Політичний сепаратизм і культ особистості: Що псувало репутацію Харкова в останнє десятиліття

Харків у цьому плані не є винятком. З одного боку, репутацію місту псувало його політичне життя, надмірна любов до "міцних господарників" та розгул сепаратизму в 2014 році. А з іншого боку – у Харкова є свої позитивні моменти, що здатні зробити його більш привабливим в очах українців.

Проросійські сходки та провал "ХНР"

У 2014 році імідж міста серйозно псували сепаратисти. Причому деякі з них мали цілком реальну владу та обіймали високі посади. Своє істинне обличчя вони показали під час Революції Гідності 2013 року. Коли одні люди виходили проти поліцейського насилля та диктатури, інші ж вирішили підтримати тодішнього президента Віктора Януковича. Так, 30 листопада антимайданівці провели у Харкові свій перший провладний мітинг. Вони заявили, що виступають за порядок та стабільність, звинувачували майданівців у неробстві та вимагали повертатися на заводи. Організаторам подібних заходів закидали використання адмінресурсу, залучення бюджетників та найм сумнозвісних "тітушок", які не гидували бити активістів з протилежного табору.

Згодом підтримка "всього стабільного" набула сепаратистського забарвлення. Антимайданівці то вимагали федералізації, то наполягали на референдумі, то взагалі волали, що Харків – це російське місто. На їхніх заходах можна було почути гасла на кшталт "Путін!", "Росія!", "Крим, Донбас, Харків!". Причому скандували вони це під російськими, імперськими та радянськими прапорами. І вся країна, коли відволіклася від подій київського Майдану, це бачила.

Сепаратистський з'їзд у Харкові 22 лютого 2014 року

Але що там "рядові" сепаратисти! 22 лютого 2014 року в харківському Палаці Спорту за тодішніх голови Харківської ОДА Михайла Добкіна та мера Харкова Геннадія Кернеса відбувся "з'їзд депутатів усіх рівнів", що в народі отримав назву "сепаратистський з’їзд". Захід мав очолювати сам Янукович, який тоді вже втік із Києва. Але це не завадило близько трьом тисячам його прибічникам з’їхатися до Харкова. Депутати заявили, що південно-східні регіони разом із Кримом можуть узяти на себе владу до "забезпечення конституційного порядку в Києві". На заході виступав як сам Добкін, так і Кернес. На щастя, той з’їзд завершився нічим. А його головні спікери у прямому сенсі тікали з Харкова у той же день. Шкода, що тимчасово.

Розгул "русской весни" досяг свого апогею 1 березня. Тоді в місті відбувся так званий "мирний мітинг патріотично налаштованих харків'ян", після якого представники проросійських сил уперше захопили будівлю Харківської ОДА. Причому присутні там правоохоронці не чинили активного опору. Прибічники "руского міра" нападали на майданців, били їх та принижували. Чимало людей тоді опинилися в лікарнях. Згодом Кернес заявив, буцімто бійку спровокували самі активісти, кинувши в натовп вибуховий пакет або гранату. Але варто також зазначити, що навіть у найбільш напружені моменти так званої "русскої весни" харківські майданівці продовжували виходити на вулиці. Це незважаючи на цілком реальні ризики насилля з боку їх опонентів. В багатьох інших містах України тоді вже було цілком спокійно.

У той день, 1 березня 2014 року, над ОДА на коротку мить вивісили російський прапор. Це були дуже тривожні часи. Саме тоді у сусідніх Луганській та Донецькій областях сепаратисти захоплювали адмінбудівлі та встановлювали свої порядки. У Харкові вони так само хотіли влаштувати своє "ХНР", вдруге на початку квітня 2014 року захопивши будівлю ОДА. Але не так сталося, як гадалося. Уже 8 квітня будівлю остаточно звільнили від сепаратистів. Сама операція обійшлася без жодного пострілу. На цьому серйозні спроби створити сепаратистську республіку завершилися, а Харків залишився мирним містом. На відміну від інших східних регіонів, тут не було бойових дій із використанням артилерії та важкої техніки. Згодом такі радикально проросійські рухи почали стихати.

Мешканець Москви встановлює прапор РФ над Харківською ОДА / Фото: iPress.ua

Політика по-харківські та культ особистості

А от що точно імідж не покращило, так це окремі політики, які всупереч звинувачуванням у сепаратизмі залишились при владі. Так, Добкін із 27 листопада 2014 року ще на одну каденцію став депутатом Верховної Ради України. Кернес також повернувся після провального сепаратистського з’їзду і у 2015 році переміг на місцевих виборах. Разом із тим не обійшлося без порушення кримінальних справ. Проти Кернеса та його охоронців відкрили кримінальне провадження. Їх звинуватили в тортурах активістів Євромайдану. Суд проходить досі у Полтаві, проте самі засідання неодноразово відкладали – то через відсутність електрики, то відрядження судді, то карантин чи неявку фігурантів тощо. Сам же Кернес наголошував, що справу проти нього просто сфабрикували.

