Як "ДНР" під російське "Радіо Ваня" організовує роботу своєї "митниці". Враження очевидця

Щоб навідатись до будинку, забрати речі і побачити родичів, повертаються в непідконтрольні України міста. Ті, хто залишився "там", виїжджають скупитися, зняти готівку й оформити документи.

Перетнути лінію розмежування із зоною АТО стало звичною справою. Не новина і величезні черги з нелюдськими умовами. Чи то конкуренцію, чи то компанію контрольно-пропускним пунктам може скласти "митниця" "ДНР".

- 260 рублів, - водій називає ціну за поїздку Донецьк - Майорськ. Від зайнятого "ДНР" міста до українського блокпосту - близько 70 кілометрів.

- А в гривнях берете?

- Навіть краще! 100 гривень.

Дочекавшись останнього пасажира, напівпорожнім автобусом вирушаємо від донецького Центрального ринку. По дорозі нас не зупиняють - вже за 40 хвилин проїжджаємо Горлівку.

На виїзді з міста, в Микитівці, близько 200 машин і 50 автобусів. Подвійна черга тягнеться від колишньої заправки.

- Не знаю, десь у дорозі, - відповідає на телефонний дзвінок дівчина. Вона розгублено визирає у вікно автобуса.

Там, де ми зупинилися, - "митниця" "ДНР". Розташувалася вона на місці вже не працюючої заправки. Недалеко звідси раніше стояв блокпост.

- Це російсько-українська митниця, виходить? - сміється чоловік.

- Чого це російська? "ДНР", - сердито відповідає його сусідка.

- Ага. Так звана, - додає водій автобуса і пропонує зробити "хід конем".

За його задумом, ми вийдемо з автобуса і станемо в пішу чергу, а після перевірки документів пересядемо у дві інші машини. Вони чекають нас в Майорську, але можуть під'їхати прямо до "митниці". Так роблять на українських пунктах пропуску, щоб швидше їх проїхати. Однак хлопець з нашивкою "МГБ ДНР" запевняє, що "це не передбачено - пішої черги немає".

Залишаємося чекати "митної перевірки". З автобуса виходити не хочеться - мороз і ожеледиця. Російське "Радіо Ваня" обіцяє "веселу музику і головні новини".
Попутники обговорюють падіння рубля і війну в Сирії. У Майорську нас все ще чекають таксисти, час від часу надзвонюючи водієві автобуса.

- "ДНР-івці" тут митницю організували. Вперше бачу, - пояснює водій автобуса колегам.

Нововведенню, за словами інших водіїв, вже чотири місяці. Однак не зрозуміло, як і навіщо воно працює. Менше тижня тому "МГБ-шників" на заправці не було. Весь цей час вони з'являлися і зникали за незрозумілим графіком.

Через дві з половиною години підходить наша черга. Молодий "митник" автоматом показує, куди поставити автобус. Біля заправного баку дивляться багаж і збирають паспорти. Документи забирають в "кабінет" - колишній магазин на заправці. Через десять хвилин їх повертають без позначок. На питання, навіщо ця перевірка, "МГБ-шник" відповідає:

- Ми працюємо у відповідності з нашим міністерством транспорту.

На сайті "Міністерства транспорту ДНР" опубліковано "постанову" від січня минулого року. Там же - перелік "митних постів". Серед них і станція Микитівка на виїзді з Горлівки.

Перетинаємо "кордон" біля стели "Горлівка". Її закрили фанерою з написом "Ласкаво просимо додому". Через пару хвилин ми вже в Майорському, де пересідаємо у дві машини.

Щоб повернутися в Донецьк, водій автобуса знову стає в чергу, тільки вже з іншого боку.

Дорога від Майорського до Артемівська - близько 25 кілометрів. Коштує поїздка 200 гривень. Доїхати за 250 гривень зазивають ще декілька таксистів. Є й бюджетна альтернатива - муніципальний автобус за 30 гривень. Більше двох сотень людей залишаються чекати його на трасі, що продувається з усіх боків при морозі -7. В один автобус всі вони не помістяться.

- Ну, як там митниця? - З іронією запитує український військовий на контрольно-пропускному пункті "Зайцеве". Він знаходиться між Майорським і Артемівським. Сьогодні той рідкісний випадок, коли черги тут зовсім немає.

Через п'ятнадцять хвилин потрапляємо в Артемівськ. Автобус звідти в напрямку Майорського так і не виїхав. Людей, які чекають його там, на морозі, стало тільки більше.