Міські легенди: Як били правоохоронців у Харкові

У Харкові 11 грудня близько 22:30 сталася масова бійка, в якій постраждали п'ятеро співробітників поліції, їм знадобилася госпіталізація. Причому спочатку бійка виникла між двома групами нетверезих чоловіків, а вже після прибуття поліцейських ворогуючі групи об'єдналися та побили полісменів.

Слід зазначити, що бійка з представниками закону саме за таким сценарієм зовсім не нова для нашого міста. При цьому агресивні дії проти представників влади за всіх часів були справою невдячною та небезпечною. Дозволити собі "метушку" з "кокардами" або "синіми шинелями" могли тільки владні або маргінальні злочинні елементи. І, звичайно, завжди був варіант "потрапити під гарячу руку".

Ресторан " Черемшина " , 1988рік

Епічна битва з міліцією відбулася у горезвісному ресторані "Черемшина" на Холодній Горі у Харкові взимку 1988 року. Цей заклад не відрізнявся ані гарною кухнею, ані зразковим обслуговуванням, але завжди користувався популярністю у представників кримінального світу. Розташований він був на вулиці Соціалістичній (зараз – Волонтерська), на межі багатоповерхового мікрорайону та приватного сектору, який називали "Гіївка". Улюблене місце відпочинку місцевих "нетрудових елементів", ресторан "суто для своїх".

Напередодні нового 1989 року в залі, як завжди, підібралася різношерста і своєрідна публіка, причому багато хто прийшов відпочити з дружинами та подругами. Конфлікт почався через музику, що виконувалася місцевим ансамблем, між авторитетом з Лисою Гори "Беном" і компанією торговців з Центрального ринку. За "Бена" одночасно і з ентузіазмом заступилися місцеві шахраї. І все було б, як завжди — побилися, потім помирилися, випивши "мирову" і до наступного разу. Адміністрація закладу до таких ситуацій була привчена. Але хтось із мешканців сусіднього будинку викликав міліцію.

Наряд з чотирьох молодих постових, що приїхав з Ленінського РВВС, потрапив саме "під гарячу руку", коли в самий розпал конфлікту спробував скрутити першого-ліпшого відвідувача. Майже одразу вся невитрачена до цього агресія вилилася на голови молодих ППС-ників.

Особливо відзначився холодногірський боєць "Шуня", який вже на вулиці відправив трьох міліціонерів у нокдаун, а четвертого врятувало те, що він встиг зачинитись у машині.

Але ж цим епізод не закінчився! Після перемоги над міліціонерами компанії, які ворогували, об'єдналися і за старовинною ресторанною традицією, зсунувши столи, продовжували гуляти вже разом. Однак на допомогу потерпілому екіпажу виїхали ще чотири – два з Ленінського РВВС та два з Жовтневого. І ось після того, як новоприбулі разом з уцілілими міліціонерами увійшли до приміщення ресторану "Черемшина", почалася справжня битва, з поламаними меблями та розбитим посудом. Затримали всього трьох особливо п'яних відвідувачів, які до конфлікту жодного відношення не мали, решта вдало вийшли провулками "Гіївки".

Звичайно, за підсумком, переможцями виявились представники МВС (крім перших чотирьох прибулих). Внаслідок цього інциденту п'ятеро учасників з боку злочинного світу отримали по п'ятнадцять діб – звичайно ж, після того, як з'їздили до райвідділу та "домовилися" про неформальне відшкодування моральної та фізичної шкоди. Без особливих втрат для здоров'я – для них справа була звична.

А ось представники закону постраждали серйозніше. Найбільше дісталося сержанту-водієві з Жовтневого райвідділу, якому Ліна, дружина "Шуні", пробила голову підбором туфлі, попередньо знявши її з ноги. Але всі залагодили по-тихому, без галасу. Ця "зустріч" залишилася лише у пам'яті старожилів. А "Черемшину" на початку 1990-х просто закрили.

Будинок торгівлі, 1993 рік

Мабуть, ніколи і ніде в місті навіть у самий розквіт "наперстків" не було такої кількості "верстатів", як у 1993-му під універмагом "Будинок Торгівлі" на Благовіщенському ринку. "Під будиночком", як говорили ділові люди в ті часи.

