Від видатних дворян до розстріляних революціонерів: Що відомо про тиху вулицю в серці Харкова

У центрі Харкова є вулиця, яка зберігає історії дворян, науковців та репресованих радянських діячів

Від видатних дворян до розстріляних рево…

Максиміліанівська – невеличка вулиця в самому серці Харкова. Вона бере початок від Пушкінської та закінчується біля Харківського політехнічного інституту. Це вулиця – справжній музей під відкритим небом. Вона показує, яким було місто 100 років тому. А будинки Максиміліанівської зберігають історії дворян, революціонерів та консулів.

Від купця до революціонера

Максиміліанівську почали будувати у 1880-х роках. Тоді поруч звели Харківський технологічний інститут ( суч. НТУ "ХПІ" – ред. ). Мешкали тут дворяни та науковці. Свою першу назву вулиця отримала через власника заводу "Гельферіх-Саде" бельгійця Максиміліана Гельферіха. Його маєток був на початку вулиці, на перетині з Пушкінською. За радянської влади вулицю перейменували. Спочатку їй дали ім'я революціонера Христиана Роковського, але в 1937 році його репресували, вулиця знову стала Максиміліанівською. Та ненадовго, адже після війни її назвали ім'ям радянського революціонера Михайла Ольмінського. Так вулиця йменувалася аж до 2015 року. Після Революції Гідності Максиміліанівську декомунізували та повернули їй історичну назву.

Де у центрі шукати "іграшковий" будинок

Є на вулиці Максиміліанівській історичний будинок, який здається трохи іграшковий. Це будинок під номером 11. Особняк належав професору Харківського імператорського університету, досліднику-орнітологу Миколі Сомову. Його звели в романо-готичному стилі в 1899 році за проектом архітектора Олексія Бекетова. У 1966 році ця пам'ятка архітектури постраждала через недбалий ремонт. Тож довелося замінити гострий, як у замках, дах на плаский. Подейкують, що в цьому будинку в актовій залі дуже гарна акустика. Її навіть порівнювали із акустикою у міській філармонії.

Пізніше в будинку розташовувалося медичне товариство. Нині частина приміщень здається в оренду під офіси.

Схожі за архітектурою будиночки раніше були й по-сусідству під номерами 7 та 9. Під номером 7 був будинок пана Пенського, під номером 9, - пана Межлаука. Обидві будівлі були спроектовані архітектором в псевдоготичному стилі і з будинком Сомова утворювали досить мальовничий камерний ансамбль. Та, на жаль, вони не збереглися.

Як радянські будівельники "забули" звести квартири в будинку

Ще одна цікавинка вулиці – будинок під номером 5. Ще у 1930-х роках тут мали звести велику багатоповерхівку. Поруч стоїть одноповерхова ще дореволюційна будівля. Її планували знести. Під час Другої світової війни більша частина будинків на вулиці була пошкоджена. Та ця одноповерхівка збереглася. Власне, радянська влада наче забула про плани знести будинок, як і про плани добудувати багатоповерхівку. Тож у будинку під номером 5 і нині на першому поверсі квартири є лише з однієї сторони.

Вулиця розстріляних радянських чиновників

За радянської влади на Максиміліанівській оселилися партійні діячі та тодішня інтелігенція. Серед них – голова ВРНГ УРСР Костянтин Максимов і глава Раднаркому Влас Чубар. Обидва були запеклими пропагандистами більшовицької влади. Та за традиціями того часу були репресовані і розстріляні в 1938 році. Розстріляли й родину комуніста Валерія Межлаука, який мешкав у 9 будинку.

Всі новини Харкова сьогодні читайте на Depo.Харків

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme