Небезпечний парк, смертельний притулок та зруйновані пам’ятки: ТОП-місць Харкова, за які стає ніяково

Можливо, у кожному місті знайдуться свої моменти, за які доведеться ніяковіти перед гостями. І Харків тут не є винятком. Хтось із харків’ян переймається тим, що міська влада викидає мільярди на фінансування іміджевих проектів, когось засмучують напівзруйновані історичні пам’ятки. А хтось переймається тим, що гості знайдуть проблеми просто у центрі міста.

Небезпечний парк

Оновлений парк Шевченка доволі гарний, що відмічають як самі харків’яни, так і туристи. Здавалося б, це чудова локація для прогулянок: тут є затишні алеї, розлогі дерева, яскраві клумби. Але безпечним це місце вже не назвеш, дарма, що центр міста. І причина тут зовсім не у п’яних компаніях, які чіпляються до відпочивальників. Проблема в охороні, яка подекуди виходить далеко за межі дозволеного.

Так, минулого року харків’ян обурила історія побиття двох студентів. Про інцидент розповів Сергій, один з постраждалих. Його подрузі під час прогулянки стало зле,тому він завів дівчину до вбиральні. Але невдовзі до кабінки почали ломитися охоронці. За словами Сергія, вони схопили подругу за руки, витягли з кабінки і вдарили у живіт. Самого хлопця жорстоко побили. Свої дії охоронці пояснили тим, буцімто у вбиральнях закриваються наркомани. Чоловіки при цьому сміялися та кепкували зі студентів. Сміялася і прибиральниця вбиральні, яка і покликала охорону.

Охорона Саду Шевченка побила людей / Фото: Об'єктив

Черговий скандал стався у минулому грудні. Цього разу від рук та ніг "доблесних" охоронців постраждав турист. Громадянин Ізраїлю захотів сфотографувати замерзлий струмінь води знаменитого "мавпячого" фонтану. Побачивши на снігу дитячі сліди, хлопець вирішив спуститися всередину задля гарного кадру. Невдовзі до нього підійшли декілька охоронців. Вибачень та пояснень вони чути не хотіли. Чоловіки силою потягли хлопця до кімнати охорони. По дорозі вони його ще й побили. Після цього інциденту він знімав побої в поліції.

Так що порушувати внутрішні правила парку Шевченка може бути вельми небезпечно. І добре, коли справа обмежиться просто грубим зауваженням та легким переляком. Але разом із тим правил у саду Шевченка стає більше. Раніше тут "кошмарили" людей за ходіння по газонам. Потім стався скандал із вуличними музикантами. Тодішній секретар Харківської міськради Ігор Терехов заявив, що треба обмежити виступи вуличних музикантів. Мовляв, до міськради звернулися харків’яни, які бажають тиші. Охорона парку із властивим їй завзяттям почала виконувати нову норму і ганяти вуличних музикантів. Так, 20 травня охоронці заборонили грати євромайданівському трубачу Костянтину Олійнику. Наступного дня не дозволили виступати відомому бандуристу Миколі Гришко. Це все при тому, що на алеях з колонок безперервно лунає музика.

Раніше гостям можна було сміливо радити прогулянки парком Шевченка. Тепер ця впевненість зникла. Раптом вони через банальну необізнаність порушать якісь правила чи просто не сподобаються охороні? Нові реалії змушують сумувати за часами, коли найгіршим елементом парку (а також невичерпним джерелом для кепкувань) був фонтан з мавпами. Жарти-жартами, але банальний несмак не несе загрози оточуючим.

Харків'яни масово протестували проти дій охорони саду Шевченка / Фото: Вгороде

Зараз міська влада обіцяє виправити ситуацію: дозволила грати вуличним музикам, обіцяє відвести місця, де можна буде ходити по газонах. Найближчими місяцями буде видно, як мер вміє виконувати обіцяне під час передвиборчої кампанії.

Усе за завищеними цінами

Звісно, зовні парк Горького виглядає вельми привабливо. Це те місце, куди добре запросити друзів із іншого міста. Або просто провести вихідні з родиною. Проте і за це місце може стати ніяково. По суті, парк Горького – це один із наймасштабніших та найдорожчих іміджевих проектів. Міська влада з 2012 року витратила шалені гроші на його модернізацію та будівництво нових об’єктів.

