Юридично невидимі люди: Як особи без громадянства можуть вирішити свої проблеми на Харківщині

Під ризиком безгромадянства перебувають члени ромських меншин, діти, народжені на непідконтрольній Україні території Донбасу, безхатченки, люди похилого віку, засуджені особи, власники радянських паспортів, більша частина яких проживає в сільській місцевості. Також залишаються люди, які свого часу прибули до України з колишніх радянських республік та не отримали громадянство через пробіли у законодавстві. Багато хто з них передає тягар безгромадянства своїм дітям, які, в свою чергу, передають його далі наступним поколінням.

"Найбільша проблема безгромадянства – це невидимість, – розповіла адвокатка Оксана Желанова. – У Харківській області є сім'ї, які усвідомлюють, що є особами без громадянства. Деякі їх члени мають паспорти колишнього СРСР, отримані в інших республіках. Вони просто ховаються. Таких людей досить багато. Хоча, здається, що ми живемо в цивілізованому суспільстві. Але ті люди з радянськими паспортами мають своїх дітей, у яких немає паспортів. У кращому випадку є тільки свідоцтва про народження. Ті діти вже мають своїх дітей, які у свою чергу не мають навіть свідоцтва про народження. Страшно уявити, що буде, якщо нічого не виправити. І у цих дітей також будуть діти, які не зможуть відвідувати школу".

За її словами, на Харківщині школи ідуть назустріч таким родинам та беруть на навчання дітей. Щоправда, це відбувається не без втручання Управління з прав біженців. Також значно поглибила цю проблему війна на Донбасі. Люди, які проживають на непідконтрольних територіях, завжди ризикують втратити важливі документи. А відновити їх буде доволі складно, адже в реєстрах не завжди можна знайти потрібну інформацію. Також статус негромадянина можуть отримати діти, які народжуються на непідконтрольних територіях. Дитина, зареєстрована у так званих "ДНР" та "ЛНР", не отримує свідоцтва про народження українського зразка і в майбутньому ризикує залишитися в ситуації без громадянства.

На фото: Ейваз Керимов, Оксана Желанова, Вартан Мурадян, Дойна Гуріцану (зліва направо)

Інколи без статусу громадянина люди залишаються через важкі сімейні обставини. Коли батьки харків’янки Гуріцану Дойни розлучилися, вона разом з матір'ю та сестрою переїхала з Молдови до України. Тут вона прожила 27 років. До недавнього часу в неї взагалі не було паспорта – через несприятливу ситуацію в сім'ї вона не змогла отримати українське громадянство.

"Тато з мамою розлучилися, – згадує Дойна, – і мама в 91-му році поїхала з Молдови. А в 93-му ми приїхали в Україну і залишилися тут. Тато залишився там. Я і моя сестра росли, вчилися, ходили до школи. Сім'я у мене, скажімо так, не дуже благополучна. На той час, коли мені потрібно було робити документи, оформлювати громадянство, мама займалася власним життям. Вона приїхала до своєї сестри погостити. І так ми тут і залишилися на 27 років".

Буває і так, що причиною такого статусу стає банальна помилка. Ейваз Керимов приїхав до Україні ще в дитинстві. Тут з 90-го року навчався в школі, свого часу отримав паспорт та свідоцтво про народження, відслужив в українській армії. Статус негромадянина отримав тоді, коли вирішив оформити ID-картку. Тоді представники міграційної служби влаштували перевірку та зробили запит до школи, куди свого часу ходив Керимов. Там заявили, що жодний Ейваз у них ніколи не навчався. Звідси міграційна служба прийшла до такого висновку: якщо його батько не був громадянином України (у нього був паспорт СРСР до кінця життя), то і сам Керимов ним також бути не може. Так статус громадянина підтверджений не був, а Керимову відмовили в отриманні документа. Згодом в судовому порядку було встановлено, що тут мала місце прикра помилка секретаря школи.

За словами голови офісу ООН у справах біженців у Харкові Вартана Мурадяна, поглиблює проблему безгромадянства також дискримінація. Насамперед тут йдеться про ромську меншину. В одній тільки Закарпатській області проживає близько 80 тисяч ромів. І приблизно 10% із них не мають паспортів чи свідоцтв про народження.

"До них дискримінація застосовується не в тому сенсі, що їм відмовляють у громадянстві, – зазначив Мурадян, – а в тому, що вони не можуть отримати деякі документи. Інколи їм не надають потрібну інформацію, з ними не проводитися робота. Таких випадків багато. Є у нас люди, які хочуть, проте не отримують громадянство. Оскільки в законодавстві не прописано жодної ситуації щодо того, як вирішити проблему. Тому державні чиновники кажуть, що не можуть вирішити цю ситуацію. І це правда, вони не брешуть. Таким чином держава дискримінує цих людей. Держава не виконує свої зобов'язання щодо Конвенції про статус осіб без громадянства, яку Україна підписала. І ці люди залишаються у вакуумі".

Наприклад, серед ромського населення достатньо поширена проблема неписемності, адже діти нерідко не відвідують школу. І навіть якщо вони вступають до якогось навчального закладу, то ризикують стати об'єктом цькування. Наявна дискримінація сприяє тому, що роми продовжують жити у вакуумі окремо від всього соціуму.

"Особи без громадянства не мають можливості реалізувати будь-які свої права, – підкреслив Мурадян. – Можна навіть сказати, що ці люди не існують. Юридично. Це одна із ситуацій, де немає необхідності щось серйозно робити. Політична воля та хороша законодавча ситуація в країні нададуть змогу повністю викорінити це явище. Є приклад такої країни, як Киргизстан, де поставили за мету викорінити безгромадянство. І зараз в країні немає людей, які не є громадянами. Вони отримали або паспорт Киргизстану, або якоїсь іншої країни".

За словами правозахисників, перший крок, який потрібно зробити особам без громадянства, котрі бажають отримати паспорт України – це піти в міграційну службу. Боятися тут нічого. Ніхто не може просто так видворити з країни людину, не розуміючи яке громадянство вона має. А по-друге, потрібно прислухатися до логіки та зрозуміти, що жодна інша держава не стане приймати особу без відповідних документів. До того ж, статус громадянина надасть людині можливість вийти з тіні, позбутися колишнього "сірого" статусу та отримати документи тієї чи іншої країни. Та проживати в Україні вже легально, сплачувати податки, мати можливість реалізовувати свої права та можливості повною мірою.