Знов заборонений: Як нападки одіозного політика привернули увагу до постаті Василя Стуса

Новина про те, що суд заборонив розповсюдження "Справи Василя Стуса" Вахтанга Кіпіані обурила українку спільноту. Причому одними гнівними постами в соцмережах не обійшлося. Адже близько години після оголошення судового рішення усі готові для продажу примірники були розкуплені.

Грубе втручання у свободу вираження поглядів

Як ми докотилися до такого, що в сучасній країні намагаються заборонити книги? Все почалося з того, що 29 серпня минулого року один із лідерів проросійської партії "Опозиційна платформа – За життя" Віктор Медведчук, який виконував роль адвоката в судовому процесі проти Стуса, подав до суду позов проти українського історика і журналіста Вахтанга Кіпіані. Скандальний політик вимагав заборонити продаж книги "Справа Василя Стуса". За його словами, там містилися напади на "честь", "гідність" та "ділову репутацію" політика. 19 жовтня Дарницький районний суд міста Києва заборонив розповсюдження книги. Заборона стосувалося як видавництва "Vivat", так і самого Кіпіані. Відповідно до даного рішення, вони більше не можуть розповсюджувати книгу, допоки в тексті не будуть видалені фрагменти, що, на переконання самого Медведчука, порушують його права.

Йдеться про дев’ять уривків, у яких Кіпіані розкриває роль Медведчука у судовому процесі над Василем Стусом у 1980 році. Тоді дисидента визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Суд призначив Медведчука в якості адвоката поета, хоча Стус від такого "захисника" відмовився. Під час процесу адвокат визнав провину свого підзахисного та заявив, що всі "злочини" Стуса заслуговують на покарання. Свого другого ув’язнення поет не пережив. Він помер у карцері 4 вересня 1985 року.

"Насправді такий позов означає, що Медведчук бажав заборонити це видання як таке, – розповів голова Харківської правозахисної групу Євген Захаров. – Оскільки якщо суд задовольняє його вимоги та вважає, що дев’ять фраз, які він виокремив із післямови Кіпіані, є такими, що ображають честь та гідність, то фактично це заборона видання. Що взагалі на сьогоднішній день є дуже грубим втручанням у свободу вираження поглядів. І якби таке питання поставити перед Європейським судом з прав людини, то він сказав би, що це втручання не є пропорційним. І назвав би це порушенням".

Вимоги Медведчука суд частково задовольнив. Наприклад, недостовірними і такими, що порушують особисті немайнові права на повагу до честі, гідності, недоторканості та ділової репутації були визнані такі фрази: "Він фактично підтримував звинувачення. Нащо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати", "Чи була у Стуса можливість обрати менше зло", "Медведчук на суді визнав, що всі порушення, нібито вчинені його підзахисним, заслуговують на покарання".

Як розповів Захаров, у цій історії на увагу також заслуговує заборона суду поширювати інформацію з книги, яка дозволяє ідентифікувати Віктора Медведчука як персонажа твору у ЗМІ, на радіо, телебаченні, в інтернеті. Насамперед тому, що такої позивної вимоги взагалі не було. За словами Захарова, суддя довела вимоги Медведчука до абсурду. Вона заборонила Кіпіані взагалі будь-де згадувати політика.

"Оскільки такої позивної вимоги в справі не було, то суддя задовольнила більше, ніж просив позивач, – зазначив правозахисник. – Це є стовідсотковою підставою для скасування її рішень. Можна очікувати, що в апеляційній інстанції це рішення буде скасоване в такому вигляді. На мій погляд, суддя заклала таку собі міну уповільненої дії під цю справу взагалі. Оскільки, діючи таким чином, вона фактично дала підстави вимагати, щоб рішення було скасоване. І апеляційна інстанція має або відмовити в позові взагалі, адже вже не може задовольнити цей позов в повному обсязі. Або виносити своє рішення. Тобто суддя вивела себе з цієї справи таким екстравагантним чином. Взагалі ніколи такого не бачив в жодній дифамаційній справі, де суддя більше захистила позивача, ніж він просив".

Документальне джерело про справу Василя Стуса

Книга Кіпіані дає можливість читачам дізнатися більше про маловідомі факти життя, ув'язнення та загибелі Василя Стуса. Зокрема, там були опубліковані документи з шеститомної кримінальної справи, яка зберігається на полицях колишнього архіву КДБ у Києві. Матеріали стали доступними завдяки пакету декомунізаційних законів, ініційованих Українським інститутом національної пам'яті. Так, до збірки увійшли протоколи обшуків, допитів, листи, фотографії. Також там можна побачити статті таких відомих дисидентів, як Василь Овсієнко та Леонід Бородін.

