Як німецький підприємець подарував нове життя харківському району

Нова Баварія –історична місцевість на околиці Харкова, частина Новобаварського району міста. Тут варили найсмачніше в місті пиво, демонстрували фільми жахів та збирали ожину. Й хоча зараз Нова Баварія більше схожа на відлуння радянського минулого, колись в цьому районі та його околицях процвітало життя.

Як німецькі пивовари створили в Харкові маленьку державу

Цю місцину не дарма називають міні-Німеччиною в Харкові. Історія розвитку району почалася в середині ХІХ століття, коли до Харкова приїхали німецькі пивовари. Підприємці вирішили побудувати тут пивний завод, на якому варитимуть високоякісне пиво. Місцедля заводу обирали довго, адже потрібне було джерело якісної води. Вибір німців пав на територію в селі Григорівка Харківського повіту. Завод "Нова Баварія" був побудований у 1872 році німецьким пивоваром Францом Гершгаймером. Місцина була зручна, адже поруч Григорівки саме будувалася залізнична станція, недалеко був ліс та річка Уди, власне, й до центральних на той час вулиць Харкова, й досить розвинутого району Холодна Гора було відносно близько.

Спочатку на честь малої батьківщини німецьких бізнесменівпочали називати поселення навколо підприємства, пізніше назва "охопила" й розташовану поруч залізничну станцію і весь район.

Невдовзі чутки про якісне харківське пиво поширилися далеко за межі міста. Завод став відомий на всю царську Росію. Вже наприкінці ХІХ століття це був найбільший пивоварний завод Харківської губернії.

Поруч із заводом власник відкрив заклад - розважальний сад. Він швидко став одним з улюблених місць відпочинку городян. Тут грала жива музика, а до найсвіжішого пива подавали німецькі закуски і бутерброди.

Подейкують, що за радянської влади якість пива значно погіршилася, адже комуністи трохи змінили оригінальну німецьку рецептуру, тож замість гурманів товар купляли здебільшого просто любителі закласти за комір.

У 1927 році місцева влада намагалася перейменувати станцію і район Нова Баварія в Червону Баварію. Але задум радянських пропагандистів з тріском провалився - "комуністична" назва в народі не прижилася, тож район так і залишився Новою Баварією.

На початку 1990-х підприємство почало занепадати, а у 2007 році завод офіційно зупинили.

Де у Харкові біля залізниці шукати промислову пам'ятку та казкову вежу

Залізничну станцію "Нова Баварія" відкрили невдовзі після зведення заводу. Вона була початковою станцією під час будівництва гілки Харків – Полтава.

Після розвитку в цьому районі залізниці, поряд із пивзаводом збудували канатну фабрику, її будівлю вважають пам'ятником промислової архітектури

А от справжньою родзинкою станції вважають нині зруйновану водонапірну вежу. Вона являє собою невелику будівлю з напівкруглими вікнами і надбудовою вгорі. Хоча прямої своєї функції вежа не виконує, а сама будівля прийшла в занепад, подивитися на неї все ще можна. Ось тільки милуватися доведеться лише ззовні - сходи у вежі зруйнували, аби убезпечити місцевих дітлахів.

Як біля промзони сховався унікальний лісовий масив

Григорівський бір – історичний район Харкова та лісний заказник місцевого значення.Його площа становить 76 га. Бір є цінним лісовим масивом, в якому можна знайти близько100 видів флори і 100 видів фауни, що охороняються. Багато з них занесені до Червоної книги України та Червоних списків області. Саме в цьому заказнику можна знайти справжню ожину, але місцеві мешканці радять йти збирати її вглиб бору, адже поблизу траси та будинків гуляє чимало собак.

Дорога через в'язницю та семінарію

Шлях від центру міста до Нової Баварії пролягав через вулицю Семінарську. Вона розташована в Новобаварському районі міста й бере початок неподалік Південного вокзалу. Саме тут, на перетині Семінарської та Полтавського Шляху, розташована сумнозвісна Холодногірська тюрма (зараз СІЗО №27- ред.).

Вулиця виникла у першій половині ХІХ століття як Катеринославська, згодом стала Ново-Катеринославською. Тоді цей район називався Рубанівка, здебільшого тут розташовувалися приватні будинки.

У другій половині ХІХ століття вулиця називалась Холодногірською.

Саме на цій вулиці у 1845 звели комплекс будівель духовної семінарії, який зберігся й донині (зараз в будівлі розташований Апеляційний адміністративний суд Харківської області – ред.). Крім того, неподалік комплексу знаходилася будівля міщанської богодільні.Наприкінці ХІХ століття тут перебували близько 30 чоловіків і 55 жінок.

У 1894 році за вулицеюофіційно закріпили назву – Семінарська. Але за часів радянської влади її знову перейменували і назвали на честь учасника більшовицького перевороту, радянського комісара у справах друку пропаганди й агітації Володарського. До речі, справжнє радянського пропагандиста МоісейГольдштейн, за походженням він єврей, але відомий він лише за псевдонімом.

Свою історичну назву вулиця повернула вже за часів незалежної України.