Парі завдовжки в 120 кілометрів: Як харків'янин став марафонцем через суперечку

Історія харків'янина Юрія Осьмачка почалася зі звичайної суперечки. Тоді хлопець разом із друзями дізнався про українця Юрія Тростянюка, який за 46 днів подолав дистанцію у 5 тисяч миль. Юрій до такої новини поставився трохи скептично, сказавши що в середньому Тростянюк долав у день 120 кілометрів, а така відстань під силу кожному. Навіть тим, хто не має належної спортивної підготовки. Так і побилися об заклад. Ціною суперечки стали 5 тисяч гривень та дистанція у 120 кілометрів, подолати яку треба було за 24 години.

На підготовку хлопцеві, який працював у комп'ютерній фірмі та не мав жодного відношення до легкої атлетики, виділили три місяці. І хоча часу було замало, суперечка виявилася дорожчою за гроші, тому довелося діяти й розпочинати тренування.

Юрій зізнається: активні тренування зайняли приблизно півтора місяці – хлопець пробігав по 30 - 40 кілометрів приблизно три – чотири рази на тиждень. Окрім бігу допомагали консультації професійних легкоатлетів та спеціальна література. Майданчиком для підготовки обрали 400-метрове поле одного зі стадіонів Харкова. Тож для подолання дистанції у 120 кілометрів відчайдушному харків'янину треба було пробігти 300 кіл по стадіону.

Старт добового забігу назначили на 21:30 10 вересня 2016 року. А 11 вересня о 20:30 120 кілометрів були подолані.

"На все мені знадобилося двадцять три години – це з відпочинком, з часом поспати 2,5 години після першої дистанції. В сумі 23 години зайняло. Намагався бігти в нормальному режимі. Коли кисень надходить до м'язів у достатній кількості, відповідно, ніякого дискомфорту не відчуваєш, хоча б на початкових дистанціях. Спочатку планував пробігти три рази по 40 км, або ж 4 по 30, але якщо сил вистачить, то більше. Вийшло так, що вистачило більше, пробіг відразу половину дистанції", - зізнається хлопець.

Юрій розповідає, що під час марафону навіть їсти доводилося буквально "на ходу". Раціон також підбирали спеціальний – натуральні "енергетики". "Це звичайна їжа: банани, апельсини, горіхи, шоколад, ізюм", – зазначає хлопець

Підтримували всім світом

Поки Осьмачко готувався до забігу, історія дружньої суперечки розлетілася мережею, тож у день забігу підтримати відчайдуху прийшли не лише п'ятеро учасників суперечки, але й багато інших людей. Загалом на стадіоні зібралося близько сотні глядачів. Друзі зробили саморобне табло на якому позначали кількість подоланих кругів. Вони не лише підтримували морально й допомагали пити й їсти, а й буквально бігли поруч. Останні кілометри до перемоги бігли усі разом.

"Насправді дуже була велика підтримка в тому плані, що більшу половину дистанції, тобто близько 90 км, я пробіг не сам – постійно хтось зі мною біг, і це додавало сил. Так звана підтримка, коли хтось поруч біжить і готовий будь-якої хвилини допомогти", - говорить Юрій.

Свої переможні гроші він встиг витратити на "усілякі дрібниці". Зізнається: у цьому випробуванні перемога над самим собою була набагато важливішою за призовий фонд.

"Відчуття того, що зміг це зробити. Бо, насправді, це було складно. Спочатку, коли я тільки посперечався, це було так: "Я сказав, значить так і має бути!". Я не міг однозначно відповісти, що зможу – могли відмовити м'язи, ноги. Найголовніше в цьому - це моральна підготовка. Якщо людина психологічно готова, то вона може набагато більше, ніж їй дозволяє її фізична підготовка", - розповідає Юрій.

Півроку після перемоги над самим собою

Через півроку після свого переможного забігу харків'янин не полишає тренування. І хоча у зимовий період кількість забігів довелося зменшити, із настанням тепла Осьмачко поступово повертається до регулярних пробіжок – бігає двічі на тиждень по 10 кілометрів. І вже встиг взяти участь у весняному напівмарафоні, щоправда, з "невеликою" дистанцією у 21 кілометр.

Хлопець обіцяє й надалі продовжувати бігати й готується до більш серйозних марафонів.