"Ця книга є дуже важливим документальним джерелом, яке проливає світло на те, як радянська влада через свої судочинства переслідувала людей за їх ідеологію, за їх переконання, – розповіла очільниця Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП Марія Тахтаулова. – І, відповідно, вона має бути доступною для широкого кола читачів. І взагалі, неприйнятні будь-які вилучення з будь-якого історичного дослідження. Навіть якщо вони є неприємними для деяких людей, учасників тих подій. Це, власне, позиція інституту. Більш того, 90% цієї книги – це документи справи Василя Стуса. І лишень близько 10% – це власне авторський текст упорядника Вахтанга Кіпіані. Це вступ до цієї книги і заключне слово. Тому позиція інституту така, що жодних цензурованих книг не може бути. Тим більше книг, які проливають світло на те, як радянська влада переслідувала людей, що їй ідеологічно протистояли".

За її словами, говорити про недостовірність книги, яка являє собою збірку документів – заняття недоречне. Адже на сьогоднішній день всі охочі можуть запросити цю справу в архіві Фонду безпеки України і звірити отриману інформацію з тим, що написано в книзі. Також Тахтаулова підкреслила, що сам Кіпіані є визнаним науковим авторитетом у лавах історичної спільноти, достовірність його статей та фільмів ніколи не викликала нарікань.

"Подібних прецедентів на моїй пам’яті не було, – зазначила Тахтаулова. – Щоб українська Феміда виносила рішення щодо шанованого в Україні та за кордоном автора. І по суті вносила цензуру. Наскільки я знаю, це вперше в новітній історії незалежної України відбувалися подібні речі. Ми не беремо зараз радянський період – тоді це була норма. Вилучення певних авторів, книг, окремих сторінок. Це поза увагою. Ми маємо певні обмеження щодо ввозу закордону літератури з країни-агресора. Але це викликано зовсім іншими причинами".

Хоча варто зазначити, що це не перше видання, проти якого судиться Медведчук. У 2001 році він позивався проти книги Дмитра Чобота "Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука". Політик вимагав визнати 99 фактів такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію. Тоді Печерський суд зобов’язав видавців спростувати надану там інформацію та виплатити позивачу грошову компенсацію. На щастя, справа дійшла до Верховного суду України, який 4 липня 2007 року відхилив усі вимоги політика.

"Пан Медведчук вже намагався заборонити видання книги Дмитра Чобота, яка була йому присвячена, – розповів Захаров. – Було таке. Мушу сказати, що він дуже багато подавав позовів про захист честі та гідності, коли його згадували. І жодного разу в першій інстанції не було такого, щоб йому відмовили в позові. Завжди позов частково задовольняли".

Ефект Стрейзанд та книга Кіпіані

Рішення Дарницького районного суду не залишилося поза увагою громади. Українці не тільки обурювалися в соцмережах таким собі "поверненням у СРСР", а почали активно скуповувати примірники. Як розповів директор Всеукраїнської мережі книгарень "Книголенд" Ігор Зарудко, після оголошення судового рішення книжка одразу злетіла у ТОП- продажів. Тоді в мережі книгарні містилося близько сотні примірників, які були розкуплені за пару годин. Як повідомили у видавництві "Vivat", 21 жовтня у друк пішли додаткові 15 тисяч примірників.

"Нині, поки видавництво друкує, ми отримуємо постійний попит на видання, – розповів Зарудко. – Хочеться відмітити попит на книгу і поза судовим процесом. Укладач книжки Вахтанг Кіпіані – надзвичайно фаховий та цікавий автор, якого не просто можна, а й треба читати. Як колишній креативний директор видавництва, я мав честь тримати книгу в руках одним із перших. Це особливе відчуття. При прочитанні "Справа Василя Стуса" вражає. Це безцінний матеріал, що розставляє майже всі крапки над "і" в питанні судилища над поетом і громадянином Василем Стусом. Хочеться обнадійливо вірити, що книжка житиме і буде у вільному розповсюдженні. Зрештою, з тим хайпом і тою підтримкою українців не дуже й важливо, чи буде там вказано те чи інше прізвище. Всі все вже зрозуміли".

Після оголошення судового вироку у видавництві заявили, що мають намір оскаржити рішення. Там підкреслили, що така ситуація є прямим та очевидним доказом того, що справа, за яку свого часу боровся Стус, все ще не завершена.

"Я думаю, що на сьогодні ще рано ставити крапку, – підкреслив Захаров. – Треба почекати кінця. А поки апеляція не відбудеться і не буде рішення, яке набуло законної сили, книжку можна буде продавати в тому вигляді, як є. Вийшов зворотній ефект. Бо ця історія з судом допомагала видавцям та укладачу книги Вахтангу Кіпіані в тому, щоб її значно більше купували. І вже продано більш ніж 10 тисяч тиражу цієї книги. І це буде тривати далі. Поки все не закінчиться. А коли буде рішення – вони просто в новому накладі приберуть ці фрази і будуть так само друкувати. Якщо позов буде підтриманий відносно хоча б однієї фрази і книжка буде заборонена – це безперечно буде порушенням свободи вираження поглядів. І доволі грубим".