

Віднині за вигул, наприклад, свого Хатіко породи акіта-іну без намордника та ще й у "не відведеному для цього місці" власник собаки повинен буде сплатити штраф від 170 до 340 грн. Це ж стосується і ще майже 50 порід собак, яких держава визнає "небезпечними". 9 листопада набув чинності Закон України, згідно з яким збільшуються штрафи за вигул без повідка та намордника собак "небезпечних" порід, перелік яких, щоправда, Кабмін переглянув у бік суттєвого скорочення (з майже 90 порід у переліку залишилася 51).

 

Перелік небезпечних порід собак

 

Як тепер слід поводитися власникам ротвейлерів та пітбулів, чи є цей закон життєздатним і як контролюватимуть його виконання – про це Depo.Харків поспілкувався з харківськими експертами-кінологами.

 

Фекалії – у пакетик

 

Єдиний момент, який всі – і адекватні власники собак, і експерти, і пересічні громадяни визнають як однозначно позитивний – це необхідність прибирання екскрементів свого улюбленця. Мало кого приваблює прогулюватися по собачих купках, особливо навесні, коли вони чорними горбками починають виринати з-під снігу. Треба! Не прибрав – плати штраф. Все просто й однозначно.

 

"Штрафи за прибирання повинні бути, і було б дуже добре, якщо б механізм притягнення до відповідальності був краще налагоджений", – каже кінологиня патрульної поліції Харківської області Анна Фісун.

 

А от з іншими пунктами нового закону все вже далеко не так однозначно.

 

Питання до "небезпечності" порід

 

А чи справді акіта-іну чи стафордширський тер’єр небезпечніші, ніж німецька та бельгійська вівчарки, яких у затвердженому новому переліку нема? Кінологи одноголосно заявляють – ні.

 

"Перелік "небезпечних" порід, які на вулиці постійно повинні носити намордники, максимально нелогічний, – вважає тренерка-викладачка у кінологічному клубі "Zorro", власниця чотирьох собак Олександра Карпова. – Німецькі та бельгійські вівчарки малінуа не увійшли до цього списку, хоча вони лідирують у силових структурах як захисні штурмові собаки. А от стафордширські тер’єри у списку є, хоча в усіх стандартах породи у цих собак прописана відсутність агресії до людини. Тобто, надягаючи на стаффорда намордник, ми намагаємося убезпечити інших собак, до яких стаффорд може проявляти агресію, але про безпеку людей тут не йдеться взагалі", – каже кінологиня.

 

Олександра Карпова, кінологиня / фото з особистого архіву

 

Те ж саме, за словами Олександри, можна сказати і про пітбуль-тер’єрів – неагресивних до людей у 95% випадків.

 

"Так, багатостраждальних пітбулів, яких завжди представляють як найнебезпечнішу породу, використовували для собачих поєдинків, але вони не вбивці, агресія цих собак – ритуальна, тобто спрямована на те, щоб лякати супротивника, наносити йому каліцтва, але не вбивати. Цікавий факт: бійцівські навчені пітбулі були дуже дорогі (по 20 тисяч доларів), тому їх власники не були зацікавлені в тому, щоб тварини вбивали одна одну. Тому інколи, щоб припинити бій, вкладали їм в пащі свої власні руки, і піт, не бажаючи вкусити людину, розмикав пащу", – розповідає Карпова.

 

Пітбуль-тер’єри не агресивні до людей в 95% випадків

 

Якщо ж якийсь пітбуль проявляв хоча б мінімальну агресію по відношенню до людини, його на місці пристрілювали, тому що в подальшому, в боях він міг би принести більше проблем, ніж вигоди. Через це агресивні до людини пітбулі не мали змоги дійти до наших днів, вони просто "вибраковувалися". До того ж, всі тер’єри – це мисливці, і в них також при виведенні порід виключалася будь-яка агресія до людини, каже кінолог.

А от з породою усім відомого вірного Хатіко – акіта-іну – все ще цікавіше. Ці собаки належать до так званого примітивного типу – давніх порід, що сформувалися самою природою та територіальною потребою, без участі селекціонерів. До них належать такі модні зараз хаскі, лайки, маламути, всі "голі" собаки тощо. Акіти, як і всі "примітивщики", за словами фахівців, складно піддаються загальним правилам дресирування, а ще й важко сприймають тактильний контакт – для таких собак обов’язковий намордник буде справжнім покаранням, вони можуть проявляти в ньому відчутну агресію і навіть кидатися на людей.

 

Кадр із фільму "Хатіко"

 

Намордник як елемент жорстокого поводження

 

Інша частина закону, що набрав чинності 9 листопада, стосується жорстокого поводження з тваринами. Серед іншого, віднині забороняється прив’язувати собаку біля магазину, залишати в авто, а також "дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії; завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення; дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю тварини та її загальному стану" тощо.

 

Олександра Карпова вважає, що примусовий намордник, на якому наполягають в одній частині закону, для більшості собак є тим самим "жорстоким поводженням", проти якого виступають у іншій його частині. "Щонайменше 70% собак у наморднику будуть почуватися значно напруженіше та агресивніше, ніж без нього. Собака в наморднику почувається незахищеною, вразливою і, через це, готовою нападати. Собаки переважно будуть ставитися до намордника стресово і видавати стресові реакції", – вважає кінологиня.

 

Намордник нервує собаку, робить її агресивнішою

 

Водночас намордник не вирішує питання убезпечення оточуючих від собак, лише дратує тварин. "Якими повинні бути намордники? Стандартів нема. У деяких намордниках собака може нанести більші травми, ніж без нього. Наприклад, кане-корсо – велика важка собака. Якщо хазяїн захоче натравити її на людину, то вона самим намордником може покалічити і навіть вбити", – каже Карпова.

 

Як стежитимуть за дотриманням закону

 

Інший момент, який експерти ніяк не можуть пояснити, – як буде регулюватися дотримання закону про намордники і повідки для "небезпечних" порід? Хто буде визначати, до якої породи належить той чи інший собака? Чи будуть поліцейські ходити з фотографіями "заборонених" собак, вишукуючи порушників? І в який спосіб собаки будуть "вилучатися" у власників?

 

"Як це у нас часто буває, закон вигадали, а як його втілювати і як стежити за його дотриманням, ще не вигадали. Що заважає людині сказати, що це зовсім не її собака гуляє без намордника та повідка? Чи що ми саме йдемо в магазин за намордником? Чи в кінологічний центр, щоб собаку привчили до намордника? Вигадати можна будь-що. Якщо нема відеофіксації, та навіть якщо вона є, нічого не спрацює, бо як поліцейський доведе, що в мене порода саме зі списку заборонених? А може в мене не доберман, а дворняжка, схожа на добермана? Загально визнано, що собака, яка не має родословної – дворняжка, а мене ніхто не зобов’язує гуляти з документами на собаку, так само як не можуть оштрафувати дворняжку", – каже Олександра Карпова.

 

Олександра Карпова зі своїми собаками / фото з особистого архіву

 

Кожна собака має власний характер

 

Може здатися, що кінологи надто захищають собак, не визнаючи небезпеки, яку ті можуть представляти для людей (ще свіжий в пам’яті харків’ян випадок, коли п’ятеро мастифів загризли 81-річну господарку). Але професіонали, що постійно працюють з собаками, знають: ці тварини можуть бути агресивними по відношенню до людей і навіть власних господарів. І це залежить не стільки від конкретної породи, скільки від кожного окремого пса і його виховання.

 

Олександра Карпова розповідає, що якось її німецька вівчарка народила п’ятьох цуценят-кобелів. Маючи одних батьків, одну власницю-виховательку, всі брати виявилися абсолютно різними. Один із них проявляв внутрішню домінантну агресію – тобто був готовий піти на конфлікт із людиною. Це було ідеально для роботи в поліції, куди він згодом і потрапив. А його брат чудово прижився у родині з дітьми і кішками, настільки він виявився флегматичним і спокійним. Третій із посліду змалечку показав чудові пошукові навички і відправився працювати у відповідній структурі. Тобто всі цуценята виявилися абсолютно різними, і їм знайшли місце там, де вони були найбільш корисними.

 

"Так само як, безперечно, існують породи, більш схильні до агресії по відношенню до людини (охоронні породи), так я знаю і безліч випадків, коли декоративні маленькі собачки кусали дітей за обличчя і вигризали бабусі око. Декоративні собаки бувають не менш агресивні, ніж собаки великих порід", – каже кінологиня.

 

У 2009 році іспанські ветеринари, проаналізувавши більш ніж одну тисячу випадків проявів собачої агресії, назвали найагресивнішою породою собак у світі – англійського кокер-спаніеля. За даними дослідників, ці собаки значно частіше нападали на власних господарів, ніж представники інших порід. Серед інших агресивних порід були названі ротвейлери, боксери, йоркширські тер'єри та німецькі вівчарки.

 

Олександра Карпова підтверджує цю "вперту" статистику. "Я навчала 12 кокерів, із них п'ять проявляли агресію до своїх власників. А цієї породи нема в "небезпечному" списку, тому що вони ж так мило виглядають зі своїми гарненькими вушками", – каже кінологиня.

 

Англійський кокер-спаніель – найнебезпечніша порода світу, за даними іспанських ветеринарів

 

Кінологиня харківської патрульної поліції Анна Фісун теж вважає, що собак не можна ділити лише за породами. "Кожен собака несе певну потенційну небезпеку для здоров‘я, як і будь-яка тварина. Навіть невеликий собака може травмувати дитину, захищаючи іграшку або спровокувати ДТП, вибігши на дорогу без повідка. Тому кожна людина, стаючи власником собаки, повинна розуміти, що вона несе повну відповідальність за її дії, незалежно від розмірів або рис характеру. Переліки не можуть врахувати те, що більшість власників великих порід собак приділяють багато уваги вихованню та дресируванню, що зводить ризики для оточуючих на мінімум, в той час як собаки, яких в переліку немає, завдають дискомфорт іншим та провокують конфліктні ситуації тощо", – каже кінологиня. 

 

Анна Фісун / фото з особистого архіву

 

Курси для власників і тести для собак 

 

Саме тому експерти сходяться на тому, що ідеальним рішенням було б, по-перше, проводити безкоштовні курси "молодого собаковода", де майбутні потенційні власники могли б дізнатися від професіоналів про всі тонкощі собаководства, підготуватися та морально достигнути, або, навпаки, відмовитися від думки завести собаку. 

 

"Зараз є дуже великі можливості вибору собаки будь-якої породи і тому люди, які бажають стати власниками собаки, повинні детально вивчити особливості поведінки і догляду, принципи виховання та задоволення природних потреб собак в її фізичній активності та враховувати її розміри у дорослому віці. Краще звернутися за консультацією до професіонала, тому що деякі породи абсолютно не пристосовані для життя в квартирі або мають потребу у великих розумових навантаженнях і тому 10-15 років сумісного життя можуть перетворитися у суцільне знищення меблів або постійне перетягування повідка, конфлікти тощо", – каже Фісун.

 

І, по-друге, треба проводити собакам тести на соціальність, які виявили б їхній рівень схильності до агресії та можливість чи неможливість тримати вдома кожну конкретну собаку, без прив’язки до породи. "Для покращення культури собаківництва першочергово потрібно спростити та налагодити систему обов’язкової реєстрації всіх домашніх собак", – вважає Фісун.

 

А Олександра Карпова додає, що в деяких європейських країнах вже давно існує практика тестування собак на соціальність і безпечність для оточуючих. Якщо пес його не проходить, доцільно відправити його на кінологічні курси, а у зовсім безнадійних випадках вилучити чи навіть приспати. "Недостатньо одягнути на собаку намордник. Ми повинні визнати, що є тварини, які не здатні до життя у суспільстві, і це залежить не від породи", – впевнена експертка.

 

Олександра Карпова з собакою / фото з особистого архіву

 

На жаль, мріяти про обов’язкове тестування собак нам поки що не доводиться – в Україні просто немає для цього достатньої кількості спеціалістів.

 

Тож, як каже Олександра, зовсім не намордники і не заборони, людину може врятувати лише адекватність іншої людини.