Будинок літераторів та катівня в школі: Що приховує харківський район-таємниця

Холодна Гора – один із найсуперечливіших і найзагадковіших районів Харкова.

Ця історична місцина розташована неподалік головного вокзалу міста, тут проходить дорога на Київ та Полтаву. Історія Холодної Гори налічує понад дві сотні років і зберігає чимало моторошних таємниць.

Звідки пішла назва Холодна Гора?

Історія назви Холодна Гора є чи не найсуперечливішою в Харкові. Здається, своє найменування район отримав ще за царя Панька, але чому саме таке – достеменно невідомо. Фахівці наводять три основні версії походження назви Холодна Гора.

За першою версією,назву район отримав через кліматичні умови. Місцевість розташована на височині й добре продувається вітрами. Через таку особливість температура повітря тут була дещо нижчою, ніж в інших районах міста. Тому й назва дісталася відповідна.

За іншою версією, своїм походженням назва завдячує розташованій поруч в'язниці. Начебто, тюрму раніше називали "Холодною".

Третя версія розповідає, що район так назвали через норовливого козака. За легендою, на цьому пагорбі був будинок козака на прізвисько Холод, який прибув до Харкова із Наддніпрянщини. Під час одного з татарських набігів козак був узятий в полон і пропав безвісти.

Його володіння залишилися без нагляду і скоро були розграбовані, будинок зруйнований, але згадка про козака лишилася в легендах та народних переказах.

Що приховує "Холодногіський острог"

Гора над містом. На горі - тюрма. В тюрмі – ми

(Олесь Гончар)

Холодногірська в'язниця стала уособленням жорстокості кількох режимів, які панували на території Харкова. Більшовики, Біла армія, німецькі війська, СРСР – кожен з них залишив криваву сторінку в історії в'язниці. Саме сюди привозили в'язнів режиму й саме тут проходили жорстокі розстріли.

В'язницю на горі біля Харкова збудували ще часів правління царя Павла І у ХVIII столітті. До 1917 року тут були Губернська тюремна установа і Виправні арештантські відділення роти цивільного відомства.

Під час німецької окупації тут існувала міська в'язниця Харківського обласного комісаріату та міський табір військовополонених. Після звільнення СРСР відновив роботу тюремного закладу.

В народі в'язницю навіть прозвали "Дім жахів".

Серед відомих в'язнів Холодногіської тюрми - Олесь Гончар, Іван Багряний, революціонер товариш Артем (Федір Сергєєв), більшість представників уряду УНР, Олександр Семененко.

У будівлі "Холодногірського острогу" й сьогодні залишається виправна колонія.

Де у Харкові мешкали відомі письменники

Саме на Холодній Горі розташовувався попередник будинку "Слово". У зведеному в 1920-ті роки багатоквартирному будинку по вулиці Полтавський Шлях, 118, мешкали літературні діячі.

Серед відомих мешканців будинку - Юрій Яновський, Володимир Сосюра, Іван Микитенко, Сава Божко, Василь Мисик, Наталя Забіла, Василь Минко, Прохор Воронін, Іван Момот та інші. На початку 1930-х більшість митців переїхали до сумнозвісного будинку по вулиці Культури, 9. А в цьому приміщені розташувалися дві бібліотеки та кінотеатр.

Історія кривавих злочинів на знищеному кладовищі

Кузінське кладовище – один із найстаріших некрополів міста. Воно розташовувалося на вулиці Цвинтарній і в дореволюційні часи тут було поховано чимало відомих харків'ян. На території кладовища знаходилася церква, яка до наших часів не збереглася.

Під час Другої світової війни німецькі окупаційні війська влаштували в Холодногірській в'язниці концентраційний табір, де утримували близько 20 тисяч в'язнів. Половину з них жорстоко закатували або вбили, деякі померли від голоду та хвороб. Трупи вивозили на Кузінське кладовище, де купами викидали у вириті ями.

Після війни кладовище просто ліквідували. Радянська влада не вважала за потрібне ідентифікувати та перепоховати військовополонених, більше того, їх просто прирівняли до зрадників. На місці кладовища розбили парк, вулицю перейменували на честь М. Муранова – радянського революціонера, партійного діяча. А на початку 1980-х років тут почали зводити стадіон. Щоправда, спортивний майданчик так і залишився грандіозним проектом тільки на папері. Він повинен був представляти із себе відкритий стадіонний комплекс, на якому б проводилися ігри з регбі, футболу та змагання в легкій атлетиці. Але вистачило радянських діячів лише на забудову звичайного спортивного майданчика.

Після декомунізації вулицю Муранова перейменували в Озерянську. Сьогодні на місці колишнього кладовища знаходиться меморіальна дошка.

Катівня в стінах освітнього закладу

На вулиці Ільїнській, 40, розташована будівля колишнього Олексіївського ремісничого училища. Сьогодні це звичайна загальноосвітня школа №18, але в 20-ті роки минулого століття тут була справжня катівня.

Будівлю звели 1916 року за проектом архітектора І. Загоскіна. Тоді училище мало стати найбільшим з усіх аналогічних учбових закладів. Та окрім знань стіни училища зберігають моторошні свідчення людських страждань.У 1920-ті роки в приміщенні училища утримувалися кілька сотень в'язнів концтабору. Будівля виявилася зовсім непридатною для цього, але більшовицьку владу це не зупинило. Подейкують, що саме сюди привозили на упізнання мертві тіла. Пізніше концтабір наче як перевели в будинок Юзефовича (нинішній Палац одружень).

Прогулянки парком на кістках

На Холодній Горі розташовувалося одне з найстаріших єврейських кладовищ. Воно було засноване у 1880 році, до нього прилягав комплекс караїмських поховань.

Навіть провулки поруч з кладовищем називалися відповідно – Єврейський та Караїмський. Цвинтар частково ліквідували у 1938-1939 роках, остаточно знищили у 1951-1952 роках.

На місці кладовища радянська влада традиційно облаштувала парк культури і відпочинку Ленінського (Холодногірського) району, а поруч побудували багатоповерхівки.