Політв'язні не здаються: Як Харків бореться за свободу бранця Кремля Балуха

Український активіст, фермер та політв'язень Володимир Балух, якого було засуджено на 3 роки і 7 місяців у колонії-поселенні, голодує з 19 березня. Але як розповіла голова громадської організації "Шторм" Олена Антонова, здаватися він не збираються всупереч всім труднощам. За словами правозахисниці, вона мала нагоду бачитися з політв'язнем. Під час таких зустрічей Антонова пересвідчилась, що Балух у своєму протесті налаштований цілком оптимістично.

"Тримається, – зазначила Антонова, – він дуже сильна людина. Я думаю, що він сильніший за всіх нас. Коли я його бачила в останній раз, він був налаштований дуже позитивно. Він готовий боротися. У нього немає розчарування чи якогось поганого настрою. Він тримається. Його голодування не сухе. Він вживає кисіль, мед. Але схуднув дуже сильно. Медики нічого не кажуть, бо вони не відстежують та не контролюють його стан".

Разом з тим вона зазначає, що керівництво СІЗО не дуже добре ставиться до українця. Більше того – воно створило умови виживання. Проте Балух не тільки не скаржиться на труднощі та негаразди, а навпаки – каже, що "все добре". За словами Антонової, він є людиною, яка протистоїть обставинам.

"Я думаю, що є якась міра насильства, але воно більш моральне, ніж фізичне, – зазначила вона, – я переконана, що ця ситуація з Володимиром Балухом потребує розголосу на увесь світ. Про те, що люди, які не підтримують систему, знаходяться в такому стані".

Не залишаються байдужими до долі кремлівського бранця й у Харкові. Кожного дня група активістів збирається біля російського консульства. Там вони проводять збір коштів, роздають листівки, оновлюють написи на підтримку політв'язнів та спілкуються з перехожими.

Один із таких активістів, Михайло Жадан, розповів, що був вражений вчинками Балуха та тим мирним спротивом, який той чинив окупаційній владі.

"По-перше, це людина, яка чинила беззбройний, відчайдушний, але героїчний опір, - підкреслив він, - цю людину залякували, цю людину били, робили підпали майна, знімали прапор, який він вивісив на даху свого будинку. При цьому навіть поліція приїжджала, знімала. Його заарештовували за це. Він виходив з в'язниці і знов вивішував цей прапор. Це людина, про яку слід писати та говорити. Я вважаю, вчинки Балуха будуть в підручниках історії. І ми будемо вчитися на його прикладі".

Потрапивши за ґрати, Балух у першу чергу почав перейматися долею своєї літньої матері. Його фермерське господарство почало занепадати, а мати, щоб якось вижити, була змушена продавати майно. Проте жінка знайшла підтримку в правозахисників та активістів.

"Його матері, Наталії Володимирівні, вже 77-78 років, – розповіла Антонова, – точно не знаю. Вона дуже гарна людина. Теж тримається. Але у неї є проблеми зі здоров'ям. Ми її підтримуємо фінансово та морально, приїздимо до неї у гості, допомагаємо купувати потрібні речі. Я думаю, що велика допомога йому буде, якщо ми будемо піклуватися про його стареньку маму, бо для нього це дуже важливо. Ми з ним спілкувалися ще до того, як він потрапив за ґрати. Він дуже просив, щоб ми не залишали маму та підтримували її".

За словами Антонової, на сьогоднішній день близько сотні українських політв'язнів стали жертвами переслідувань з боку російської влади. Хтось з них вже сидить за ґратами, хтось перебуває під слідством, хтось отримав умовний термін. Люди бояться, що якщо не сьогодні, то завтра до них прийдуть з обшуками. Загалом, ця проблема тягнеться ще 2014 року. Проте з часом тиск на незгідних дещо змінився. Тепер влада використовує не тільки тюрми, а й залякування та звільнення з роботи. Тому активісти, правозахисники та просто небайдужі люди влаштовують акції, пишуть листи та ноти протесту. Як в Україні, так і за кордоном. Однак російська влада і досі нічого не бажає чути.