Але не тільки кримінальні провадження робили колишнього мера відомим. Запам’яталася також його манера спілкуватися з іншими чиновниками, а особливо – з політичними опонентами. Зокрема, міський голова прославився тим, що під час засідань дозволяв собі агресивні та відверто хамські коментарі. Деякі його репліки потім розійшлися на меми. Фрази на кшталт "ти кнопка" та погрози "помножити на нуль" стали відомими за межами міста. До речі, соковитими висловами Кернес прославився давно. Ще у далекому 2006 році він разом Добкіним підірвав інтернет-мережу відео, на якому вони намагалися записати передвиборчий ролик. Фрази на кшталт "Трошки текст по-дебільному написаний" та "У тебе нудне обличчя, тобі ніхто грошей не дасть" поповнили золотий фонд української політичної лексики.

Не кращим чином на імідж міста впливають намагання міськради повернути проспекту Петра Григоренка ім’я Георгія Жукова. Його перейменували ще у 2016 році в рамках декомунізації. Проте міськраді це не сподобалося і вона з відчайдушним завзяттям намагається повернути все назад. У 2019 році депутати проголосували за перейменування, що дало початок тривалій судовій тяганині. Проти міськради виступили громадські активісти, які не погоджувалися з поверненням імені радянського маршала. Мерія регулярно програє суди за перейменування, однак і чинний мер Ігор Терехов не відмовляється від рожевої мрії повернути харківському проспекту ім'я сталінського маршала.

У 2020 році у Харкові знов відбулися місцеві вибори. Кернес також взяв участь у цих перегонах. При чому йому не завадила коронавірусна інфекція, з якою тодішній кандидат потрапив до німецької клініки "Шаріте". Через хворобу Кернес жодного разу не з’явився перед виборцями. Але переміг, а його партія отримала більшість в міськраді. Помер Кернес у Німеччині вночі 16 грудня від ускладнень COVID-19. Незважаючи на пандемію, попрощатися з ним з’їхалися 110 тисяч осіб. Це були пишні та багаті похорони з нотами радянщини. Згодом українці стали їх порівнювати з похоронами Йосифа Сталіна у 1953 році. Це явно не ті паралелі, якими може пишатися сучасне та прогресивне місто.

Церемонія прощання з Кернесом у ХНАТОБ / Фото: 057.ua

Після смерті колишнього мера у Харкові оголосили триденний траур, а у місті заборонили всі розважальні та спортивні заходи. Для порівняння: після того, як під Харковом розбився літак з курсантами та загинули 26 молодих військових, траур тривав всього один день. У самій міськраді стали думати над увіковіченням пам’яті Кернеса. Харків’янам навіть запропонували заповнити відповідну анкету. Серед наявних варіантів – перейменувати парк ім. Горького в парк ім. Кернеса, назвати на його честь вулицю або станцію метро, звести пам'ятник.

Прогулянка містом

У Харкові є чимало гарних місць, куди можна запросити гостей з іншого міста. Наприклад, запропонувати їм прогулятися центром, покататися на канатній дорозі, відпочити в одному з міських парків. Щоправда, запрошуючи гостей до парку Шевченка, варто проявити обережність. Будь-які порушення правил можуть потягти за собою серйозні неприємності. Буде добре, якщо справа обмежиться просто грубим зауваженням з боку тамтешніх охоронців. Ще у 2019 – на початку 2020 року можна було почути вкрай обурливі новини про їхню агресивну поведінку. Зокрема, охорона побила двох харківських студентів, а вже згодом дісталося туристу з Ізраїлю. Хлопець не в той час і не в тому місці вирішив зняти замерзлий фонтан. А не так давно охоронці змусили дітей присісти сотню разів за те, що ті сміли кататися на гойдалках. Такі неприємні новини вийшли за межі міста. І той факт, що центральний парк перестав бути безпечним місцем, явно не покращив образ Харкова в очах українців.

Також Харків ризикує отримати репутацію місця, де не надто цінують історичні та архітектурні пам’ятки. Частина з них перебуває в напівзруйнованому стані, а деякі взагалі зникли з мапи міста. На цій проблемі вже давно наголошують історики, архітектори та громадські активісти. За їхніми словами, Харків поступово губить своє історичне обличчя. Наприклад, у місті довгий час руйнувався будинок Сурукчі, пам'ятка архітектури місцевого значення кінця ХІХ століття. Це одна з небагатьох будівель в стилі неоренесансну, яка дожила до сьогодні. Колись там мешкав визначний харківський лікар-оториноларинголог Степан Сурукчі. Але через відсутність відповідного догляду будівлю довели до жахливого стану. Минулого року стало відомо, що будинок стане частиною житлового комплексу. Але його функціональне призначення поки що не відоме.

