Тисячолітні чоботи і дитячі сережки: На Харківщині в могильнику салтово-маяцької культури виявили унікальні знахідки (ФОТО)

Про ці знахідки кореспондентові Depo.Харків розповіли в історико-археологічному музеї-заповіднику "Верхній Салтів".

 

За словами науковців, археологічний сезон 2021 року виявився особливо вдалим: фахівці відкрили три катакомби (підземні родинні усипальниці) та два дромоси (довгі траншеї, які ведуть у поховальну камеру катакомби). Знайдені поховання відносяться до салтово-маяцької культури – археологічної культури середини VIII – початку X ст. У цей період у південно-східній Європі, у тому числі на землях сучасної України, панував Хозарський каганат – середньовічна держава, створена тюркомовним кочовим народом хозарами.

 

"Два поховання дітей. Одне дитя віком приблизно півтора рочки та підліток 8-10 років, обидва із заможних родин: поряд із ними були знайдені дитячі сережки та дзвіночки з білону (сплаву срібла та бронзи), буси, бісер та глечик", - розповідають у Верхньосалтівському музеї.

 

У жіночих похованнях знайшли прикраси, ножі та горщик. Однак найцікавіші знахідки очікували дослідників в останній катакомбі. На глибині більше 3 метрів були поховані чотири людини – чоловік, дві жінки і дитина. І всі вони були взуті у добре збережене (не дивлячись на більш ніж тисячолітній вік) шкіряне взуття.

 

Це не лише перша подібна знахідка на Верхньосалтівському могильнику. Взагалі шкіряних чобіт такої якості збереження і такого віку знайдено одиниці, каже керівник Середньовічної археологічної експедиції Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Валерій Скирда.

 

За його словами, хоча зовні знайдені чобітки не мають ефектного вигляду і не вразять своїм виглядом пересічного оглядача, для археологів це визначне відкриття. Воно дозволяє науковцям простежити конструкцію парадного, скоріше за все, взуття хозарів і з'ясувати, що носили їх представники у святкових випадках (адже салтівці ховали своїх померлих в усьому найкращому).

 

У катакомбі під Верхнім Салтовом були знайдені м'які півчобітки з пряжками та ремінцями на щиколотках. До того ж, у цього взуття м'яка підошва, а це теж свідчить про його призначення для особливих випадків, пояснюють дослідники.

 

За словами археологів, шкіра на чобітках в цьому похованні збереглася так добре тому, що ґрунт, в якому воно було зроблене, дещо відрізняється від інших. Глина тут перемішана з камінням, і саме це дало можливість шкірі та дереву так добре зберегтися. А ось кістки, навпаки, майже "розчинилися".

 

Наразі у археологів постала проблема збереження знахідок, адже без належної консервації предмети з природних матеріалів дуже швидко псуються і руйнуються. За словами Скирди, консервування подібних знахідок потребує значних фінансів, а також відповідних спеціалістів, яких також ще треба знайти.

 

 

Довідка Depo.Харків. Верхньосалтівський катакомбний могильник археологи розкопують уже майже сто двадцять років – з 1900 року. Він вважається еталонною пам’яткою, яка дала назву цілій археологічній культурі – салтівській. Археологи встановили, що на цій території, по правому берегу річки Сіверський Донець, було розташоване давнє середньовічне місто площею 120 гектарів, що входило до складу Хозарського каганату.

 

Археологічні знахідки, які протягом багатьох років відкопували дослідники на Салтівському городищі, говорять про те, що місцеве населення займалося скотарством, рільним землеробством, риболовлею, ремісництвом – гончарством, обробкою металів.