Зазирнути у минуле: Як античний герой зробив Харків майданчиком для міжкультурного діалогу (ФОТОРЕПОРТАЖ)

У харківській галереї сучасного мистецтва "ЄрміловЦентр" стартувала виставка під назвою "Шлях Енея. Художники сьогодення сам-на-сам з минулим". Експозиція є результатом зусиль художників двох країн – України та Італії. Об'єднані спільною темою минулого, вони діляться своїми рефлексіями стосовно історичних подій, мистецтва попередніх поколінь, особистого досвіду та його впливу на сьогодення.

Це вже не перша виставка з подібною навою – інший "Шлях Енея" був презентований в межах щорічного фестивалю Rimani Meeting в Італії у 2017 році. Тоді куратори висунули ідею поглянути на стосунки митця з минулим через постать міфічного Енея, який нібито на руках виніс свого батька з палаючої Трої. Тепер українські митці також звертаються до цієї теми – із власними реаліями та національним колоритом.

Ідея створення виставки належить Центру європейської культури. За словами співорганізаторки заходу, директорки "ДантеЦентру" Олени Мацоли, це була мрія організаторів італійської виставки. Мацола переконана, що такі роздуми над своїм та загальним минулим допоможуть митцям краще зрозуміти реалії сьогодення. Нині в країнах Європи накопичилося чимало проблем, переконана Мацола. Але для того, щоб побачити щось нове, людям потрібно зрозуміти себе, своє коріння, а не губити досвід та багатство попередніх поколінь.

"Ця тема також дуже актуальна в Італії, – підкреслила Мацола. – Адже і її історія непроста, там є рани, є питання, на які ще потрібно знайти відповідь. До сучасного мистецтва в Італії ставляться по-різному. Італійське мистецтво Відродження – це скарб для всього світу. Тому розповсюджена точка зору, що все-таки сучасне мистецтво – це щось не те. Це щось інше. Або щось незрозуміле, або щось не таке важливе. Ця виставка була спробою показати, що сучасні художники просто по-іншому, іншими художніми словами висловлюють ту ж саму красу. І це можливість подивитися та почути голос сучасного художника".

На виставці можна побачити роботи сучасних художників із України, Італії, Німеччини та Албанії. За словами її куратора Бориса Філоненка, головна концепція представлених творів залишилась незмінною. "Сучасний художник вступає в якісь відносини з минулим, – зазначив він. – Але для нього це взагалі неочевидна історія. Тому що сучасний художник – це людина, яка намагається встигнути за своїм часом, яка показує те, що відбувається сьогодні. І дуже рідко озирається назад. Це загальні слова. Але коли ми починаємо розглядати конкретні приклади, дивитися на художні практики в Європі, ми бачимо, що доволі давно ця ситуація змінилася. Сьогодні художнику важливо зрозуміти, хто він порівняно з тією традицією, в якій він сформувався та виріс. Навіть якщо він не знав цю традицію".

Однак, зазначив Філоненко, що постать Енея сприймається по-різному в українському та італійському культурному контексті. Образ цього героя в Італії абсолютно серйозний, чого не скажеш про Україну. Адже тут "парубок моторний" переймає риси комічного персонажа, а сама історія стає вкрай сатиричною і дотепною.

"Виставка здебільшого складається з  робіт українських художників різних поколінь, різних регіонів, – розповів Філоненко. – Ми намагалися зібрати старше, середнє та молодше покоління. Власне, це зробили. Навіть розглядаючи виключно українських художників, ми бачимо, наскільки по-різному вони ставляться. Ось художники Відкритої групи, які зараз представляють на Венеційському бієнале український павільйон, говорять, що на їх думку старше покоління сприймає досвід Радянського союзу як дуже травматичний. Як досвід, на який потрібно відповідати так сильно, серйозно и протиставляти себе цьому".

Разом з тим, молодше покоління художників, яке асоціює себе скоріш з 1990-ми роками, намагається знайти там постаті, які відповідали б їх власним практикам. Тим більше, що авангард 20-30-х років минулого століття стає все більш актуальним та цікавим для молодих митців.

Загалом на виставці представлено 13 робіт. Є серед них дві архівні роботи. Зокрема, там можна побачити фільм Мікеланджело Антоніоні. Це передостання робота режисера. В ній митець, вже втративши зір, заходить в базиліку та розглядає скульптури Мікеланджело Буонарроті. Є колективна фотографія з архіву Панаса Мирного, на якій зображено українських письменників під час відкриття пам'ятника Котляревського. Світлина була зроблена більш ніж 100 років тому.

"Я б хотіла сказати про важливість таких подій не лишень для Харкова, а для України, – наголосила директорка галереї "ЄрміловЦентр" Наталія Іванова. – Адже такі виставки не тільки сприяють міжкультурному розвитку, міжкультурному діалогу, ай взаємопроникненню двох культур – української та італійської. Саме тим, що художники працюють над однією темою. І вона досить цікава для мистецького дослідження. Мені здається, що на цю тему митці можуть сказати дуже багато, вони можуть відрефлексувати своє минуле. Ми знаємо, що є певні творчі династії. Щось передається в історичній площині з покоління в покоління. Наприклад, є робота Павла Макова, яка відносить нас до сучасних подій на Сході України. Є роботи, які просто присвячені аналізу минулого. Я думаю, що для України це досить актуальне питання. Тому що дискусії навколо нашого минулого, про те, як його сприймати і що брати з нього в новітню історію, що відмітити, а що взагалі зафарбовувати – це досить політичне питання".

Нехай виставка присвячена темі минулого, на ній представлені передусім твори сучасного мистецтва. А до нього ставлення на сьогоднішній день не є однозначним. За словами Іванової, в будь-якій країні можна знайти як палких шанувальників сучасного мистецтва, так і тих, хто його принципово не сприймає, хто бачать у ньому безлад та взагалі сумнівається в необхідності його існування. Цікаво також те, що сучасний художник має тенденцію звертатися до свого минулого та намагатися знайти порозуміння з попередніми поколіннями.  Що, зокрема, можна побачити і на цій виставці.