Від "горілчаного короля" до філософа: Яка гора у Харкові зберігає історії мільйонерів та злочинців

Вулицями Лисої Гори гуляв Сковорода, а будинки багатих купців та підприємців межували із оселями дрібних злодюжок

Олександра Новосел

Здається, у кожного поважаючого себе великого міста України має бути Лиса гора, й Харків не став виключенням. Лиса Гора у Харкові – район контрастів. Тут напівзруйновані дореволюційні будиночки межують із сучасними багатоповерхівками, а промислові підприємства – із зеленими зонами. Розташований район на північному заході міста, північніше Холодної Гори. Розділяє дві гори Савкин Яр, яким проходить вулиця Нижньо-Гієвська.

Історія Лисої Гори є не менш суперечливою й контрастною, ніж сам район, адже тут тісно переплелися долі купців, науковців, дрібних злодюжок та кримінальних авторитетів.

Як гора з лісом стала Лисою

Свою назву Лиса Гора отримала завдяки лісу. До 1820-х років гору покривав густий лісовий масив. Але в цей час ліс передали у власність місцевої громади на потреби будівництва дзвіниці Успенського собору. Почалася активна вирубка, внаслідок якої гора повністю "полисіла".

Навесні нічим не стримувана вода почала регулярно затоплювати підгірні села - Іванівку та Панасівку. Повені припинилися лише після дренажних робіт при прокладанні залізничного полотна в 1860-70 роках.

Активне заселення східної частини Лисої Гори почалося в 1840-х роках. Тут в основному будувалася харківська біднота, яка не могла собі дозволити жити ближче до центру міста. Більшість хат були дерев'яними. Після будівництва в 1869 році Курсько-Харківської залізниці цей район також облюбували працівники депо та залізничники.

Офіційно Лиса Гора увійшла в межі Харкова наприкінці ХІХ століття.

Як "горілчаний король"допомагав харківській інтелігенції

У ХІХ столітті на Лисій Горі мешкав відомий купець Козьма Кузін. Великий кам'яний будинок його родини був на сучасній вулиці Революції, яку в народі так і називають - Кузінська.

Починалася вулиця Кузінська біля мосту через залізничні колії, який з'єднував Лису Гору з вулицею Великою Панасівською. Його містяни також називали Кузінським. І хоча до наших часів той міст не зберігся, а на його місті звели новий, харків'яни й зараз звуть його на честь "горілчаного короля".

Кузін торгував горілкою та винами і в першій половині ХІХ століття став купцем першої гільдії, Почесним громадянином та навіть першим у Харкові "комерційним радником". Підприємця називали найбагатшим купцем Харкова. А його дружина Катерина стала першою жінкою-підприємцем. Як не дивно, купець і сам був любителем випити.

Але у Харкові він прославився своєю благодійною діяльністю. Кузін не лише зводив у місті будівлі, але й нерідко допомагав громадським діячам та молодим науковцям, фінансуючи їх починання.

Історія харківського мільйонера-просвітителя

Із Лисою Горою пов'язують ім'я Івана Гаращенко - єдиного на початку ХХ століття українця-мільйонера в Харкові. Гаращенко називали "шкіряним магнатом". У Харкові він заснував фірму з продажу взуття і шкіри, але відомий підприємецьсвоєю просвітницькою діяльністю. "Шкіряний магнат" жертвував чималі кошти на товариство "Просвіта", українську видавничу справу. Подейкують, що саме Гаращенко дав гроші на будівництво Харківської української гімназії імені Б. Грінченка. Він також планував збудувати на Лисій Горі будинок для товариства "Просвіта", але цьому завадив жовтневий переворот.

За свою діяльність мільйонер зазнав переслідувань з боку радянської влади й був засуджений в 1936 році до трьох років сибірських таборів. Після відбування покарання йому заборонили мешкати в Харкові, майно підприємця конфіскували.

Яр злочинців та філософа

Савкин яр – невелика "міська оаза", яка розділяє Холодну Гору та Лису Гору. Місцина в Харкові майже легендарна. Існує дві версії походження його назви. За першою версією, назву яр тримав завдяки відомому українському філософу Григорію Савичу Сковороді.

Сковорода під час своїх візитів до Харкова зупинявся у будинку пасічника Чистокліта, який жив на Лисій Горі. Будинок був біля спуску до яру, й мандрівний філософ дуже любив тут гуляти. Будинок Чистокліта проіснував до 1970-х років: сюди регулярно приїздили дослідники творчості Сковороди. В але в 1970-ті будинок знищили за наказом тодішнього першого секретаря Харківського обкому КПУ Григорія Ващенко.

За другою версією, своєю назвою яр завдячує місцевим злочинцям. Подейкують, що неподалік жив місцевий кримінальний авторитет і на території яру він тримав "крадійські гуртожитки". Наприкінці ХІХ століття місцеві газети писали, що до Савкиного Яру бояться заходити навіть поліцейські. На початку ХХ століття тут також оселилися безхатченки та дрібні крадії. Дрібних хуліганів у Харкові називали сявками, а місце, де вони мешкали, – Сявкіним Яром.

Місце поховання харківських кримінальних авторитетів

Прославилася Лиса Гора й тим, що саме тут ховали харківських злочинців. Так, на території кладовища, яке розташоване на вулиці Добродецького, існує Алея злодійської слави. Тут ховали харківських крадіїв у законі, кримінальних авторитетів та циганських баронів.

А неподалік кладовища, на сусідній вулиці Прогресу, під час Голодомору 1932-1933 років ховали зморених голодом людей, тіла яких підбирали на вулицях міста.

Де у Харкові шукати церкву, яку ніколи не закривали

Однією з головних пам'яток Лисої Гори є православна церква ікони Казанської Божої матері. Її збудували на початку ХХ століття поруч із кладовищем. Церкву звели в російсько-візантійському стилі за ініціативи місцевого купця.

Вона цікава тим, що це єдина в місті церква, яка ніколи не закривалася. В 1939 році, наприклад, це взагалі був єдиний діючий храм у області. У цей час Казанський храм тимчасово став кафедральним собором. Працює церква й нині.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків