Стопами Гурченко: Чому Добкін вирішив "завоювати" столицю

Днями Михайло Добкін заявив, що переїжджає з Харкова до Києва.

"Я вирішив для себе остаточно переїжджати жити до Києва. Рішення це було непростим. Я важко його ухвалював. Харків у моєму житті важить значно більше, ніж просто місто, у якому я народився та виріс. Це частина мене, частина мого життя. Причому – найкраща частина", - написав він на своїй сторінці в Facebook.

Анонсуючи внутрішню міграцію, Добкін навіть встиг порівняти себе із співачкою Людмилою Гурченко (у далекому 2006-му, до речі, Добкін виступив проти встановлення їй пам'ятника, через що розгорівся конфлікт).

"Їду завойовувати столицю!" – і хоч їхала вона тоді в Москву, але так або приблизно так казала колись моя знаменита землячка – Людмила Марківна Гурченко. Скажу тепер так і я, незважаючи на те, що столиці тепер стали у нас різними. Суть сказаного залишилася одна. У неї вийшло. Упевнений, вийде і в нас. Адже ми, Марковичі, усі такі!", - заявив Добкін.

Натомість політологи до таких планів нардепа ставляться скептично. Depo.Харків дізнався у фахівців, навіщо одіозному нардепу-харків'янину їхати до столиці та чи має Добкін шанси на успіх.

Володимир Фесенко, політолог, керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

Із чим пов'язаний переїзд Добкіна, я не можу сказати. Але чим більше політичних сил створюється на базі колишньої "Партії Регіонів", тим менше кожна з цих політичних сил отримає голосів. Я думаю, що це буде дуже вигідно і нинішній, і майбутній владі. Голоси вони будуть відбирати в "Опозиційного блоку", партії Рабіновича – це конкуренція політичних сил, які орієнтуються на голоси електорату колишньої "Партії Регіонів".

У багатьох наших політиків існують неадекватні політичні очкування. Він уже в президенти балотувався. Я думаю, що після стресів минулого року, в нього знову з'явилася манія величі. Я не думаю, що цей крок приведе до появи нового сильного політичного гравця. Конкуренція дуже велика. Я не розумію, на що сподівається Добкін. Це якісь неадекватні амбіції.

Олексій Крисенко, політолог, доцент, кандидат наук, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

Певної мірою майбутній переїзд Михайла Добкіна до Києва є логічним кроком, з огляду на ті політичні перспективи, які він собі окреслив.

По-перше, з весни 2014 року він позиціонує себе як політик з табору "непримиримої опозиції", його публічні виступи зазвичай поєднуються з різкими випадами на адресу нинішньої правлячої команди, інколи набувають навіть персонально образливих форм. Така риторика свідчить про наявність певної стратегії, що не передбачає кооперації із нинішньою владою, а навпаки має на меті жорстку політичну конкуренцію. Можна стверджувати, що наразі Михайло Добкін змагається за публічно-лідерську позицію в опозиційному таборі з метою його очолити та, напевно, розглядає всерйоз себе як противагу нинішній владі.

По-друге, осінь нинішнього року стане неформальним стартом майбутньої президентської кампанії, а для цього треба бути в Києві: вибудовувати регіональну політичну логістику, керувати "політичною географією" виборів, змагатися за новий електорат. Із Харкова це робити не так зручно, як із Києва.

По-третє, після місцевих виборів 2015 року Михайло Добкін все менше сприймається як учасник "харківської політики". У харківських політичних змаганнях не залишилося для нього прийнятного статусу, й у такій ситуації від'їзд до Києва – це є крок до політичного виживання.

Валерій Дудко, харківський політолог, екс-заступник голови Харківської облорганізації ВО "Батьківщина"

Добкін розуміє, що харківську землю він вже втратив. Підтримки на Харківщині в нього немає, і йому лишається тільки реалізовувати свій проект у Києві, хоча проект цей такий гнилуватий. Тут спроба створити політичну партію буде, але успіху в цієї партії фактично немає. У Добкіна немає електорату, який би достатньо його підтримав. У нього є ефемерне відчуття, що в "Опозиційному блоці" та "Партії Регіонів" його слухали мільйони. Насправді він звичайний клоун, якому через збіг обставин дісталася влада та який став мером Харкова. Це спрацював проект Кернеса по контролю над виборцями. А потім із подачі Кернеса він став губернатором Харківської області, але про нього забули дуже швидко, як тільки він звільнив своє місце.

По суті, всі подальші його заяви – це більше блеф, ніж реальність. Створити політичну силу можна будь-яку. Це не складний і фінансово не затратний процес. Але весь електорат Добкіна знаходився на Харківщині, Донеччині та Луганщині. Можливо, він зможе знайти підтримку в Херсоні та Одесі. Але Полтава, Суми, Чернігів, Вінниця та інша частина України його не сприйматимуть.