Українською, будь ласка: Чи дотримуються підприємці мовного закону в Харкові

Відтепер всі надавачі послуг – починаючи з офіціантів у ресторанах та закінчуючи продавцями в магазинах – зобов’язані робити це саме українською.

Відповідний законопроект ухвалили ще у 2019 році, проте окремі його пункти набули чинності зовсім нещодавно. Вони стосуються 30-ї статті мовного закону, яка якраз регулює використання державної мови у сфері обслуговування споживачів. Відтепер у закладах громадського харчування, магазинах, супермаркетах, банках, АЗС послуги мають надаватися саме українською. Це також стосується інформації на цінниках, інструкціях, технічних характеристиках, квитках, меню і не тільки. Що, звісно, не забороняє дублювати її іншими мовами.

Даний закон насамперед потішив мешканців Харкова, яким не вистачало можливості отримувати послуги саме державною мовою. Саме з цієї причини був заснований проект "Українською в Харкові. Мапа". У його межах самі харків’яни відмічали заклади, у яких україномовного клієнта будуть обслуговувати українською. Автор проекту Олесь Штефчук розповів, що таким чином вони хотіли підтримати україномовні заклади. Також активісти проекту дали можливість україномовним харків’янам більше дізнатися про дружні до них заклади.

"Тут двояке ставлення, – зазначив Штефчук. – Безумовно, коли я ще починав, то очікував, що в ідеалі ця мапа стане непотрібною. Що в Харкові всі заклади обслуговуватимуть українською мовою. Або, принаймні, більшість. Зараз йде такий проміжний етап. Є багато надихаючих відгуків, які свідчать про те, що ми непогано зрушили. І що є багато магазинів, які вже вміють обслуговувати українською. І теоретично має бути дуже багато нових закладів, які мали би потрапити 16 січня на нашу мапу. І потрошку вони приходять. Наскільки їх буде багато і чи буде це переважна більшість – побачимо згодом. Але з іншого боку, вже зрозуміло, що чимало найбільш відвідуваних закладів і служб ще не готові. Тобто це клініки, якісь сервіс-центри".

За його словами, мовний закон якраз іде назустріч харків’янам, які відчували себе дискримінованими у власному місті. Бо нерідко люди стикалися з ситуацією, коли надавачі послуг з англомовним клієнтом могли перейти на англійську, а от з україномовним продовжували говорити російською. Що тягнуло за собою певне відчуття вторинності. Разом із тим Штефчук зазначає, що в Харкові були власники бізнесів, які ще раніше перейшли на українську. Причому за власною ініціативою.

"У нас, на щастя, є декілька таких прикладів, – зазначив він. – Є великий бізнес, наприклад, мережа супермаркетів "Восторг" і "Делайт". Вони це робили поступово. І вже у 2018 році, задається, у них з’явився один день спілкування українською. Ще на початку минулого року вони перешли повністю. Можна сказати, що у них вже було все готове за рік до вступу закону в дію. Плюс до того, у нас були мережі ресторанів, які цілком вміли обслуговувати українською. І все у них було добре. Також було помітно мережу кафе швидкого харчування "Буфет". І тут важко сказати, чи це було наслідком того, що свого часу прийняли закон, чи це їх власна позиція. Але ще всередині минулого року в нас було досить помітна кількість місцевого бізнесу, який зробив такі кроки".

Харківська підприємиця Яна (прізвище попросила не вказувати – ред.) розповіла, що в Харкові їй завжди не вистачало можливості отримати послуги саме українською мовою. Тому вона радо зустріла цей мовний закон. Жінка підкреслила, що на сьогоднішній день він не втратив своєї актуальності.

"Якщо чесно, вже давно прийшов час це зробити, – переконана вона. – Занадто довго з ним зволікали. Змін особливо не побачила, бо ще мало, де була. Я свідомо перейшла на українську майже два роки тому. Ніяких вагань з приводу того, якою мовою спілкуватися в Україні з українцями, не було. У своїй справі отримую лише позитивні фідбеки. Але у нас малесенька аудиторія, більшість з клієнтів – це "свої".

Мовний закон передбачає, що обслуговування може здійснюватися й іншими мовами. Це у тому випадку, якщо сам клієнт буде на цьому наполягати. Тобто люди, які взагалі не знають української, не залишаться без банківських послуг чи обслуговування в ресторані. І клієнт, і співробітник закладу без проблем можуть обрати прийнятну для них обох мову спілкування. Хоча критики даного законопроекту, зазвичай, не звертають увагу на цей момент. Бо ще до набуття чинності мовного закону з боку проросійських політиків лунали доволі гучні заяви. Вони говорили про "тотальну, войовничу та насильницьку українізацію". І, як варто було очікувати, заявляли про порушення прав російськомовних громадян.

Що стосується дотримання закону, то його можуть контролювати й самі клієнти. Якщо споживач потрапить у ситуацію, коли порушуються його права на отримання послуг українською мовою, то він насамперед має зафіксувати це порушення у книзі скарг. А також звернутися до менеджера з проханням виправити ситуацію. Крім того, кожен громадянин може скласти скаргу на ім’я Уповноваженого із захисту державної мови.

"У першу чергу бізнес, який до цього не дбав про клієнтоорієнтованість, скоріш за все, буде продовжувати в тому ж дусі, – зазначив Штефчук. – Питання в тому, чи нам це цікаво, чи потрібен бізнес, якому клієнт не дуже цікавий. Окрім тих монополістів, яких просто не обійти. Взагалі, з того, що я спостерігаю протягом останніх років: власники, зазвичай, не йдуть у відкриту конфронтацію. Їм, насправді, простіше зробити ці кроки, ніж втрачати репутацію. Вони розуміють, що якщо вони висловлять антиукраїнську позицію, то це буде коштувати репутації. А репутація – це те, що напрацьовується роками. І мало хто піде на те, щоб цим ризикувати".