Харків, якого вже нема: Топ-6 втрат для історії міста

Як на місто, засноване лише 362 роки тому, столиця Слобожанщини має достатньо насичену історію. Але вона була б більш зрозумілою сучасному харків’янину чи гостю міста, якби в різні роки самі люди не знищували свідчення цієї історії. Згадаємо п’ять найважливіших, на нашу думку, втрат.

Миколаївська церква

Існування храму Миколая-Чудотворця можна вважати найкоротшим в церковній історії, і не лише Харкова. Споруду побудували у візантійському стилі в 1896 році, а розвалили – у 1930-му.

Церква була розташована в самому серці міста, на Миколаївській площі (зараз майдан Конституції), яка, власне, й назву свою отримала через наявність там цієї релігійної споруди. Церкву було добре видно з вікон Міської думи напроти.

Вирок храму руками так званого "Союза воінственних бєзбожніков" винесла радянська влада, яка всіляко знищувала прояви будь-якої релігії. Втім, офіційно це виправдали тим, що православна обитель заважає трамваю, який возить пасажирів на вулицю Пушкінську.

"Рух на цій ділянці робить вкрай напруженою роботу водія, який не може бачити, що відбувається за рогом", - цитували газети керуючого міськими трамваями.

Втім, дослідники спростовують провину церкви у численних неприємностях для електричного транспорту. Мовляв, насправді причина полягала лише в тому, що харківські водії трамваїв заглядали в чарку частіше, ніж до церкви.

Дивно, що нинішня міська влада ще не додумалась відбудувати Миколаївську церкву так само, як це сталося з храмом за Дзеркальним струменем.

Могила Квітки-Основ'яненка

Відомий український письменник Григорій Квітка прославив і себе, і Харків, у якому народився й жив. Одного разу він навіть написав твір про те, що місто нібито взагалі починалося з його предків. Правда, історики ставляться до цього скептично.

Сучасники Квітки-Основ'яненка добре знали його і, коли 8 серпня 1843 року (за старим стилем) той помер від запалення легенів, прощатись із ним прийшли тисячі харків'ян.

"Пам’ятай, Україно, цю могилу: тут похований той, хто, оживлений любов’ю до тебе, захищав твій звичай і мову", - сказав історик Ізмаїл Срезневський, коли Квітку ховали на Холодногірському цвинтарі.

Але нащадки підвели свого земляка. Уже за радянської влади цвинтар знесли, побудувавши на його місці стадіон "Трудові резерви". І далеко не факт, що могила Квітки-Основ'яненка, яку перемістили на цвинтар № 2 (вул. Пушкінська), - справжня. "Є досить поширена інформація, нібито його прах "забули" на стадіоні "Трудові резерви", й зараз по ньому бігають спортсмени, - говорить харківський краєзнавець Михайло Красиков. – За цією версією, коли руйнували старе кладовище, на нове місце перенесли тільки пам’ятник. Щоб знати точно, чи лежить Квітка на Другому міському цвинтарі, необхідно проводити ексгумацію. Поки що ніхто цього не планує".

Пасаж Пащенка-Тряпкіна

Прохідні галереї з магазинами та скляним дахом розташовувались на Купецькому узвозі (нині – Соборний) і мали кілька виходів. Перший для Харкова пасаж побудував у 1875 році купець Пащенко-Тряпкін. Висота об’єкта складала три поверхи.

Будівля, приміщення якої здавали для торгівлі, виявилась дуже прибутковою для її власників: спочатку – самого Пащенка-Тряпкіна, а потім – і Міської думи, якій перед смертю пасаж подарував сам купець. Харків'яни полюбляли й просто любуватись краєвидом, стоячи на пішохідному містку, що з’єднував будівлі по обидва боки узвозу.

У 30-ті роки минулого століття пасаж почали реконструювати. Але не встигли – почалась Друга світова війна. Внаслідок боїв за Харків, який кілька разів переходив від гітлерівців до Червоної армії і навпаки, на узвозі лишились лише руїни.

"Будівля відновленню не підлягає", - вирішила влада після остаточного звільнення міста. Територію зачистили, і зараз на місці, де колись стояв пасаж, ростуть дерева, хлюпають фонтани і гуляють закохані пари.

Єдине, що залишилось – це металевий місток. Його можна побачити напроти головного входу до Харківського зоопарку у Саду Шевченка. Місточок перекинутий через невеличкий яр, де свого часу був став для водоплаваючих птахів, і веде до світло-музикального фонтану.

