Трагедія Хоткевича, будинок Махна та "смердючий" протест: Історія харківської дороги на Полтаву

Полтавський Шлях – одна з ключових транспортних артерій міста. Вона з'єднує центр з Південним вокзалом та Холодною Горою і проходить на межі Холодногірського та Новобаварського районів.

Історія вулиці нараховує більше трьох століть,а старі будинки зберігають таємниці багатьох відомих харків'ян.

Від болотяної місцевості до ключової транспортної артерії

Вулиця Полтавський Шлях виникла наприкінці XVII століття як дорога з харківської фортеці до Полтави. Тоді цей шлях був досить складним через розгалуження озер, які складали русло річки Лопань.

Невелика вуличка з дерев'яними будинками була незручною та досить брудною, тож популярністю в місті не користувалася. Але у другій половині XVIIІ століття на вулиці, яка вела від Залопані до Холодної Гори, майже всі озера висушили та почали активно зводити кам'яні будинки. Вулиця ставала дедалі популярнішою, у ХІХ столітті тут навіть був будинок генерал-губернатора Кропоткіна. Селилися тут також і заможні міщани. Саме тоді на вулиці залишили лише одне озеро, через яке побудували невеликий місток - зараз про нього нагадує так званий Круглий (а насправді шестикутний) сквер.

Наприкінці XIX століття Полтавський Шлях став однією з найважливіших артерій міста. Тут відкрили крамниці, казино, навчальні заклади, а з будівництвом Південного вокзалу її почали вважати однією із візитівок Харкова. До того ж, через розвиток залізниці на тоді вже Катеринославській вулиці побудували кілька готелів. У 1882 році вулицею проклали "конку" - першій у Харкові маршрут кінного трамваю.

Чотири назви Полтавського Шляху

Ця вулиця чи не найчастіше у Харкові змінювала назви. Так, у другій половині XVIII століття Полтавський Шлях недовго називається Новоросійською вулицею, пізніше за нею закріплюють назву Катеринославська. Таке найменування вулиця отримує через дорогу на Катеринослав (сучасне місто Дніпро, – Ред.). Катеринославською вулиця залишається до 1919 року. Після більшовицького перевороту їй дають назву вулиця Свердлова на честь радянського революціонера. Свою історичну назву Полтавський Шлях повернув вже за часів Незалежної України.

Як двоє французів започаткували кіно в Харкові

Саме на Полтавському Шляху з'явився перший у Російській імперії кінотеатр, що належав братам-французам Боммер.

Вони вирішили відкрити свій власний кінотеатр не в орендованому будинку, а у новозбудованому приміщенні, яке було розташоване біля готелю "Росія" на самому початку вулиці Катеринославської. На першому поверсі харківського кінотеатру "Боммеръ" обладнали глядацьку залу на 380 місць, на другому ж розмістилося велике фойє, де для відвідувачів, які чекали на новий сеанс, грав оркестр. Функціонує найстаріший кінотеатр Східної Європи й зараз. Сьогодні тут часто влаштовують кінофестивалі та демонструють документальні фільми.

Слідами Махна та Хоткевича

Із Полтавським шляхом пов'язані долі багатьох відомих діячів, які мешкали у Харкові.

Серед них і музикант та письменник Гнат Хоткевич. Його родина приїхала до Харкова й поселилася в будинку купця Михайлова на вулиці Полтавський Шлях - подейкують, що саме тут і народився відомий українець. Коли в 1938 році Хоткевича жорстоко вбили прибічники сталінського режиму, а його будинок під Харковом конфіскували, дружина українського письменника з молодшою донькою оселилися у маленькій квартирі на вулиці Полтавський Шлях, 37. У 1943 році родину розлучили назавжди - дружину Хоткевича відправили до концтабору, його донька Галина емігрувала за кордон. До Харкова Галина Хоткевич повернулася наприкінці 1980-х.

А от у будинку № 31, колишньому прибутковому будинку, мешкав командувач Революційної повстанської армії України Нестор Махно. В цьому ж будинку була книгарня видавництва "Рух" і саме тут за Радянської України були видані твори Івана Франка, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка та багатьох інших. Головного редактора видавництва Івана Лизанівського більшовики судили тричі й після третього суду розстріляли.

Де у Харкові шукати площу, яку побудували на кладовищі

Біля Полтавського Шляху розташована маленька площа, яка сьогодні називається площа Національної Гвардії. Її побудували у ХІХ столітті на місці Дмитрівського кладовища - спочатку тут планували будувати острог, але залишили площу. Її називали Арештантською та Жандармською, бо саме тут були жандармські конюшні. У 1920 році площу перейменували на площу Всеобучу, а вже 1929 року їй дали нову назву, Червоного Міліціонера. Під час окупації Харкова німецькими військами площі повертають назву Жандармська, але після звільнення Харкова вона знову стає площею Червоного Міліціонера. Слід зазначити, що в деяких документах маленьку площу називали також Гончарівською або площею Червоного Пожежника.

Та в історію ця місцина увійшла чи не найдивнішою акцією протесту в Харкові. Саме тут проходив страйк асенізаторів, які виїхали на площу і одночасно вилили на неї вміст своїх бочок. Таким чином невдоволені робітники вимагали поліпшення умов праці.

Місцеві мешканці ще довго розповідали про зловонні запахи, які стояли над районом.