1993 рік, Центральний ринок, універмаг "Будинок Торгівлі". "Незаконні азартні ігри" у вигляді гри в наперстки поставлені на потік і "працюють майже офіційно". Усі представники закону від простих постових до співробітників міського управління, яке розташоване за сто метрів, "підгодовані" і не заважають "працювати".

Уздовж універмагу працюють десять (!) бригад "наперсточників". У кожній – свій "бригадир", а безпосередньо у "роботі" головний "нижній" – той, хто крутить наперстки та бере гроші. В одному зі верстатів таким "нижнім" працював "Вишня", хирлявий підліток років 14-15. Ось через нього і сталася досить серйозна сутичка за участю місцевих "ігрових" та працівників міліції.

Літній недільний ранок на ринку, покупців під "Будинком Торгівлі" — суцільний безперервний потік. Група міліціонерів у формі, попередньо знявши кашкети, щоб не бути поміченими у натовпі, "прийняла" "Вишню". Мало того, що затримання вийшло непомірно жорстоким – пацану на злам вивернули руки, так ще й міліціонери виявилися "залітними", із сусіднього району, хотіли по-швидкому грошей "заробити". У ті часи авторитет міліціонерів як представників закону впав практично до нуля, і поводилися з ними "під будиночком", м'яко кажучи, фамільярно. Так це зі "своїми", "пригодованими". А тут чужі, ще й хлопчика ламають!

Першим відреагував бригадир "Кара", колишній борець-вільник. Міліціонера, що вів скрученого "Вишню", раптово ззаду жорстко взяли на задушливий прийом, з ліктем під підборіддям, і з наступним кидком через стегно. Це послужило сигналом для інших: протягом тридцяти секунд усі міліціонери, які брали участь у цьому затриманні, лежали на асфальті перед "Будинком торгівлі". Причому одному з них дісталося ззаду ящиком з-під пива. Усіх п'ятьох швидко підняли на ноги та відвели за універмаг, на стоянку автовокзалу – "робота" майже одразу відновилася. А з "потерпілими" міліціонерами, які стояли поруч із опущеними очима, ще провели усну роз'яснювальну бесіду про неприпустимість подібних дій, особливо в межах чужого району. У міліціонерів, до речі, все обійшлося без серйозних каліцтв. А у рідному відділенні їм ще й догану зробили – постаралися впливові "наперсточники".

"Магістраль". Південний залізничний вокзал, 1998 рік

"Магістраллю", за однойменною назвою магазину, називали частину вулиці Червоноармійської навпроти Привокзальної площі у Харкові. Також хлібне місце для шахраїв – майже вокзал, а "домовитися" про безперешкодну роботу простіше.

"Клева", знаменитий харківський шахрай на "Магістралі", "ламав" гроші. Причому, перебуваючи у стані серйозного наркотичного сп'яніння, поводився зухвало і нахабно. Саме його поведінка, а не злочинний промисел, привернула увагу старшини з Лінійного відділення міліції.

Спробувавши втихомирити вокзального шахрая, старшина (до речі, у формі) сильно смикнув його за комір дублянки. І на цьому конфлікт як би закінчився, "Клева" вибачився, і міліціонер пішов далі. Але через півхвилини "Клева" помічає, що у нього на його "новій дублянці" після ривка старшини вирвано гудзик "з м'ясом". Старшина, досить огрядний та повільний, все ще був у межах видимості, і неадекватний "Клева" побіг услід, наздогнаві ривком відірва міліціонеру хлястик ззаду на шинелі! А коли старшина обернувся, йому було вручено його ж хлястик зі словами "тепер ми в розрахунку"... І цей немолодий міліціонер, співробітник Міністерства внутрішніх справ, зовсім поруч зі своїм відділенням, стояв з хлястиком від своєї шинелі і безпорадно дивився на вуличного шахрая! Так було…

Звичайно, ставлення до правоохоронців прямо пропорційне ставленню до влади загалом. Дуже шкода, що такі інциденти, як бійка з поліцейськими, мають місце і зараз. Без поваги до представників закону, на жаль, функціонал цих працівників досить низький.