Магічні пігулки і теорії змов: Які фейки принесла українцям пандемія коронавірусу

Теорії змови, магічні пігулки, які вилікують COVID-19, тисячі заражених, яких приховує влада, та вертольоти, що проводять дезінфекцію з повітря – ситуація, коли суспільство змушене існувати в ситуації паніки та невизначеності, як ніколи сприятиме забрудненню інформаційного простору.

За словами редакторки інформаційної кампанії "По той бік новин" Альони Романюк, всі ці фейки умовно можна розділити на три категорії. До першої належать різного роду конспірологічні вкиди та теорії змови. Яскравим прикладом є повідомлення про те, що коронавірус є бактеріологічною зброєю. Поширюються вони з панічним меседжем "нас хочуть знищити". Щоправда, постачальники самої "бактеріологічної зброї" в різних версіях можуть бути різними. За однією теорію, її винайшли американці, за другою – китайці, а за третьою – європейці.

"Друга категорія фейків – це про ліки від коронавірусу, – розповіла Романюк. – Що мене найбільше обурює в цій категорії, то це те, що з людей намагаються виманити гроші. Наприклад, розповідаючи, що інгаляції "Декасану" допомагають здоровим людям в профілактиці коронавірусу. Це брехня, яка з життям не має нічого спільного. Або про те, що треба брати жіночу прокладку, клеїти її на маску, капати на неї прополіс і так ходити. Що взагалі маячня! Тим не менш, люди в це вірять. І навіть роблять такі речі, які можуть їм нашкодити – що в першому, що в другому випадку".

Третя категорія фейків – це ті, які нагнітають паніку. Дуже багато таких лунають з Російської Федерації. Є фейк, який до неможливості смішний, але він поширювався блискавично. Він про вертольоти, які будуть оприскувати міста дезінфектором о п'ятій ранку, тому треба сидіти вдома і не виходити. Це дуже смішно, але люди і в це повірили.

Романюк пояснює, що в такій складній ситуації людям не вистачає офіційної та достовірної інформації. Також дає про себе знати негативний досвід Чорнобильської катастрофи, коли радянська влада приховувала від громади вкрай важливу інформацію. Свою роль відіграє і звичайне людське бажання знаходити якісь прості та зрозумілі рішення. Люди хочуть думати, що десь є якась чарівна пігулка, яка допоможе вберегтися від страшної інфекції. Крім того, дається в знаки атмосфера розгубленості та невизначеності, бо коли суспільство стикається з чимось новим та незрозумілим, в ньому починають множитися конспірологічні теорії та ширитися фейки. Так було завжди, проте в епоху соціальних мереж така тенденція проявилася особливо яскраво.

"Тут є кілька моментів, чому поширюють ці фейки, – пояснює Романюк. – Якщо ми говоримо про фейки чи маніпуляції із ліками, то тут мета одна – отримати прибуток. Якщо якомога більше людей повірять в чудодійну силу якогось препарату і його куплять (а люди зараз йдуть та купують всі препарати), то зросте прибуток. Була історія з лимонами. Кілька днів тому розіслали інформацію про те, що лимон рятує від коронавірусу, якщо його якимось спеціальним чином їсти, розжовувати, розставляти по кімнаті і так далі. І після того на наступний день лимони сильно подорожчали. Ще одна причина – нагнітання паніки. Наслідок поширення фейків – це те, що люди перетворюються з раціональних на емоційних. А емоційними людьми легше управляти".

Щоб не повестися на фейк, потрібно дотримуватися низки простих рекомендацій. Наприклад, знайти список ресурсів, де журналісти перевіряють опубліковану інформацію. За словами Романюк, на сайті Інституту масової інформації є список медіа, які дотримуються відповідних стандартів. Також слід завжди перевіряти інформацію. Якщо вона дійсно важлива, то точно буде опублікована на таких офіційних ресурсах, як сайти Міністерства охорони здоров'я, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Національної поліції України. Наприклад, людина побачила історію про те, що прогулянки дітей на вулиці можуть потягти за собою штрафи. Тоді одразу слід відкрити сайт поліції і подивитися, чи є там така інформація.

"Ви бачите новину, де є, наприклад, слова "Пекло", "Нас знищують", "Стала відома незручна правда". Це емоційно забарвлені заголовки, – пояснила Романюк. – Переважно це ознаки фейків. Бо журналісти, які керуються стандартами і перевіряють інформацію, такого ніколи не напишуть. Далі слід звернути увагу на те, звідки йде інформація, хто її поширив. Тобто якщо це якійсь незрозумілий сайт, невідомий нам, то ми цю інформацію не поширюємо і не лайкаємо. Бо ми вирішили, що цей фейк поширюються з певною метою".

Особливо обережними слід бути з повідомленнями, які хаотично поширюються різними месенджерами, коли немає можливості перевірити джерело, адже там незрозуміло, хто саме надсилає ті повідомлення. Ще одна вкрай важлива порада – не піддаватися паніці, а також зберігати здоровий глузд та критичне мислення. І, побачивши чергове сумнівне повідомлення, задавати собі питання: "Хто ту інформацію поширює? Що нам хочуть нею сказати? І, головне, з якою метою?" Тоді фейки будуть вже не такими страшними та впливовими.