Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина І)

Більша частина мешканців письменницького будинку "Слово" в Харкові була репресована. Моторошне минуле однієї з найвідоміших будівель міста екранізують
Depo.
11 червня 2015 12:00
ФОТО: depo.ua
Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина І)
Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина І)

Письменницький будинок по вулиці Культури, 9, що на початку 30-х років ХХ сторіччя об′єднав під одним дахом майже всю літературну та культурну плеяду радянської України, став пасткою та втіленням жахіть для своїх мешканців. Психологічний трилер, трагедія, мелодрама чи антиутопія - будь-який жанр буде доречний, якщо розповідати історію сумнозвісного будинку "Слово".

Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина 1, ФОТО) - фото 1

Мешканці сталінського будинку творчості

З висоти пташиного польоту ця сталінська п′ятиповерхівка нагадує літеру "С". Ідея побудувати дім саме для літераторів з'явилася ще 1923 року. Саме тоді в Харкові один за одним з′являлися кооперативні будівлі: Червоний Швейник, Червоний Банківець, будинок Учителя... А письменники, які з'їхалися до Харкова, тогочасної столиці України, з фронтів Першої світової та громадянської війн, також гостро потребували житла - усі орендували кімнати.

Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина 1, ФОТО) - фото 2

- Поет Павло Тичина ночував на столі в редакції газети "Вісті ВУЦВК", у будинку № 13 по вул. Сумській. Драматург Микола Куліш з родиною мешкав у аварійному домі, в якому облаштувались безпритульні діти та колишні малолітні злодюжки. Хворий на туберкульоз письменник Іван Дніпровський разом з дружиною знімав кімнату у вологій комуналці, - розповіла заступник директора Харківського літературного музею Тетяна Трофименко.

Але поети та драматурги хоч і хотіли, проте не могли об′єднатися в кооператив - до 1926 року професію літератора не вважали трудовою. А 1927 року новоутвореному кооперативу письменників раптом надали довгостроковий кредит у розмірі 50 тисяч карбованців - і через рік на вулиці Барачній розпочалося будівництво будинку "Слово". Аби якнайшвидше виплатити свої паї, літератори та їхні дружини бралися за підробітки. Найчастіше це були переклади, згадує в мемуарах одна з мешканок будинку Наталя Дукіна. Коли ж коштів на зведення письменницького дому бракувало, відомий партійний діяч Лазар Каганович поклопотався, аби їх виділили з держбюджету, повідомили у літмузеї.

"Помилкою було думати, що "Слово" було збудоване з мотивів створення сприятливих житлових та побутових умов для творчої української еліти, - розмірковує син репресованого драматурга Миколи Куліша Володимир. - Маючи всіх пишучих українців в одній купі, легше було контролювати їхнє життя-буття..."

Письменники ладні були битися через квартири

П′ятиповерховий дім ріс зі стахановською швидкістю. Вже у серпні 1928 майбутні мешканці ходили на оглядини у свої ще не добудовані оселі. У цей час керівництво партії надумало підселити в кожну квартиру по одній робітничій родині. "Ти уявляєш, як би це було? - написав драматург Іван Дніпровський в одному з листів дружині. - Письменник з родиною в 3-4 душі живе в 3 кімнатах, а поруч робоча сім'я з 8-10 чоловік в бідності й убогості? Але наші пішли в ЦК і цього, здається, робити не будуть".

Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина 1, ФОТО) - фото 3

Іван Дніпровський та Марія Пилинська в будинку "Слово"

Наприкінці 1930 року, не дочекавшись закінчення ремонту, письменники з родинами в'їхали в квартири. Керівники літературних об′єднань могли обирати житло, усі інші отримали квартири за допомогою жеребу. Проте за квадратні метри письменники ладні були побитися.

- Миколі Хвильовому призначалася чотирикімнатна квартира. Проте почались непорозуміння з іншими письменниками, які були незадоволені. Щоб якось зняти напругу, Хвильовий узяв трикімнатну квартиру - і зробив вигляд, що так йому краще, - розповіла завідувач науково-дослідним відділом літературного музею Тетяна Пилипчук.

Окрім Хвильового, у будинку оселилися вже відомі поети Володимир Сосюра та Павло Тичина, гуморист Остап Вишня та драматург Микола Куліш, театральний режисер Лесь Курбас з дружиною-красунею Валентиною Чистяковою, поетеса Наталя Забіла та художник Анатоль Петрицький, чиїми роботами захоплювався Пабло Пікассо.

"Буржуазне" життя: солярій на даху та «холодильник» на балконі

"У роки гострого житлової кризи "Слово" нам здавався дивом", - згадує в мемуарах Володимир Куліш.

Зрозуміло, бо більшість харків′ян того часу мешкали в комуналках. У "Слові" ж квартири були на п'ять, чотири та три кімнати, з високими стелями та паркетом. Буржуазний дім - бо такий рівень комфорту не був розрахований на пролетаріат, сходу характеризує письменницький будинок мистецтвознавець Максим Розенфельд.

"У кожній квартирі була ванна, туалет, кухня з невеликою піччю, на якій гріли воду для купання або прання", - перераховує Володимир Куліш. Він згадує і про солярій, який був на даху будинку: там мешканці влітку засмагали та приймали душ.

Тетяна Кардіналовська, дружина письменника Сергія Пилипенка, пише у спогадах, що напередодні заселення у майбутніх мешканців поцікавилися: які їм краще встановити грубки на кухні - газові чи такі, що опалюють кам′яним вугіллям? Більшість "слов′ян" обрала вугільні, бо в ті роки ходили чутки про часті випадки отруєннях газом. Коли привезли паливо, його зсипали у підвалі. І кожен мешканець носив нагору вугілля, бо ліфту в той час у будинку не було - він з′явиться вже у 60-тих роках минулого сторіччя.

Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина 1, ФОТО) - фото 4

Микола Куліш

Аби позбавити родини письменників побутових турбот, у будинку "Слово" працювали пральня, дитячий садок та їдальня, де мешканці отримували поживний пайок, і навіть - під час Голодомору. Проте більшість літераторів харчувалася вдома, зазначають дослідники.

Продукти ж мешканці тримали на балконах - величезних та залізобетонних, які служили не місцем відпочинку, а в якості холодильника. "Там тримали молоко, яйця, м'ясо та інші продукти. І через якийсь час мешканці першого та другого поверхів стали помічати, що продукти зникають: хтось, очевидно, їх крав", - пише Кардиналовська. Невдовзі міліціонери спіймали злодіїв: малолітні злодюжки, обірвані й голодні, зізналися, що найголовнішою перешкодою для них було те, що мешканці не лягали спати ввечері, як нормальні люди, а сиділи за своїми письмовими столами до пізньої ночі. У ті роки безпритульні-сироти, які втратили батьків в роки громадянської війни, сотнями блукали в пошуках окрайця хліба.

Витрачали гонорари на собак та зброю

Літератори, що оселилися в будинку "Слово", і думки не мали, що комфортне життя може скоро закінчиться. Ніхто з мешканців не бідував, а у Володимира Сосюри та Остапа Вишні були й геть непристойно великі гонорари - поета-лірика та гумориста друкували частіше за інших. І мало не половину своїх заробітків письменники витрачали на собак і зброю.

- А собачки були недешеві, їх потрібно було утримувати і віддавати на виховання, - зазначила Тетяна Пилипчук.

Мисливських псів тримали Микола Хвильовий, Микола Куліш, Іван Дніпровський, Майк Йогансен. У Остапа Вишні взагалі мешкали три собаки.

Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина 1, ФОТО) - фото 5

Дніпровський, Пилинська та цуцик

Чи була прислуга у радянських письменників - в їх мемуарах згадок про це немає. Проте літературознавці сміливо припускають, що домогосподарки допомагали багатьом мешканцям "Слова".

Літераторів "розкуркулювала" міль

Аби в будинку "Слово" панувала тиша, оскільки працюють письменники зазвичай вдома, на поверхах та сходах лежав товстий шар волоку, розповіла Тетяна Пилипчук.

- І за кілька років міль буквально з′їдала цей будинок, тому що у волоку активно розплодилися метелики, - зазначила літературознавець Пилипчук.

"Міль поступово нас розкуркулювала", - згадувала про лихо дружина Остапа Вишні Варвара Маслюченко. Окрім молі, "слов′яни" потерпали від частих візитів мишей та щурів, розповідає у мемуарах Тетяна Кардиналовська, дружина поета Пилипенко. Мешканці заводили котів, лаштували мишоловки, та все одно гризуни поралися в коморах.

Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина 1, ФОТО) - фото 6

Будинок слово у 1930-х роках

Харківський будинок, що став втіленням жахіть для своїх мешканців (Частина 1, ФОТО) - фото 7

Будинок зараз...

ДАЛІ БУДЕ

Більше новин про життя міста читайте на kh.depo.ua