"Усе це відбувається, як правило, із суттєвим завищенням кошторисів, суттєвим завищенням вартості будівництва, – наголосив голова правління ГО "Харківський антикорупційний центр" Дмитро Булах. – Є питання щодо граніту, щодо газонів, щодо ремонту туалету за 200 тисяч доларів. Там майже кожен тендер за невеликими винятками – це переплати, це придбання матеріалів за завищеними цінами. Усе завищується вдвічі чи більше. Тобто ти береш всю цю номенклатуру, порівнюєш із тим, що є на Prom.ua. І бачиш суттєві переплати майже на кожному рядку".

За його словами, реконструкцію парку Горького проводили за кредитні кошти. Згідно з договором, під заставою опинилася частина будівлі Харківської міської ради, метрополітен, Палац спорту та інші об’єкти міста. Однак із виплатою цього кредиту виникли проблеми. Минулого року кредитодавець навіть подав до суду через несплату грошей, які місто більше дев’яти років тому позичило на проведення реконструкції та закупівлю нових атракціонів.

Елітний туалет із акваріумом у Парку Горького / Фото: АТН

"Взагалі у мене велике питання щодо міських пріоритетів у фінансуванні цих всіх розважалочок та маленьких покращень, – наголосив Булах. – Це у той час, коли у місті великі проблеми з медициною. Ми бачимо, як місто провалило боротьбу з коронавірусом, у тому числі через недостатнє фінансування. Ну, і загалом інженерна та житлово-комунальна інфраструктура знаходяться просто в ганебному стані. У тому числі через недостатнє фінансування. Мені здається, що пріоритети мали би бути іншими".

Тісні клітки з пригніченими тваринами

Зоопарк – це ще один улюбленець міської влади, на який вона не шкодує грошей. Його реконструкція стартувала у липні 2016 року і мала завершитися через два роки. До цього часу в зоопарк влада продовжує вкладати чималі кошти. І багато чого купляється за завищеними цінами, кажуть активісти ХАЦ. Інколи це доходить до смішного. Зокрема, харків’яни вже встигли пожартувати над шикарним харчуванням місцевих мавпочок. Так, у 2019 році там закупили фрукти по явно завищеним цінам. Наприклад, один кілограм бананів коштував 95 грн за кг, апельсинів – також 95 грн, волоських горіхів – 88,4 грн.

"Більше 2 млрд гривень витрачено на реконструкцію зоопарку, – зазначив Булах. – Я думаю, що загальна сума буде десь під 3 млрд грн. І у мене так само питання щодо розподілу коштів. Чому мільярди гривень ідуть в зоопарк? Це в той час, коли, вибачте, в поліклініці в туалет неможна нормально сходити? Бо він або відсутній, або закритий, або там умови взагалі такі, що просто моторошно".

Харківський зоопарк із висоти / Фото: Стройобзор

Сам зоопарк відповідає нормам ХІХ століття, переконаний він. Тоді зоопарки будували в центрі міста, вони були маленькими, а їхні кільки – тісними. Звісно, що про комфорт тварин тоді ніхто навіть не думав. Якщо говорити про сучасні підходи до зоологічних садів, то зараз їх прийнято будувати на великій території. Щоб умови там були більш-менш приближені до природних. Що на маленькій площі харківського зоопарку взагалі неможливо забезпечити.

Місце з недоброю славою

Разом із тим, у Харкові є місце, яке заслужило недобру славу як в самому місті, так і далеко за його межами. Мова йде про комунальне підприємство "Центр поводження з тваринами". За словами зоозахисників, там щороку масово вбивають безпритульних собак та котів. Як розповіла керівниця ГО "Зоозахисне об’єднання "Разом" Олена Кравченко, це підприємство відкрилося напередодні Євро-2012. Тоді ж воно взяло курс на реалізацію програми Харківської міськради, і комунальники в свою чергу почали усипляти тварин. До цього в Харкові використовувалися цілком цивілізовані методи – тварин ловили, стерилізували та випускали.

"У нас дуже багато нестерилізованих тварин, – розповіла Кравченко. – Немає контролю, реєстрації. Звісно, багато тварин живуть на вулиці. І вони таким чином вирішили, що всіх їх треба виловлювати та усипляти. А прилаштування складало 2-3 відсотки. Відлов проводився в колосальних масштабах. Перед Євро-2012 відловлювали по 15 тисяч собак на рік. І це все дуже щедро сплачувалося з бюджету. Ми пам’ятаємо, що 100-120 доларів йшло на вбивство однієї собаки… Це бізнес на проблемі. Коли в перші роки роботи ми зверталися до підприємства, там говорили, що нічого нового, тільки бізнес. Нам в міськраді посміхались та казали: "Так, це зручно. Собак бути не повинно".