Занедбаний будинок Сурукчі в Харкові / Фото: ХарківТудей

Не побачиш тепер Будинок сестер Синякових на Никитинському провулку. Там на початку ХХ століття жили доньки харківського купця Михайла Синякова – Зінаїда, Надія, Марія, Оксана та Віра. Колись там кипіло культурне життя, чимало яскравих літераторів початку ХХ століття встигли побувати в тому будинку. Не дарма Синякових колись прозвали футуристичними музами. Але з часом будинок без належного догляду почав руйнуватися. Харківські активісти вимагали владу взяти будівлю на облік як пам'ятник історії. Але цього не сталося. Будинку сестер Синякових не стало в 2018 році. Тоді старовинну садибу зруйнували всього за пару днів. Звісно, що про подібні випадки відомі у першу чергу людям, які серйозно переймаються збереженням пам’яток. Проте і пересічні туристи можуть помітити ці старовинні та колись гарні будівлі, що сьогодні стоять пустими та занедбаними.

Що робить місто видимим

Частина харків’ян переконана, що Харків – це культурна столиця України. Мешканці інших міст про це навіть і не думали. Також про Харків говорять як про студентську столицю. Тут дійсно чимало вишів, в яких навчаються студенти з різних країн світу. У Харкові іноді проходять справді визначні культурні та спортивні події. Одним із таких яскравих заходів, що надовго запам’яталася харків’янам, став благодійний концерт гурту Queen 12 вересня 2008 року.

Саме з нього легендарний гурт розпочав свій тур Європою. Сам концерт проходив під гаслом "Life must go on!". Музиканти присвятили його пам'яті свого друга, фронтмена гурту Фреді Меркьюрі, який помер від СНІДу в 1991 році. Так як гурт в першу чергу цілився на студентську аудиторію, то для свого туру вирішив обрати саме Харків. Цікаво, що того вечора музикантам вдалося побити відразу кілька рекордів. Концерт "Life must go on!" став найбільшою подією України, присвяченою боротьбі зі СНІДом. Також то був один з наймасштабніших концертів в історії країни. Трансляцію з площі Свободи тоді дивилася вся Україна.

Пізнав Харків і масштабні спортивні події. Так, 18 квітня 2007 року українці дізналися, що наступний чемпіонат Європи з футболу проходитиме в Україні. Для проведення матчів обрали декілька міст, серед яких був і Харків. Під час Євро-2012 місто відвідали понад 110 тисяч вболівальників. До цього Харків не знав такого туристичного буму. Це не тільки подарувало харків’янам яскраві враження від спортивної події, але й зробило місто більш відомим у Європі. До того ж, завдяки чемпіонату Харків став значно охайнішим. Щоб підготувати місто до напливу вболівальників, реконструювали головний  стадіон, модернізували аеропорт, облагородили вулиці та набережні. Що було приємно і туристам, і самим харків'янам.

Хода вболівальників із Нідерландів у Харкові / Фото: Вечірній Харків

До речі, про футбол. Саме у Харкові з’явися всесвітньо відомий хіт про російського президента – "Путін — х*йло!". Завдячувати шлягеру варто фанатам харківського "Металіста". 30 березня 2014 року перед матчем з донецьким "Шахтарем" вони вперше виконали цю приспівку. Час був вельми підходящим – Росія анексувала Крим, почалися бойові дії на Донбасі. Згодом харківський хіт розлетівся по всій Україні та вийшов за її межі. Наразі про Путіна продовжують співати під час футбольних матчів. На радість Росії та всіх росіян, звісно.

Також на позивний імідж міста добре впливають масштабні культурні події, які для мешканців інших міст стають стимулом кинути все та хоча б на пару днів завітати до Харкова. Наприклад, на Вертеп-Фест до міста з’їжджаються гості зі всієї країни. Або ж взяти триєнале екологічного плакату "4-й Блок", який у Харкові проходить кожні три роки. У виставці беруть участь художники та дизайнери не тільки з України, а й всього світу. Соціальні ініціативи також покращують образ – будь то проект "Читай-Пиши", який дозволяє дітям з прифронтових територій долучитися до літературного процесу, або "Олені святого Миколая", які вже не один рік дарують свято малюкам з "сірої" зони. Так, подібні ініціативи навряд відомі широкому загалу, проте для обізнаних людей привабливість міста вони точно підвищать.