Екс-продюсер РЕН-ТВ: влада за мене вирішила, як ставитися до українців

- Як сталося, що ви, на відміну від багатьох співвітчизників, критично оцінюєте роль своєї країни у російсько-українській війні?

- Тут прислужився мій досвід роботи на телебаченні. Я п'ять років працювала продюсером на російських телеканалах: НТВ, СОТВ, РЕН-ТВ, "Пятница". І знаю, як готуються сюжети, як можна маніпулювати інформацією, як за допомогою монтажу вдається підсилити якісь негативні моменти або знизити позитивний імідж персонажа. Тому читаю новини в інтернеті, не дивлюся телевізор, а самостійно аналізую інформацію. Я стежила за Майданом, дивилася прямі трансляції - і в мене був шок. Усе в диму, покришки горять, стріляють - без сліз дивитися було неможливо. А торік узагалі я пішла з російського телебачення - зі зрозумілих причин. І хоча моє останнє місце роботи було на розважальному канал, що не пов'язаний із політикою, навіть там почали з'являтися обмеження. Я зрозуміла, що розвитку ніякого не буде, і вирішила піти у суспільну сферу.

- Подача новин на російському телебаченні достатньо агресивна...

- Я це усвідомила сповна, коли два тижні пропрацювала на одному федеральному каналі, що спеціалізується на треші. Мені здавалося, що в ранкових програмах його буде менше, тому ризикнула туди піти. Як же я глибоко помилялася...Одного разу на планерці, де обговорювали теми для сюжетів, продюсер, який нещодавно почав там працювати, запропонував зробити сюжет про лікарняних клоунів, які допомагають лікувати дітей. Шеф-продюсер сиділа-сиділа, а потім каже: "І що тут цікавого? От якби дитина померла від цієї клоунській терапії, ось тоді це був би цікавий сюжет!" Я пам'ятаю тишу, яка запанувала в кімнаті. Шеф-продюсер, мабуть, усвідомивши, що наговорила зайвого, розсміялася і сказала, що пожартувала. Через пару днів я звільнилася.

"Знищення "санкційних" продуктів - це трагікомедія"

- Спочатку соцмережа Facebook, а потім і російська опозиційна спільнота підхопила ваш маніфест "Хто вам дозволив вирішувати, що я маю їсти? Я хочу нормального життя, без втручання в мій рот, дім і постіль". Чому ви не промовчали, як більшість ваших співвітчизників?

- Наказ про знищення "санкційних" продуктів для мене за межею добра і зла. Спочатку це було смішно, тому що ніхто не вірив, що його приймуть. Усі вирішили - це чергова маячня депутатів, які хочуть відволікти увагу громадян від важливіших проблем. Але після того, як Володимир Путін підписав наказ, стало зрозуміло, що це серйозно. І з урахуванням того, з якою швидкістю відбувається знищення, як це пропагують, що відкрилася гаряча лінія в Генпрокуратурі, куди можна дзвонити і повідомляти про різні іноземні продукти, це все сприймається як верх маразму.

- Росіяни якось намагалися зупинити знищення продуктів?

- Більше 380 000 осіб підписали петицію, але жодної реакції на це немає - людей не чують. Такий підхід - недемократичний, це неповага до російського народу, враховуючи, через що він пройшов свого часу. Ми цього року святкували 75-річчя від дня закінчення Великої Вітчизняної війни, і цей указ принижує всі жертви ветеранів та людей, що пройшли блокаду Ленінграда. І оскільки я глибоко переживаю за майбутнє своєї країни, тому що планую тут жити і надалі, я теж відчула себе приниженою. Я щодня бачу звичайних росіян, які купують кілька картоплин і трохи перцю, бо грошей на більше у них немає.

- Чому, на ваш погляд, влада вдалася до такого нелогічного жесту?

- Зараз у Росії є тренд - шокувати Захід. Є тенденція до самоізоляції, але оскільки історія перший раз відбувається як трагедія, а повторюється вже як фарс, то зараз це вже трагікомедія. Тому що з одного боку смішно, що це реально відбувається, а з іншого - плакати хочеться, адже все це по-справжньому. І навряд чи далі буде легше. Спалюючи продукти, російський уряд шкодить не Заходу, а власному народові.

"Влада придумала страшилки про напад НАТО, щоб захопити Крим"

- А росіяни взагалі розуміють причину санкцій? Як вони їх пояснюють собі?

- У Росії люди вважають, що санкції - це необхідна частина своєрідної угоди між державою і суспільством: "Ми повинні трохи потерпіти, щоб життя стало кращим". Людей залякали тим, що їх стабільність може бути порушена війною. Влада вчинила хитро: вона дала людям ілюзію вибору - або війна, або Кримнаш. Багато хто впевнений у тому, що якби не трапився Крим, то НАТО придумало б інший спосіб наблизитися до кордонів Росії. Для чого? Звичайно, щоб напасти. Це й стало основним інструментом для маніпуляції населенням.

- А чому ваші співвітчизники забули, що Росія вже 8 років має спільний кордон із країнами-членами НАТО - Литвою, Латвією, Естонією?

- Я можу лише сказати, що страшилки про напад НАТО - це спосіб придумати причину для захоплення Криму. Насправді, головна проблема російського народу у тому, що більша його частина не хоче самостійно вибудовувати логічні ланцюжки і не вміє аналізувати те, що говориться з державних трибун. Через неосвіченість або від небажання думати більша частина росіян виправдовує себе тим, що ми все одно мало що знаємо, усі рішення приймаються за закритими дверима...

"Репресії вже відбуваються, але ще не в тому масштабі, як у 1937 році"

- Добре, нехай Кремль запропонував власному народу негласну угоду. Він виконує свою частину договору?

- Сьогодні держава не виконує навіть базових зобов'язань: рубль катастрофічно падає. У порівнянні з тим, коли у нас взимку був "чорний понеділок", тепер кожен день "чорний". Валюта дорожчає, а це все позначається на цінах на продукти, товари і впливає на якість життя росіянина. І потім ці ж продукти могли б піти малозабезпеченим, у дитячі будинки, будинки престарілих...

- Як сприймають абсурдну політику держави звичайні громадяни? Чи багато є оскаженілих фанатиків, готових розбивати свої айфони?

- Оскаженілого бидла скрізь вистачає. Проблема в тому, що ці люди відчули себе господарями. Вони, не маючи належного рівня освіти, найменшого уявлення про життя в європейських країнах, вирішили розпоряджатися майбутнім держави. Багато хто з адекватних співвітчизників просто замовк. Якщо говорити про соціологічні опитування, не слід забувати, як їх роблять у Росії. І тому я вважаю, що в нашій країні не все ще втрачено.

- То яка ж реальна, на ваш погляд, підтримка дій Путіна?

- Я вважаю, що 48% росіян "проти" політики Путіна, 52% - "за". Але в інформаційному просторі ми чуємо затяті крики оскаженілих ура-патріотів. Голос опозиції ледь звучить - більшість нормальних людей зараз замовкли.

- Ви припускаєте можливість репресій?

- Це все реально. Я помітила таку тенденцію: після масових заворушень 2011 року влада почала вводити непопулярні рішення або когось затримувати потихеньку, поступово, не всіх одразу. Як сприймають це росіяни: ну одного посадили, хіба мене це колись торкнеться? Через якийсь час другого посадили. Люди звикають жити із цією думкою, розуміють, що стає страшно й небезпечно, але тим не менше це не викликає занадто великого обурення. Є поступове посилення внутрішньополітичного тиску. І репресії уже відбуваються, але ще не в тому масштабі, як у 1937 році. Опозиція, а це освічені розумні люди, не хоче революції, люди лише бажають, щоб влада їх почула. Так ставитися до свого народу не можна, ми не якісь раби, щоб об нас ноги витирати.

"Після вбивства Нємцова я зрозуміла, що не маю права мовчати"

- Борис Нємцов став одним із тих, кого знищила влада, до того ж публічно...

- Вбивство Нємцова викликало жах. Тому що Борис вирізнявся в російській опозиції своєю харизмою, він був живою, життєрадісною людиною. Мені пощастило бути з ним знайомою, він приходив на програми разом із Валерією Новодворською. Після його смерті я зрозуміла, що не маю права мовчати.

- Нємцов очолював російську опозицію. Хто зараз це робить, можливо, Ходорковський?

- Ні, Ходорковського зараз у Росії вже не сприймають, як це було, коли він тільки вийшов із в'язниці. Були великі надії, але він, мені здається, досі рефлексує. Тому що в багатьох інтерв'ю повертається до спогадів про життя за ґратами. Є Олексій Навальний, до якого досить суперечливе ставлення. Він проводить антикорупційні розслідування, і це подобається людям. Але під час виборів на пост мера Москви він показав себе не з кращого боку - і до нього погіршилося ставлення як до політика. Мені здається, що незабаром у Росії повинні з'явитися абсолютно нові обличчя, зовсім не ті, хто сьогодні на олімпі опозиції. Зараз її складають люди, які багато зробили для країни, вони шановані, але вже у віці. На жаль, зараз молоді не так легко проявити себе в опозиції - її туди просто не пускають.

- Росія зараз нагадує оруеллівський експеримент. Як у ньому вижити?

- Якщо буде зовсім погано, якщо курс влади стануть підтримувати уже справжні 86%, то, напевно, я покину країну - немає сенсу допомагати тим, хто не хоче цього. Але я до останнього буду зі свого боку робити усе можливе, боротися, бо народилася тут.

"Я відчула образу: влада за мене вирішила, як ставитися до українців"

- Ви вирішили довіряти тільки власному досвіду і вирушили в Україну. Що очікували побачити і з чим зіткнулися?

- Коли я говорила своїм друзям, що їду в Україну, вони намагалися мене зупинити, відмовити. Але у мене багато facebook-знайомих серед українців, це добрі, відкриті, волелюбні люди, які завжди тепло зі мною спілкувалися. І для мене було важливо поїхати в Україну і побачити все своїми очима. Я побачила Дніпропетровськ, Одесу і Київ. В Україні дихається легко, немає напруги, люди тобі посміхаються - і ти їм у відповідь. Я розмовляла російською, купуючи сувеніри, і люди абсолютно нормально реагували на мою мову. І вкотре зрозуміла, що продукт російської пропаганди годиться лише для людей, які не хочуть думати своєю головою.

А ще мені стало сумно. Я відчула образу: влада за мене вирішила, як слід ставитися до українців. Кремль придумав міф про фашистів, хоча в Україні живуть адекватні і симпатичні люди. І прикро, що мої співвітчизники повірили цьому міфу.

Більше новин про Харків читайте на kh.depo.ua