Підземні ходи

Звичайно, до одеських катакомб Харкову далеченько, проте й тут знаходили довгі маршрути й цікаві напрямки. Деякі дослідники вважають навіть, що підземелля існували тут ще 1000 років тому. Але археологи знайшли свідчення лише про 300-річну історію цього питання. Максимум.

Є одна напівлегенда про підземний хід, вхід до якого виявили у Мордвинівському провулку (сьогодні – Кравцова) в середині 19 століття. Міська влада домовилась із двома злочинцями, що за помилування ті обстежать підземний об’єкт. В результаті вони знайшли три виходи: біля Миколаївської церкви, у дворі губернатора (тоді – Катеринославська вулиця, нині – Полтавський Шлях) та на Холодній горі.

Сучасний Харків напевне не може похвалитися такою розгалуженою системою підземних ходів. Те, що збереглось до наших днів, або завалилось само, або було зруйноване під час будівництва будинків, метрополітену чи облаштування підземних комунікацій. ХХ століття практично знищило таке явище, як харківські катакомби.

Ентузіасти шукають підземелля й зараз, але знаходять, як правило, лише невеликі приміщення, які використовувались у якості холодильників. Підземелля є, зокрема, під 15-ю психіатрічною лікарнею, під Покровським монастирем, під Філармонією та на вулиці Квітки-Основ'яненка.

Активісти громадської організації "Діти підземелля" навіть мріють відкрити підземний музей. Але є певні труднощі, пов’язані з безпекою для його відвідувачів.

Кінотеатр "Ампір"

Нинішнім поколінням харків’ян – тим, що старші – об’єкт на вулиці Сумській, 5, більше відомий як "Кінотеатр"1-й Комсомольський". Кінотеатр закрився 1 лютого 2007 року, зараз там офіси й магазини, а про славетне минуле нагадує лише меморіальна дошка: "В цьому будинку кінопідприємець Харитонов Дмитро Іванович (1886-1946) відкрив у 1913 році найбільший кінотеатр "Ампір".

Кіноексперти називають його першим кінотеатром Харкова. Він був одним з найбільших у всій Російській імперії: два поверхи, зал на 800 місць, оркестр на 30 музикантів тощо. Зміна назви з "Ампір" на "1-й Комсомольський" (були й інші "комсомольські" кінотеатри) сталася одразу після того, як у Харків прийшла радянська влада. У 1990-х роках кінотеатр навіть недовго називали "Слобожанським".

Старий Оперний театр

Реконструкцію Харківської обласної філармонії на Римарській називають "злочинною"... Саме в цій будівлі, яка була побудована як Комерційний клуб, наприкінці ХІХ століття розмістився перший харківський Оперний театр.

Серед будинків, які лишили помітний слід в історії Харкова, а потім були втрачені для земляків, називають і будівлю по вулиці Римарській, 21. Там уже десять років триває "капітальна реконструкція" під потреби Харківської обласної філармонії.

"Це була одна з найзнаковіших споруд нашого міста. Крім того, що у цьому будинку виступали видатні співаки, музиканти і письменники, тут відбувались і значимі події для всієї країни, - пояснює Михайло Красиков. – Наприклад, був показаний перший вітчизняний фільм, знятий нашим земляком Федецьким, відбувся сумнозвісний "процес Спілки визволення України", тут, за розповідями, проходив закритий з’їзд кобзарів, яких потім розстріляли. Саме в цій будівлі відбувся перший у світі суд над фашистами".

Краєзнавець звертає увагу на те, що пам’ятку архітектури і історії можна було лише обережно реставрувати, а новий проект, зображення якого висить на огорожі будівельного майданчика, свідчить про те, що вигляд нової споруди буде далеким від її історичного вигляду. І навіть якщо повернути на новий будинок меморіальні дошки, які висіли на старій опері, доведеться дописувати, що події відбувались у будівлі, що знаходилась на цьому місці раніше.

Зазначимо, що на сайті самої філармонії можна знайти історичну довідку про будинок, у якому вона знаходиться.

"Згідно рішення обласної ради, в 1996 році будівлю по Римарській, 21, отримала статус "Пам'ятка архітектури", - зокрема сказано там. Але сьогодні можна констатувати, що ця пам'ятка, на жаль, втрачена.