Як зазначила зоозахисниця, у Центрі виживає всього 3-5 відсотків тварин, яких довго тримають в хороших вольєрах. Проте 90 відсотків усипляють. Про що свого часу зізнавався як колишній директор комунального господарства Роман Нехорошков, так і директорка комунального підприємства Юлія Цибулька. За словами Кравченко, така практика порушує дух та букву закону. Бо з одного боку, Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист домашніх тварин, яка проголошує цінність кожної живої істоти. А з іншого, в жодному українському законі евтаназія не прописана як метод регулювання численності. До того ж, Цивільний кодекс наголошує, що у притулку тварина має утримуватися протягом двох місяців до того моменту, коли її знайдуть господарі.

Центр поводження з тваринами / Фото: Харків інфо

"Комунальне підприємство ще має ставити тварин на баланс, – нарікає Кравченко. – Але воно цього не робить. Іде масовий відлов собак, а з 2015 року почали відловлювати ще й котів. З цим боролись навіть через суд. І плановий відлов котів суд забороняв. Допускалося це робити виключно у випадку якихось захворювань. Але через рік після рішення суду вони все одно планують відлов 3 тисяч котів з виявленими хворобами з території міста. Але як можна виявити хворобу у котів, що бігають? Тобто це знов маніпуляція законом та рішенням суду".

Разом з тим, комунальне підприємство отримує шалені гроші. З 2012 року на нього витратили 193 млн грн бюджетних коштів. Там чималий штат персоналу та дорога інфраструктура. І при цьому в Центрі стерилізують всього 2-3 відсотки тварин, хоча ця процедура достатньо доступна. Проте таким цивілізованим методом регуляції їхньої чисельності передусім займаються зоозахисники. Причому за власні кошти.

Місцева влада обіцяє вирішити всі проблеми з Центром поводження з тваринами.

Харків губить історичне обличчя

Звісно, дорогих гостей можна не вести ні в парк Горького, ні в парк Шевченка. Можна просто провести невеличку екскурсію містом. Щоправда, під час цих прогулянок вони час від часу помічатимуть обшарпані та занедбані будівлі. А шкода – деякі з них доволі цікаві як з точки зору архітектури, так і історії. У Харкові чимало таких пам’яток занепадає без належного догляду.

Наприклад, легендарний Будинок Сурукчі все ще можна знайти на Садовій вулиці. Це пам'ятка архітектури місцевого значення кінця ХХ століття. Свого часу тут мешкав видатний харківський лікар-оториноларинголог Степан Сурукчі, один із провідних медиків свого часу. У себе вдома він безкоштовно читав лекції лікарям та студентам, працював з патологіями ЛОР-органів, влаштовував творчі зустрічі, які приваблювали місцеву інтелігенцію. Дім по праву вважався одним з інтелектуальних осередків тогочасного Харкова.

У квітні 2020 року стало відомо, що легендарний будинок Сурукчі стане частиною елітного житлового комплексу. На той момент пам'ятка знаходилася у жахливому стані: були розбиті вікна, які хтось застелив картоном, сходи та тераса опинилися у напівзруйнованому стані, на стінах красувалися криві графіті, а на підлозі лежали купи сміття та недопалків. За словами активістів, це результат схеми "тихого вмирання", яку свого часу застосувала міська влада. Це коли покинуті будівлі спершу доводять до такого стану аварійності, що їх вже неможливо врятувати. А потім просто зносять.

Мистецька акція в занедбаному Домі Сурукчі / Фото: Об'єктив

Ще один такий багатостраждальний будинок колись належав диригенту та педагогу Іллі Слатіну. Саме він доклав руку до створення Харківського музичного училища в 1883 році. Показово, що свого часу випускників цього закладу приймали в консерваторіях Москви та Петербургу без екзаменів. Також Слатін створив Харківську консерваторію та організував симфонічний оркестр Харківської філармонії. Але на сьогодні його будинок пустує. Не краща ситуація із колишнім музичним училищем на Полтавському шляху. Свого часу будівля була спотворена поганим ремонтом, а зараз вона перебуває в напівпокнутому стані.

Взагалі у Харкові можна побачити чимало старих будівель на різній стадії руйнування. Харків рік за роком втрачає унікальні пам’ятки історії та архітектури. Деякі будівлі за належних ресурсів ще можна відновити, проте деякі перетворилися мало не на руїни. Так Харків і губить своє історичне обличчя.