Чому від "другого дихання" Кернеса пліснявіють пам'ятки архітектури (ФОТО)

2011 рік. У Харкові розпочинають реконструкцію пл. Конституції. Розташовану на площі будівля Історичного музею (пам'ятка архітектури місцевого значення авторства Корнеєнка) плаують накрити скляним кубом. За проект засклення "топить" губернатор Михайло Добкін, який стверджує, що на це підуть гроші, отриманні від продажу стадіона "Металіст" младоолігарху Сергію Курченку. Добкін, натхненний майбутньою "угодою століття" (спойлер: ні), розповідає, що в скляний куб перенесуть експозиції Художнього музею, що тут будуть відбуватися виставки сучасного мистецтва (про що Добкін вже домовився з Пінчуком), що нагорі буде оглядовий майданчик, а всередині будуть снувати ліфти, в тому числі і для людей з обмеженими можливостями.

До справи долучається К̶е̶р̶н̶е̶с̶ місто, хоча будівля музею і перебуває в юрисдикції областної ради. Міськрада голосує проект засклення, автором якого "зненацька" стає Тетяна Поливанова і фірма "Ароф", невибагливо афільована з головним архітектором Харкова Сергієм Чечельницьким. Кернесу дуже хочеться, щоб стадіон "Металіст" перестав належати Ярославському, а тому боротьбу з опальним олігархом можна гарно "підсвітити" благими турботами про сучасну реконструкцію музею, котрий ніяк не можна реконстрювати без коштів Курченка.

Будівлю починають оббудовувати металевими фермами, незважаючи на те, що Курченко не поспішає віддавати гроші, і на проект "листає" Кабмін. Чечельницький дає купу прес-конференцій, де розповідає про красиві димчасті вікна і "бекетівский" вохристий відтінок, в який перефарбують музей, щоб він своїм теракотовим забарвленням перестав нагадувати про тоталітарні часи (так-так, Кернес опікувався декомунізацією ще до того, як це стало мейнстрімом).

У 2012 році будівництво припиняється, оскільки виділених Кабміном 9 мільйонів не вистачає, а потрібно ще 55, але скоро відновлюється. Будує, до слова, підрядник "Житлобуд-2" (голова його правління Юрій Кроленко сидить у складі виконкому міськради), а Чечельницький, крім авторського нагляду, здійснює позитивне позиціонування проекту. У новинах того часу навіть прості роботяги-висотники, зніяковіло поправляючи каски, розповідають, як це буде гарно. Роботягам вторить мер, який каже, що "нова архітектура додасть краси Харкову".

Незадовго до війни об'єкт здають, не кажучи вже про гроші Курченка, але ні Пінчука, ні оглядового майданчика, ні експозиції Художнього музею там чомусь не спостерігається. Про музей, здавалося б, на кілька років забувають всі, крім Вищого адміністративного суду, який в 2015 році виносить постанову про завищення підрядником кошторису на понад мільйон гривень. А кілька днів тому комісія обласної ради детектує руйнування будівлі Історичного музею через парниковий ефект, викликаний надбудуванням куба.

Коментар директора музею Володимира Цигульова красномовний рівно в тій мірі, щоб надати його повністю. "Пам'ятник архітектури зазнає безперервне руйнування через парниковий ефект, який з'явився внаслідок надбудування скляного куполу без відповідної системи кондиціонування. Через прибудований скляний куб в приміщенні немає ані природної, ні примусової циркуляції повітря. Неправильно скоординоване співвідношення температури і вологості призводить до того, що в колекції музею з'являється цвіль, а також руйнуються стіни і стелі споруди ", - говорить Цигулев.

Новина про візит комісії виходить на сайті облради під заголовком "Реконструкція історичного музею вимагає серйозних інвестицій" - це розлапкована фраза голови комісії Валерії Мураєвої, якій дуже треба ще трохи цих ваших солодких інформаційних приводів під промо нової партії свого чоловіка.

Можна не сумніватися, що обласний бюджет дасть "серйозних інвестицій", адже руйнується ціла пам'ятка архітектури, і незабаром музей обнесуть парканом з ввічливою табличкою: "Шановні харків'яни та гості міста. Просимо вибачення за незручності, пов'язані з реконструкцією нашого міста". І знову зайдуть в інтернети адепти мера, щоб написати "зате красиво як" і "він хоч щось робить".

І ніхто не згадає пророчу, сказану Кернесом в далекому 2011-му на засіданні тієї містобудівної ради, фразу про те, що цей проект "дасть друге дихання історичному музею", а він, у свою чергу, проконтролює якість виконання робіт на скляному кубі, "щоб нова конструкція не стала проблемою для керівництва і працівників музею". Чечельницький же на питання, чому більшість тендерів міськради виграє фірма "Ароф", буде і далі відповідати: "Вона просто дуже якісно, ​​багато та швидко працює".

А то, що будівля музею попріла і пліснявіє - так це просто друге дихання таке.

Несвіже дихання виробників ширпотрібу.