Поховання немовляти та села доби Золотої Орди: Як науковці руйнують міф про Дике поле на Слобожанщині (ФОТО)

На сьогодні харківські учені досліджують три історичні епохи біля Кицівської пустелі, що розташована на території Чугуївського району. Розкопки тривають, однак уже зараз можна говорити про надзвичайний успіх цьогорічної експедиції.

 

Про поховане в підполі немовля, про "гнів богів" під час розкопок і про ліквідацію "білих плям" в історії Ординських часів на Харківщині Depo.Харків розповів кандидат історичних наук, співкерівник археологічної експедиції Харківської гуманітарно-педагогічної академії Віктор Квітковський.

 

На фото: Віктор Квітковський

 

Археологи з Харківської гуманітарно-педагогічної академії у спрівробітництві з Науково-дослідним центром Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України п'ятий рік поспіль проводять розкопки біля села Кицівка Чугуївського району, біля знаменитої піщаної пустелі. У давнину тут існувала старовинна переправа, біля якої в різні епохи любили селитися люди. На цьому місці здавна стикалися військові і цивільні, осілі й кочовики. Тому, кажуть дослідники, не випадковим є велике різноманіття археологічних слідів різних епох, що накопичилися саме на цьому місці – на давньому магістральному шляху.

 

У цих розкопках науковцям допомагають студенти, вчителі, школярі, волонтери, краєзнавці. Історики кажуть, що до початку розкопок на Кіцевському археологічному комплексі історія Харківщини між IX (Салтівська культура, про яку ми вже писали) та XVІІ століттями (часами заселення Слобожанщини) майже не досліджувалася. І знахідки можуть пролити світло на білі плями нашої історії.

 

 

Кицівський археологічний комплекс (він складається із поселення, яке зараз розкопують археологи, кремаційного могильника та городища) відкрив дослідникам не одну, а відразу три історичні епохи. Найдавніший культурний шар (нашарування ґрунту в місці проживання людей, в якому знаходять поховання, залишки житлових споруд, зброю, посуд, прикраси тощо) відноситься до III-V століть нашої ери – епохи так званого Великого переселення народів, коли різні племена та народи Європи після вторгнення гунів у Римську імперію почали переселятися в різних напрямках.

 

"Тут ми маємо справу або з Київською, або з Пізньозарубинецькою археологічною культурами. У цьому шарі ми знайшли господарські ями, споруди, фрагменти керамічного посуду, декілька уламків прикрас із бронзи", – розповідає Квітковський.

 

Другий археологічний шар, який відкопали дослідники на Кицівському поселенні – їхня особлива гордість. Це рідкісний і малодосліджений на Харківщині шар розвиненого Середньовіччя – доби Золотої Орди XIII–XIV століть.

 

 

 

"В історії довгий час вважалося, що після того, як Батий пройшов руськими землями і фактично занапастив розвинену Київську Русь, на всіх наших землях настала так звана доба Дикого Поля – доба запустіння території Слобожанщини. Але останніми десятиріччями ця теорія активно спростовується багатьма дослідниками, нарешті заповнюються білі плями нашої історії і ми починаємо бачити, що ніякого Дикого Поля в розумінні здичавілості і безлюддя тоді не було. За археологічними розвідками знайдено вже з десяток осілих поселень Ординської доби, із доволі розвиненим господарством, з ремеслами тощо", – каже Квітковський.

 

Так і на Кицівському поселенні археологи досліджують велике житло з вогнищем. У земляній підлозі цього житла було знайдене поховання із залишками кістяка немовляти.

 

"Аналогії подібних поховань ми можемо простежити в етнографічних матеріалах українців, коли під підлогою, яка традиційно була земляною або глиняною, ховали новонароджених, нехрещених, часто небажаних дітей", – розповідає археолог.

 

Віктор каже, це вже друге поховання на Кицівському комплексі. Попереднього сезону тут вже знайшли поховання дорослого чоловіка, з яким провели язичницький обряд очищення вогнем. Ця знахідка значно поповнила уявлення істориків про світогляд і традиції наших середньовічних предків.

 

 

Цього сезону вдалося знайти й інші предмети, які дозволяють історикам з упевненістю сказати, що це було осіле, а не кочове поселення: залишки рибальської сітки з гачком, бойовий кинджал, ключ, який підтвердив дослідникам датування XIII–XIV століттями.

 

"Також ми відкопали два клейма на денцях керамічних посудин, і припускаємо, що тут міг жити гончар, який виготовляв посуд на продаж. Окрім того, ми знайшли залишки стінок металургійного горна. І в майбутньому сподіваємось розкопати і сам горн. Це доводить, що тутешні мешканці займалися і обробкою металів. Тобто все говорить про те, що поселення це було осіле, а не кочове, люди тут займалися ремеслами та промислами", – розповідає археолог.

 

І третій, найновіший шар – це шар XVII століття, безпосередньо поселення, яке невдовзі стане нині відомим селом Кицівкою.

 

 

"Окрім трьох досліджених шарів, нам зустрічалися і матеріали епохи бронзи, траплялися навіть фрагменти неолітичного посуду. Наша пам'ятка унікальна тим, що по ній можна простежити історію заселення заплави річки Великої Бабки від неоліту до XVII століття", – каже Квітковський.

 

Він пригадує, що на початку червня, коли проходили розкопки, погода була не надто сприятлива – було холодно, постійно дощило.

 

"Є така прикмета, в яку вірять археологи, – якщо боги наших пращурів силами природних явищ не дають легко отримати археологічний матеріал, то він буде цікавим. І цього польового сезону ми дійсно були винагороджені – наші знахідки справді виявилися досить інформативними і, безперечно, збагатять археологічний "літопис" рідного краю", – підкреслює співкерівник експедиції.

 

 

 

Читати також: На Харківщині в могильнику салтово-маяцької культури знайшли тисячолітні чоботи